Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/131/22
Іменем України
23.09.2022смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді: Кривенко О.В.,
за участю секретаря: Маташнюк О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об'єднаної територіальної громади в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області про визнання права власності на житлове приміщення в порядку набувальної давності
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 в 2006 році вселився в житловий будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1 .
В даному будинку все життя проживала бабуся позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначений будинок не мав документально підтверджених власників, а тому він не увійшов до складу спадкового майна.
З довідки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , яка користується офіційними даними БТІ, будинок по АДРЕСА_1 право власності на даний будинок ні за ким не зареєстрований.
Позивач з 2006 р. відкрито володіє будинком та розпоряджається ним, однак не є його власником. Інші особи на даний будинок не претендують. Враховуючи, що іншим чином позивач не може оформити право власності на даний житловий будинок, він звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності за набувальною давністю.
Позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що будинком АДРЕСА_1 він володіє з 2006 р. до теперішнього часу, а тому вважає, що має право отримати його у власність за набувальною давністю.
У підготовче судове засіданні представник позивача ОСОБА_4 надала заяву, в якій просила справу за позовом ОСОБА_1 розглядати у її та позивача відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просила задовольнити їх.
Представник відповідача - об'єднаної територіальної громади в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області у підготовче судове засідання не з'явився у письмовій заяві просив справу розглядати у відсутність представника за наявними матеріалами. Проти задоволення позову не заперечував.
Дослідивши письмові матеріали суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно копії паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець та прописаний в селі Маринівка Вознесенського району Миколаївської області.
Згідно довідки №64 від 22.12.2021 року, виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , де зазначається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , відомості щодо права власності відсутні.
Також судом встановлено, що 28 січня 2022 року було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до витягів з книг погосподарського обліку Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області за 2006-2025 роки встанановлено, що членом домогосподарства по АДРЕСА_1 з реєстрацією місця проживання являється ОСОБА_1 .
З акту від 02 лютого 2022 року складеного старостою Маринівського старостинського округу Леоновою В.С., про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає в будинку по АДРЕСА_1 та з 2006 року володіє та утримує зазначений будинок.
Відповідно довідки №150 від 02.02.2022 р. виданою виконавчим комітетом - 4 Доманівської селищної ради Миколаївської області в тому, що житловий будинок АДРЕСА_1 на балансі селищної ради не перебуває.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відомості на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
За даним реєстром зазначено, що ОСОБА_1 має в приватній власності земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 4822783200:12:038:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Маринівської сільської ради від 16.11.2017 року.
Аналізуючи письмові докази по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрито та добросовісно володіє чужим майном, а саме - житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , починаючи з 2006 р. , тобто більше 10 років.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Зокрема, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (
Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, визнання представником відповідача пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на нього за набувальною давністю.
На підставі викладеного, ст.ст.328, 335, 344 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : О. В. Кривенко