Справа № 144/623/21
Провадження № 2/144/131/22
"14" вересня 2022 р. Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Германа О.С.,
з участі секретаря - Пігулі А.А.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова С.О.,
представника відповідача ПП «ЗІС» - Притули В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -
19 квітня 2021 року адвокат Клінчиков Сергій Олександрович в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0147, загальною площею 2,1851 га, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі №349 від 18 квітня 2006 року. В подальшому 07.05.2010 у вказаний договір було внесено зміни, якими термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати. Починаючи з 2016 року позивач, як власник - орендодавець земельної ділянки, орендної плати від орендаря не отримував. Враховуючи той факт, що ПП «ЗІС» неналежно виконує умови договору, а саме не виконує обов'язки зі сплати орендної плати, що в свою чергу є порушення умов договорів оренди земельної ділянки, позивач змушений вимагати розірвання такого договору.
14 липня 2021 року представник ПП «ЗІС», адвокат - Притула В.Л. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, просить суд в задоволенні позову представника ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова Сергія Олександровича відмовити в частині дострокового розірвання договору оренди землі № 349 від 18.04.2006 у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог. Вказує, що договір оренди землі від 18 квітня 2006 року та зміни (доповнення) до договору від 07 травня 2010 року, були підписані особисто ОСОБА_1 . Кожного року перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» усно і в телефонному режимі повідомляли орендодавців, в тому числі і ОСОБА_1 , про місце, час та порядок отримання орендної плати, однак ОСОБА_1 відмовлявся від отримання орендної плати від ПП «ЗІС» та почав отримувати орендну плату від ТОВ «Теплик-Агро». На переконання ПП «ЗІС» ОСОБА_1 навмисно не отримував та не мав на меті отримувати орендну плату в ПП «ЗІС», оскільки вже в січні 2014 році уклав договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Теплик-Агро», а після оскарження ПП «ЗІС» таких договорів, уклав договір оренди тих самих земельних ділянок з ФГ «Ташлик+», які також було оскаржено і рішенням суду визнано недійсними.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Жодних дій щодо проведення нарахування орендної плати, її виплати ОСОБА_1 , як то передбачено вимогами ст. 537 ЦК України, ПП «ЗІС» не здійснювало, чим грубо порушило умови договору.
Представник відповідача - адвокат Притула В.Л. в судовому засіданні заперечив проти позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву. Вказав, що ОСОБА_1 був обізнаний в умовах отримання орендної плати, йому відправлялись грошові перекази в рахунок оплати орендної плати від яких позивач відмовлялась. Вказує, що дії позивача були спрямовані на штучне створення перешкод для отримання орендної плати від ПП «ЗІС».
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 дала показання суду, про те, що працює бухгалтером-обліковцем в ПП «ЗІС». Пояснила що ОСОБА_1 особисто уклав договір оренди земельної ділянки та зміни (доповнення) до договору оренди землі з ПП «ЗІС» та особисто отримував оренду плату з 2006 по 2016 рік. Вона щороку повідомляла позивача особисто про час та місце виплати орендної плати, на що ОСОБА_1 повідомляв, що відмовляється отримувати орендну плату.
Свідок ОСОБА_3 дала показання суду, про те, що працює в ПП «ЗІС» завскладом. Пояснила, що ОСОБА_1 до 2016 року включно отримував орендну плату в ПП «ЗІС». Орендна плати видавалась на току в натуральній формі, зерном. Жодних претензій ОСОБА_1 не мав. З 2016 року позивач відмовляється отримувати орендну плату.
Свідок ОСОБА_4 дала показання суду, про те, що працює оператором відділення «Укрпошти» в с. Петрашівка. Пояснила, що ОСОБА_1 надходили грошові перекази та листи від ПП «ЗІС», вона повідомляла йому про те що кошти надійшли, однак позивач повідомив, що відмовляється отримувати кошти та листи від ПП «ЗІС». Кожного року приходили рекомендовані листи від ПП «ЗІС» для позивача, щодо отримання орендної плати.
Свідок ОСОБА_5 дав показання суду, про те, що ПП «ЗІС» орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату. З 2014 по 2017 роки передав свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро», однак з 2017 року він все ж таки дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». З 2014 по 2017 роки орендної плати в ПП «ЗІС» не отримував, тому що так йому сказали робити працівники ТОВ «Теплик-Агро». ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати.
На підставі письмових доказів судом встановлено, що 18 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича було укладено договір оренди землі № 349, за умовами яких ОСОБА_1 передав в оренду ПП «ЗІС» належну його згідно Державного акту серії ЯА № 104294 від 17 березня 2005 року (а.с. 11) земельна ділянка площею 2,2414 га, розташована на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. Договір зареєстрований в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09 серпня 2006 року за № 040685000141 та № 040685000378 відповідно (а.с. 12-13).
07 травня 2010 року між ПП «ЗІС» та ОСОБА_1 було підписано зміни до договору оренди землі, зареєстрованого у Теплицькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» за № 040685000378 від 09 серпня 2006 року, відповідно до яких термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати (а.с. 14).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року, ОСОБА_1 нараховувалась від ПП «ЗІС» орендна плата, однак виплачена не була (а.с. 16).
Заслухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких грунтуються вимоги і заперечення, суд прийшов до висновку, що позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова Сергія Олександровича не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України - передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України - встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Таким законом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-ХІV, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 якого, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Відповідно до п. 36 спірного договору оренди землі № 349 від 18 квітня 2006 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 37 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
У статті 141 ЗК України - серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Верховний Суд у своїй Постанові від 29.07.2020 року у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме : «Загальні положення щодо наслідків порушення зобов'язань визначені статтями 610-611 ЦК України. Зокрема стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України). Отже, невиконання зобов'язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У своїй постанові від 22.09.2020 року у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що «згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.
Суд вважає, що позивач не зазначив у позові та не довів у ході судового розгляду шкоду, яка йому була нанесена, як він вважає, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договорів оренди землі та не довів жодних обставин, які могли б бути підставою для розірвання договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 , про що свідчить: рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2015-2016 рік адресований ОСОБА_1 13.09.2017 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 24412000479190, які повернулися до ПП «ЗІС» з відміткою про відмову ОСОБА_1 отримувати вказаний лист (а.с. 61-62); рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2015-2018 роки адресований ОСОБА_1 14.12.2018 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200079586, які повернулися до ПП «ЗІС» з відміткою про відмову ОСОБА_1 отримувати вказаний лист (а.с. 63-64); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2440013149248 від 21.08.3019 з відміткою про його вручення ОСОБА_1 , та опис вкладення до вказаного рекомендованого листа в якому вказано, що направляється запрошення на отримання орендної плати за 2017 - 2019 роки (а.с. 66); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200010853 від 21.12.2020, яке повернулись до ПП «ЗІС» з відміткою «за закінчення терміну зберігання» (а.с.67). Крім того ПП « ЗІС» направляло орендну плату ОСОБА_1 в сумі 2245,52 гривні шляхом поштового переказу, що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 «ПП, ЗІС» з 25.01.2018 по 26.01.2018, проте отримувати вказані кошти ОСОБА_1 відмовився і вони повернулись до ПП «ЗІС» (а.с. 59-60).
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовився виконувати умови договору оренди, а саме отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, який визначений договорами оренди землі та змінами до них.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме порушення умов договір та систематичної несплати орендної плати.
А тому, суд, виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст.13 ЦПК України, положень частини другої ст.264 ЦПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 23.09.2022.
Суддя