Справа № 274/2307/22
Провадження № 2/0274/999/22
Рішення
Іменем України
( додаткове)
22.09.2022 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі : судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу про призупинення дії трудового договору -
В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебувала зазначена цивільна справа.
12.09.2022 року представник відповідача адвокат Зайцева М.О. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої зазначила, що 07.09.2022 було винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу про призупинення дії трудового договору. Вирішивши справу по суті позовних вимог судом в рішенні не відображено питання про судові витрати. Відповідачем здійснено оплату правової допомоги адвоката, що відповідно до ст. 133 ЦПК України є судовими витратами та відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягали стягненню з позивачки на користь відповідача. Вказані витрати підтверджено документами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.4 ст.270 ЦПК України, суд не вбачав необхідності виклику в судове засідання сторін, враховуючи характер вирішуваного питання.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до вимог п.3 ч.1, ч.2, 3, 5 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Судом встановлено, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 07.09.2022 Позовні вимоги ОСОБА_2 до Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу про призупинення дії трудового договору задоволено частково.
Скасовано наказ Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04 травня 2022 року № 16-ос " Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_3 ", поновивши дію трудових відносин ( договору ) з ОСОБА_2 з 05 травня 2022 року.
Скасовано п. 1 наказу Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 02 червня 2022 року № 23-ос " Про скасування наказу про призупинення трудового договору з ОСОБА_3 ".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в розмірі 496,20 грн., та 3500,00 грн. витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката.
Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї,що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Із змісту заяви адвоката Зайцевої М.О. про ухвалення додаткового рішення вбачається, що при ухваленні рішення Бердичівського міськрайонного суду від 07.09. 2022 року суд не вирішив питання, щодо стягнення з позивача на користь відповідача Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів судових витрат на правову допомогу адвоката.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача було подано: довіреність від 06.07.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім"я адвоката Зайцевої М.О., витяг з Договору № 12 про надання правової допомоги від 29.06.2022 , Акт № 31 прийому - передачі до Договору № 12 про надання правової допомоги від 29.06.2022, виписка про про проведення оплати, копія квитанції Ощадбанк про зарахування коштів за юридичні послуги на суму 7280,00 грн ( а.с. 58 -59,65-67).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було укладено з адвокатом Зайцевою М.О. договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили види послуг правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунку, склали акт приймання-передачі правової допомоги, в якому наведено детальний опис наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом в справі, а представник відповідача, в свою чергу, в відзиві на позовну заяву зазначив про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7280,00 грн.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати відповідача Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на правову допомогу на загальну суму 7280,00 гривень, суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_2 в розмірі 3640,00 грн.
Керуючись, ст. ст. 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд -
Доповнити рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року у справі № 274/2307/22 за позовом ОСОБА_2 до Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу про призупинення дії трудового договору.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Бердичівської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів витрати на правову допомогу в розмірі 3640,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового судового рішення складено 22 вересня 2022 року.
Суддя Т.М. Вдовиченко