Справа № 128/2265/21
Іменем України
23 вересня 2022 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.
та учасників судового провадження:
прокурора Садовніка О.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13.07.2021 за № 12021025070000100, по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Вороновиця, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого, неодруженого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
12.07.2021 близько 18 год 00 хв ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в одній із житлових кімнат на грунті тривалих неприязних відносин розпочав словесну суперечку із своєю бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході даної суперечки ОСОБА_1 , маючи намір на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи значну перевагу у фізичній силі відносно ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку, умисно наніс останній близько чотирьох ударів в область обличчя кулаками обох рук, в результаті чого ОСОБА_2 втратила рівновагу та впала на підлогу правим боком, після чого ОСОБА_1 наніс ще один удар лівою ногою в область попереку ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_2 піднялася і почала йти до виходу із житлового будинку, проте ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень, наздогнав ОСОБА_2 та умисно штовхнув останню обома руками в спину, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу правим боком. Коли ОСОБА_2 знаходилася на землі, ОСОБА_1 наніс їй близько чотирьох ударів обома ногами в область тулуба та поперекової ділянки зліва.
Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синців в лобній ділянці голови справа, навколо лівого ока, в область правої щоки, правого передпліччя, в поперековій ділянці зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (п. 2.3.5); синців в області правої кисті, закритого втовченого (вколочений) перелому променевої кістки з відривом шиловидного паростка, синця в проекції правого плечового суглобу, закритого вивиху голівки правої плечової кістки, що відносяться до середніх тілесних ушкоджень, за тривалістю небезпеки для життя та які спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (п. 2.2.2).
В судовому засіданні 22.09.2022 обвинувачений ОСОБА_1 за пред'явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю. Суду показав, що дійсно вчинив злочин за умов і при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Такі дії відносно своєї баби вчиняв, так як перебував у стані алкогольного сп'яніння. Також показав, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності за нанесення легких тілесних ушкоджень своїй бабі, а після подій даного кримінального провадження так і продовжував сварки зі своєю бабою, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Суду зазначив, що у вчиненому розкаюється, зробив для себе висновки, просив дати йому останній шанс.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання 22.09.2022 не з'явилася, попередньо через канцелярію суду подала письмову заяву про проведення судового розгляду по даному кримінальному провадженню у її відсутність, просить покарати її внука ОСОБА_1 суворо.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він на перебував на профілактичному наркологічному обліку в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» з 24.02.2000 до 24.02.2001 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю; за місцем проживання характеризується з негативної сторони; неодружений, непрацевлаштований, раніше судимий.
Згідно з досудовою доповіддю Вінницького районного відділу №1 Філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, що надійшла до Вінницького районного суду Вінницької області 30.06.2022, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність попередніх правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі становить високого рівня небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе у винятковому порядку, за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторного кримінального правопорушення, спрямованих на формування готовності обвинуваченого дотримуватися соціально прийнятих норм та ненасильницької моделі поведінки. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що розкається у вчиненому злочині, однак також пояснив, що після подій даного кримінального провадження так і продовжував сварки зі своєю бабою, за що притягувався до адміністративної відповідальності.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Такий правовий висновок щодо щирого каяття як обставини, яка пом'якшує покарання, викладено у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к.
Таким чином, відповідно до ст. 66 КК України, судом не може бути визнана обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , щире каяття.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та рецидив злочинів.
Згідно з ст. 3 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями статті 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні обвинуваченому покарання судом враховується і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
На думку суду, призначення ОСОБА_1 такого виду покарання як обмеження волі відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Покарання у виді обмеження волі є необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Питання щодо судових витрат та речових доказів судом не вирішується, оскільки речові докази та витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.
У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376, 395, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Строк покарання обчислюється з дня постановки ОСОБА_1 на облік у виправному центрі.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА