Справа 127/21399/22
Провадження 1-кс/127/8549/22
23 вересня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді Ковбаси Ю.П.,
секретаря Предан А.А.,
за участю прокурора Кравця О.В.,
захисника Варчука А.Б.,
розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції Сахненка Володимира Миколайовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження № 22022020000000105 внесеного до ЄРДР 07.06.2022, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, за фіксації судового розгляду технічними засобами,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції Сахненка В.М., яке погоджене з прокурором, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 22022020000000105 внесеного до ЄРДР 07.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у обранні відносно підозрюваного ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022020000000105 від 07.06.2022 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України за фактами здійснення підривної інформаційної діяльність проти України, спрямовану на підтримку дій Російської Федерації як держави-агресора, її збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України шляхом розміщення відповідних матеріалів у каналах інтернет-сервісів «Telegram», «Viber», «Instagram», «VK», серед яких - канали під назвами «Приднестровец», «MEDIAKILLER ПМР», «Приднестровье 24/7», «PMR_INFO», «Приднестровье online» та «ПРИДНЕСТРОВЬЕ».
Так, у ході досудового розслідування установлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - рф) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Вказані принципи закріплено декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є рф.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом рф від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, рф зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися в Україні, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва Збройних сил рф (далі зс рф), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та зс рф вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу зс рф (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб зс рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Указаний план повною мірою відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених під час виступу начальника гш зс рф герасимова в.в. перед академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційного протиборства, а також воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та зс рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року по цей час за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій на Євромайдані, вказувалося на хибність європейського вектора розвитку зовнішніх відносин України. При цьому, шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення та компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України до дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники крайньо націоналістичних поглядів, а учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалася їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно, за допомогою засобів масової інформації здійснюється спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності та пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Вказаним фактам, також передували події 2 вересня 1990 року, де на II Надзвичайному З'їзді депутатів усіх рівнів Придністров'я, в Тирасполі - Придністровська Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (ПМРСР) проголошена як радянська республіка в складі СРСР. Проте, 22 грудня 1990 року президент СРСР ОСОБА_7 підписав указ «Про заходи щодо нормалізації обстановки в РСР Молдова», в 4-му пункті якого ухвалювалося «вважати такими, що не мають юридичної сили рішення II з'їзду депутатів Рад різних рівнів з деяких населених пунктів Придністров'я від 2 вересня 1990 року про проголошення Молдавської Придністровської Радянської Соціалістичної Республіки». В подальшому, 25 серпня 1991 року Верховна Рада ПМРСР прийняла «Декларацію про незалежність ПМРСР» та 5 листопада 1991 року, у зв'язку з розпадом СРСР, ПМРСР перейменована в Придністровську Молдавську Республіку (ПМР).
У 2006 року в невизнаній республіці провели референдум. Згідно з офіційними результатами громадяни висловилися за незалежність самопроголошеної республіки від Молдови і майбутню інтеграцію з рф.
У грудні 2013 року Верховна рада Придністров'я в першому читанні прийняла законопроект про застосування на території невизнаної республіки російського федерального законодавства. В березні 2014-го Верховна рада Придністров'я попросила держдуму рф розробити закон, який дозволив би прийняти невизнану республіку до складу рф.
Таким чином, підпорядкованими рф військами на вказаних територіях Придністров'я Республіки Молдова проголошено «Придністровську Молдавську Республіку» (далі - ПМР) і встановлено окупаційну адміністрацію рф як органи ПМР.
У межах силового блоку вказаної окупаційної адміністрації рф створено орган «Міністерство оборони ПМР», до функцій якого належить силове забезпечення функціонування ПМР, тобто забезпечення окупації рф території Придністров'я.
Так, 24 вересня 2015 року Указом Президента України затверджено нову редакцію Воєнної доктрини України, яка до числа актуальних військових загроз відносить «присутність військового контингенту рф в Придністровському регіоні Республіки Молдова, який може бути використаний для дестабілізації ситуації в південних регіонах України».
Крім цього, Парламентською Асамблеєю Ради Європи у висновку № 300 від 15.03.2022 прийнято рішення, згідно з яким самопроголошена Придністровська республіка визнано зоною російської окупації.
Таким чином, на порушення процедур, визначених Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року, положенням заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) та іншим міжнародно-правовим актам представниками влади рф сплановано, підготовлено і розв'язано агресивну війну проти України, яка розпочата 20 лютого 2014 року та триває по теперішній час.
У зв'язку із викладеним постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 рф визнано державою-агресором.
24 лютого 2022 року указом Президента Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Усвідомлюючи усі вказані обставини ОСОБА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час очолив «Головне управління Міністерства оборони» ПМР (далі - ГУ МО ПМР). У подальшому ОСОБА_1 , виконуючи свої посадові обов'язки співробітника окупаційної адміністрації рф на території Придністров'я, переслідуючи злочинний умисел здійснення підривної діяльності на шкоду інформаційній безпеці України, у межах надання представнику зс рф ОСОБА_8 , який перебуває у складі окупаційної адміністрації ПМР, будучи підконтрольним та підзвітним йому, спільно із заступником начальника ГУ МО ПМР ОСОБА_2 , контролює і спрямовує діяльність начальника організаційно-аналітичного відділу ГУ МО ПМР ОСОБА_3 , співробітників вказаного відділу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб з адміністрування та наповнення неофіційних каналів ГУ МО ПМР у інтернет-сервісах «Telegram», «Viber», «Instagram», «VK» серед яких - канали під назвами «Приднестровец» (інтернет-адреса: https://t.me/s/pridnestrovec), «MEDIAKILLER ПМР» (інтернет-адреса: https://t.me/s/mkill_pmr), «Приднестровье 24/7» (інтернет-адреса: https://invite.viber.com/ ?g2=AQAVZ9rtqO%2FxPks4x7t7rCtLijf3nUKEX6gj0wlLHXC5X9BvZmYo4zsjEDHNDWTq), «PMR_INFO» (інтернет-адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), «Приднестровье online» (інтернет-адреса: https://vk.com/coolpmr) та «ПРИДНЕСТРОВЬЕ» (інтернет-адреса: https://vk.com/priznaniapmr).
При цьому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення зс рф в Україну 24 лютого 2022 року, діючи умисно, з метою підтримки збройної агресії рф проти України, перебуваючи у м. Тирасполі Республіки Молдова, продовжуючи виконання своїх злочинних функцій співробітників ГУ МО ПМР, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими невстановленими співробітниками ГУ МО ПМР та ОСОБА_8 вступили у змову щодо здійснення підривної діяльності на шкоду інформаційній безпеці України. Здійснення такої діяльності реалізовано шляхом отримання від невстановлених слідством осіб, зокрема співробітників ГУ МО ПМР, інформації, її аналізу, створення на її основі відповідних, у тому числі спотворених і підведених під російські наративи, інформаційних повідомлень та поширення їх за допомогою вказаних каналів інтернет-сервісів «Telegram», «Viber», «Instagram», «VK».
Загалом, у період із березня 2022 року по теперішній час, перебуваючи у м. Тирасполі Республіки Молдова, з метою реалізації вказаного злочинного умислу, вказаними особами шляхом розміщення матеріалів у вказаних інтернет-ресурсах здійснюється скоординоване поширення публікацій, спрямованих на підтримку дій рф як держави-агресора, її збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.
Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
02.09.2022 на підставі отриманих у ході досудового розслідування фактичних даних складено повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, яке того ж дня оголошене у відповідності до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України.
Відповідно до наявних у кримінальному провадженні відомостей, підозрюваний ОСОБА_1 постійно перебуває на окупованій Російською Федерацією території Автономного територіального утворення з особливим статусом Придністров'я Республіки Молдови - у м. Тирасполі.
Станом на 07.09.2022 підозрюваний ОСОБА_1 на виклики слідчого не з'являється, про причини неявки не повідомляє, а його відсутність за місцем проведення досудового розслідування унеможливлює проведення необхідних досудовому розслідуванню процесуальних дій.
08.09.2022 підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук.
Відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
02.09.2022, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесений до особливо тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними у ході досудового слідства доказами:
- протоколами оглядів, складеними у ході досудового розслідування;
- протоколами, складеними за результатами негласних слідчих (розшукових ) дій
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується дане клопотання, що свідчить про наявний обґрунтований ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, крім того, відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_9 постійно проживає на окупованій території Республіки Молдова (ПМР) у м. Тирасполі, перебуває у розшуку правоохоронних органів, та продовжує злочинну діяльність, яка полягає у підривній діяльності на шкоду інформаційній безпеці України в інтересах Російської Федерації, що свідчить про наявний обґрунтований ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Крім того, встановлено інших підозрюваних, у даному кримінальному провадженні, які можуть дати показання щодо протиправної діяльності ОСОБА_1 , які наразі перебувають у розшуку, а тому перебуваючи на волі, останній може незаконно впливати на інших підозрюваних, що свідчить про наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слід враховувати, що відповідно положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, а 24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Таким чином, на підставі вищевикладеного жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав за обставин викладених в ньому.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши доводи прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 07.06.2022 до ЄРДР за № 22022020000000105 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
02.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_1 можуть мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказів.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для обрання щодо нього обмежувального заходу.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 дійсно переховується від органу досудового розслідування, а також відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_1 постійно проживає на окупованій території Республіки Молдова (ПМР) у м. Тирасполі, перебуває у розшуку правоохоронних органів, та продовжує злочинну діяльність, яка полягає у підривній діяльності на шкоду інформаційній безпеці України в інтересах Російської Федерації, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Постановою слідчого від 08.09.2022 ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук.
Також суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої, що в свою чергу свідчить про існування ризиків того, що ОСОБА_1 намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням всіх з'ясованих судом обставин, підозрюваному ОСОБА_1 слід обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 205, 309, 370-371 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції Сахненка Володимира Миколайовича - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що у відповідності до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя