Справа № 127/155/22
Провадження № 2/127/50/22
(З А О Ч Н Е)
22 вересня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Жигарової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є власником 51/100 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Згідно записів Домової книги, з 06.05.2005 року за вказаною адресою прописаний відповідач, який є колишнім чоловіком матері позивача ОСОБА_3 . Шлюб між ними було розірвано 09.04.2008 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не проживав у вказаному будинку, проте з реєстрації досі не знятий, а зв'язок з ним втрачено.
Позивач зазначає, що реєстрація відповідача порушує його право на вільне розпорядження та користування належним йому майном. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратила право на користування домоволодінням АДРЕСА_1 та залишити за ним судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився, проте його представник подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила справу розглядати у їх відсутність. Також не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і позивачі не заперечують проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно договору купівлі-продажу частки будинковолодіння від 25.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Селезньовою Г.В., ОСОБА_3 яка діяла від свого імені та від імені свого малолітнього сина ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 купили у ОСОБА_5 в рівних частках кожний 51/100 частку житлового будинковолодіння під АДРЕСА_1 (а.с. 3). З витягу з державного реєстру правочинів вбачається, що вказаний вище договір був зареєстровано в реєстрі 25.11.2004 року (а.с. 4). Отже на підставі цього договору особисто позивачу належить 17/100 частки будинковолодіння (а.с. 6).
Згодом, 13.10.2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М. було посвідчено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 34/100 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8). З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що вказаний вище договір був зареєстровано в реєстрі 13.10.2021 року (а.с. 9).
Згідно записів Домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , з 06.05.2005 року за вказаною адресою прописаний відповідач - ОСОБА_2 (а.с. 10-11), який є колишнім чоловіком матері позивача ОСОБА_3 (а.с. 12).
Отже, відповідач у справі є колишнім чоловіком матері позивача, шлюб між якими було розірвано 09.04.2008 року.
Як вбачається із довідки про реєстрацію місця проживання особи №1706, виданої 12.01.2022 року Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , по теперішній час (а.с. 20).
Згідно з актом комітету мікрорайону «Корея» від 25.11.2021 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , але не проживав у ньому з 2010 року (а.с. 13).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватися, розпоряджатися та володіти своїм майном.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, оскільки, відповідач за вказаною адресою не проживає з 2010 року.
Відповідно до ст.ст. 13, 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування домоволодінням АДРЕСА_1 .
Судовий збір залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 22.09.2022 року.
Суддя: