Справа № 161/4599/20
Провадження № 2/161/953/22
(заочне)
14 вересня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
при секретарі - Демчук Т.В.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй та її сину ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 її син помер, а 16.05.2018 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона та відповідач успадкували по ј частині вказаної квартири. Таким чином, вона стала власником ѕ частин зазначеної нерухомості.
Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2019 року вона є власником ј частки житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_2 , а також є власником Ѕ частини земельної ділянки, кадастровий номер 0722885600:02:001:2773, площею 0,2500 га, що розташована в с. Ботин Луцького району.
Іншим співвласником вказаного майна є відповідач ОСОБА_3 .
Вказує, що на даний час вони не можуть поділити спірне майно.
У зв'язку з чим, просила поділити спірне майно, а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 в натурі в ідеальних частках, виділивши їй ѕ вказаної квартири, а ОСОБА_3 - ј частку;
- у разі, якщо виділ (поділ) квартири технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то поділ провести з присудженням грошової компенсації;
- у випадку неможливості виділу (поділу) квартири, встановити порядок її користування;
- поділити житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами АДРЕСА_2 в натурі в ідеальних частках, виділивши їй ј частку вказаної нерухомості, а ОСОБА_3 - ѕ частки;
- у разі, якщо виділ (поділ) домоволодіння технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то поділ провести з присудженням грошової компенсації;
- у разі, якщо виділ (поділ) житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_2 технічно неможливий, то встановити порядок його користування;
- поділити земельну ділянку, кадастровий номер 0722885600:02:001:2773, площею 0,2500 га, що розташована в с. Ботин Луцького району в ідеальних частках, виділивши їй та відповідачу по Ѕ ідеальної часки в натурі.
В ході розгляду справи, представник позивача подав заяву про зміну предмету позову та просив припинити право ОСОБА_3 на ј частку в квартирі АДРЕСА_1 зі сплатою останній вартості цієї частки та визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частку вказаної квартири, яка належить відповідачу.
Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.09.2022 року позовні вимоги щодо поділу житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_2 та Ѕ частини земельної ділянки, кадастровий номер 0722885600:02:001:2773, площею 0,2500 га, що розташована в с. Ботин Луцького району - залишені без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав викладених в ній. Просив суд її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. При цьому, її клопотання про неможливість слухання справи так як через воєнний стан в Україні не може з'явитись до суду суд до уваги не приймає, оскільки будь-якими доказами їх поважність не підтверджується, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2018 року (а.с. 13) і позивачу належить ѕ частки вказаної нерухомості.
Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо цього будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ст. 361 ЦК України співвласник має право розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Статтею 365 Цивільного кодексу України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Такий самий підхід у правозастосуванні ст.365 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року №303/2585/16-ц, а також постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року №357/11232/14-ц.
Надаючи оцінку кожній з підстав для припинення частки у спільному майні, яка визначена у ст.365 ЦК України, суд зазначає наступне.
Як слідує з висновку експерта за результатами судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної екпертизи №8301-8304 від 12.10.2021 року, зокрема п. 4, 5, розділити в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників - ѕ та ј квартиру АДРЕСА_1 у відповідності до вимог будівельних норм і правил технічно неможливо. При цьому, у зв'язку з незначною площею, що припадає на ј частину вказаної однокімнатної квартири, встановити порядок її користування не надається можливим (а.с. ).
Згідно п. 3 вказаної експертизи, ринкова вартість ј частин квартири АДРЕСА_1 становить 147962,50 грн. (а.с. ).
Отже, як встановлено судом, частка відповідача у спірному майні становить 1/4, що, на переконання суду, не є істотною в розумінні п.1 ч.1 ст.365 ЦК України, оскільки площа ідеальної частки ј частини становить всього 8,9 кв.м., що є незначною площею для житла, та не відповідає нормативу жилої площі на одну особу у 13,65 кв.м., який встановлений у ст.47 ЖК України.
Крім того, виділити в натурі таку незначну частку житла є технічно неможливим.
Також, на думку суду, спільне володіння і користування майном є неможливим, адже між сторонами неможливо встановити справедливий порядок користування майном, який би відповідав їх ідеальним часткам у ньому і в натурі такий поділ однокімнатної квартири є неможливий.
А тому, за таких обставин, оскільки позивачем доведено суду наявність сукупності виключних обставин для припинення частки відповідача у спірному майні, які передбачені у ст. 365 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
При цьому, суд зважає, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, яка крім цього має у власності частину житлового будинку
Згідно вимог абз. 4 ч. 2 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав грошову компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості.
Як зазначалося вище, ринкова вартість ј частин квартири АДРЕСА_1 визначена експертом і становить 147962,50 грн. (а.с. )., а тому підлягає відшкодуванню відповідачем як компенсація за її припинення.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, суд вважає, що у даному випаду є усі передбачені чинним законодавством підстави для припинення за ОСОБА_3 права власності на належну їй ј частку квартири АДРЕСА_1 та одночасним визнанням за ОСОБА_2 право власності на вказану частку нерухомого майна, шляхом стягнення з останньої на користь відповідача 147962,50 грн. компенсації її вартості.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на нерухоме майно підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1681,60 (840,80+840,80) грн. сплаченого судового збору та витрати за проведення експертизи в розмірі 13728,80 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, , 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 16, 319, 356, 358, 383, 391 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Припинити право ОСОБА_3 на ј частку в квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду Волинської області, який відкритий в органах Державної казначейської служби України Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області, на користь ОСОБА_3 внесені згідно квитанцій АТ «Укрпошта» від 09.08.2022 року №1016209467 (платник ОСОБА_2 ) грошові кошти на загальну суму 147962 (сто сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп., як компенсацію за припинення її права власності на ј (одну четверту) частки в квартирі АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , внаслідок припинення за останньою права власності на неї.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 60 коп. та 13728 (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. за проведення експертизи.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 22 вересня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк