22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/499/22 пров. № А/857/8027/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, ухвалене суддею Гресько О.Р. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у справі №460/499/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" до Рівненської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення-
05 січня 2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Рівненської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2021 за №UA204020/2021/000063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA204020/2021/001310.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. При цьому зазначає, що приписи митного законодавства зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказує, що відповідачем обгрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була. В оскаржуваному рішенні відповідач також не довів, що подані позивачем до митного оформлення документи містять ознаки підроблення чи суперечності.
На думку позивача, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару в порівнянні із задекларованим раніше, не є самостійною підставою для висновків про заниження позивачем митної вартості товару, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не зумовлює відмову у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Також позивач вказує, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автобуса за резервним методом, не вказав яким чином митна вартість автобуса визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняльних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що, на думку позивача, вказує на порушення відповідачем ч.2 ст. 55 МК України щодо обгрунтованості прийнятого рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду мотивоване тим, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації №UA204020/2021/288872 від 24.11.2021, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Рівненська митниця оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи відповідача зводяться до того, що декларант або уповноважена особа зобов'язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних документально пітверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган наголошує, що поза увагою суду залишились обставини, що до прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови декларанту направлялись вимоги щодо надання додаткових документів, які підтверджують заявлений рівень митної вартості товару, на вказані вимоги декларантом позивача направлені категоричні відмови в наданні запитуваних документів.
При проведенні у відповідності до положень ст.54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною деркларацією, встановлено наступне.
Пунтом 2.1 Договору від 22.10.2021 №22/10/21 (поданого до митного оформлення) передбачено «транспортні засоби та запчастини, які постачаються покупцю, що можуть знаходитьсь в аварійному стані». Згідно п.4.2 Договору загальна вартість договору складає 7000 євро. Однак, згідно інвойсу від 11.11.2021 №850/2021 (поданого до митного оформлення) предметом купівлі-продажу є автобус MAN LIONS CITY, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вартість якого за інвойсом складає 7000 євро. Вказує, що з урахуванням наведеного митним органом поставлено під сумнів вартість зовнішньоекономічної операції, оскільки відсутня вартість запчастин.
Також вказує на ненадання до митного оформлення жодних документів про понесення додаткових витрат за договором, зокрема витрат на транспортування, а надані документи містили розбіжності щодо вартості товару та ідентифікуючих даних документів, на підставі яких придбано товар.
Згідно доводів скаржника, за наявності недоліків у договорі у митного органу виникли сумніви щодо зовнішньоекономічної операції з купівлі-продажу автобусу. Так, згідно п.10.1 Договору №22/10/21/1 (поданого до митного оформлення) даний договір діє до 26.02.2021, однак сам договір датується 22.10.2021; у розділі 3 Договору відсутні підпункт 10.3, що не дозволяє всебічно розглянути умови купівлі-продажу товару.
Митну вартість визначено на основі раніше визнаних митним органом.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2021 за митною декларацією (далі - МД) UA204020/2021/288872 декларантом ТОВ “ФОРТУНА» в митному посту Рівне Рівненської митниці заявлено до митного оформлення товар: автобус пасажирський, міський, марки MAN A37, модель LIONS CITY, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія -28, стоячих місць - 68, місце для сидіння інвалідів в колясці - 1 призначення: для використання на дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), номер двигуна-н/в, тип двигуна -дизельний, робочий об'єм циліндрів- 6871 смі, бувший у використанні, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення - 2007, модельний рік виготовлення 2007, бувший у використанні, за рівнем митної вартості 7000 EUR/шт (далі - товар), ввезений ТОВ "ГОЛД С".
Для митного оформлення відповідачу було подано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 11.11.2021 за №850/2021; автотранспортна накладна від 11.11.2021 за №83699; декларація про походження товару (Declaration of origin) від 11.11.2021 за №850/2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2007 за № НОМЕР_2 ; банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжне доручення в іноземній валюті) від 10.11.2021 № (MUR) 14 - в графі 44 Митної декларації даний документ зазначено під номером 0410001; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 22.10.2021 №22/10/21/1; договір про надання послуг митного брокера від 14.05.2020 №14/05; копія митної декларації країни відправлення від 11.11.2021 №21DE493064907396E0 (дані графи 44 МД та а.с.15-27).
З матеріалів справи слідує, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів за увесь маршрут перевезення, які можливо поширити на заявлену партію товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу III «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599; проформу від 22.10.2021 зазначену у платіжному дорученні від 11.11.2021 № (MUR) 14 (а.с.28-29).
При цьому митниця вимогу про надання документів обґрунтовувала виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.
У відповідь на вказаний запит митниці декларантом позивача повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть (а.с.30).
25.11.2021 Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2021/000063/2 по митній декларації №UA204020/2021/288872, за яким митну вартість автобуса пасажирського, міського, марки MAN A37, модель LIONS CITY, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , збільшено з 7000 EUR до 8250 EUR (а.с.31-32).
В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) згідно поданого інвойсу від 11.11.2021 №850/2021 продавцем товару є «SZTELLE AUTOMOBILE». Разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2007 № № НОМЕР_2 власником товару є «Braunschweiger Verkehrs-AG». При цьому, до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. У відповідності до виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 22.10.2021 №22/10/21 до митного оформлення подано платіжне доручення від 10.11.2021 (MUR) 14, у якому зазначено документ на підставі якого здійснено оплату за товар проформу від 22.10.2021. Однак дану проформу для митного оформлення не подано. Також подане платіжне доручення не містить реквізитів підпису та печатки банку. До митного оформлення надано копію експортної МД країни відправлення від 11.11.2021 №21DE493064907396E0. При перевірці автентичності МД за номером MRN на сайті https:/ec.europa.eu/ інформація про МД, яка задовольняла б запит, не знайдено, що ставить під сумнів існування такого документа; 2) декларантом не надано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право впевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положенням статті 17 угоди про застосування статті VII ГААТ/CОТ від 1994 р.
У рішенні вказано на те, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.
Вказано, що цінова інформація згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби: МД від 21.10.2021 № UA205140/2021/076038 8250 EUR/шт, МД від 05.10.2021 №UA209180/2021/045964 8307,73 EUR/шт.
Цінова інформація сайту https://mobile.de: мінімальна вартість аналогічного транспортного засобу за технічними характеристиками та роком виготовлення становить 9900 євро нетто (без ПДВ) та 11781 євро брутто (з ПДВ).
В рішенні констатовано проведення процедури консультації і відсутність можливості застосування методів визначення митної вартості від 1 до 5. У підсумку, митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 Митного кодексу України, на рівні 8250 EUR, що на момент подання МД становить 249442,05 грн.
З урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2021/000063/2 від 25.11.2021 Рівненською митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2021/001310, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204020/2021/288872 від 24.11.2021 (а.с.33-34). У картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: провести декларування товарів відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до Рішення про визначення митної вартості №UA204020/2021/000063/2 від 25.11.2021.
Відповідно до цього декларантом позивача подано до митного оформлення МД №UA204020/2021/289934, за якою товар «автобус пасажирський, міський, марки MAN A37, модель LIONS CITY, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія -28, стоячих місць - 68, місце для сидіння інвалідів в колясці - 1 призначення: для використання на дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), номер двигуна-н/в, тип двигуна -дизельний, робочий об'єм циліндрів- 6871 куб.см, бувший у використанні, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення - 2007, модельний рік виготовлення 2007, бувший у використанні» випущено у вільний обіг. При цьому, в такій митній декларації, код визначення методу митної вартості в графі 43 - визначено як «1/6», а в графах 47-48 наведено подробиці розрахунків, які свідчать, що позивач не погодився з резервним методом визначення митної вартості і з самою митною вартістю (а.с.35-37).
Позивач, вважаючи рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.11.2021 за №UA204020/2021/000063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA204020/2021/001310 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України привиборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд встановив, що декларант надавав митниці до митної декларації від 24.11.2021 №UA204020/2021/288872 достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.
Зокрема митний орган покликається на наявність розбіжностей та невідповідностей у товаросупровідних документах, які полягали у тому, що у згідно поданого інвойсу від 11.11.2021 №850/2021 продавцем товару є «SZTELLE AUTOMOBILE». Разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2007 № НОМЕР_2 власником товару є «Braunschweiger Verkehrs-AG». При цьому, до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав вищевказаний товар саме у «SZTELLE AUTOMOBILE», рахунок на товар виданий саме цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені саме цій компанії. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять та судом не здобуто.
Щодо покликань скаржника на термін дії договору до 26.02.2021, який датовано 22.10.2021, суд апеляційної інстанції зауважує, що митним органом не перевірено чи не були такі невідповідності у договорі в частині зазначення дат результатом технічної помилки чи описки. Водночас термін дії договору не обмежується присічною датою, а діє згідно п.10.1 до повного виконання зобов'язань його сторонами. Крім того, відсутність у договорі п.10.3 не свідчить про дефектність укладеного договору.
Також суд слушно зазначив, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Оскільки товар заявлений до розмитнення був об'єктом купівлі-продажу, що підтверджується договором від 22.10.2021 №22/10/21/1, то на виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України митному органу було надано інвойс від 11.11.2021 №850/2021 та платіжне доручення від 10.11.2021 (MUR) 14.
Скаржник також зазначає, що митниці до митного оформлення подано технічний паспорт № BS-S-0-233/20-00166 виданий у Німеччині, у якому власником автобуса з 11.11.2021 (після придбання 22.10.2021 позивачем) зазначено ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ГОЛД С» видало 09.11.2021 водію ОСОБА_2 Довіреність за № 42 на отримання від іноземного контрагента «SZTELLE AUTOMOBILE» за інвойсом №PRO FORMA від 22.10.2021 автобуса «MAN» А37 LIONS CITY у кількості однієї одиниці (а.с.73).
З цього приводу судом враховано пояснення позивача, згідно яких у документ про реєстрацію транспортного засобу з короткостроковим номерним знаком №б/н, виданого в Німеччині, вписано прізвище водія ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), АДРЕСА_1 , оскільки транзитний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який записаний в технічному паспорті, видається на прізвище водія, що буде доставляти транспортний засіб від Продавця до Покупця. Свідоцтво про тимчасову реєстрацію видано в Німеччині і було дійсне 5 днів по 15.11.2021, що підтверджено записом в Документі про реєстрацію транспортного засобу з короткостроковим номерним знаком №б/н. При цьому, цьому документі міститься запис: «Власник реєстраційного документа транспортного засобу не вважається власником транспортного засобу» (а.с.74).
Позивач зазначив, що у Федеративній Республіці Німеччина за порушення правил дорожнього руху несе відповідальність не перевізник (юридична особа), а фізична особа, яка здійснює перевезення. Тому транзитний номер видається на фізичну особу, яка буде керувати транспортним засобом.
Доказів на спростування вказаної обставини відповідачем не надано.
Усіма доданими до МД документами в повній мірі підтверджено митну вартість автомобіля на рівні 7000 EUR. Митну вартість товару декларантом вказано за ціною, яка визначена договором.
Згідно даних графи 20 митної декларації товар постачається на умовах DAP Рівне, що узгоджується з умовами поставки, узгодженими пунктом 3.1 укладеного договору №22/10/22/1 від 22.10.2021 між продавцем та покупцем імпортованого товару. Tобто сторони в даних договірних відносинах чітко за власним волевиявленням зазначили відповідний термін (умови поставки).
Правила Інкотермс є стандартизованими та забезпечують тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі, регламентуючи, перш за все, момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики, встановлюючи правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця (перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів).
Товар поставлявся на умовах DAP, згідно якого продавець за контрактом зобов'язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержувати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 року термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Під терміналом розуміється будь-яке місце, в т.ч. авіа/авто/залізничний карго термінал, причал, склад тощо. Продавець несе всі ризики по доставці товару і його розвантаженні на терміналі.
Отже, поставка товару на умовах DАР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості ця вартість не потребує коригування.
Таким чином вимоги відповідача щодо надання документів відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України є безпідставними, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладені на продавця.
Доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст.53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Рішеннями про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України на рівні 8250 євро.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема за МД №UА205140/2021/076038 від 21.10.2021 (8250 євро/шт), за МД №UА209180/2021/045964 від 05.10.2021 (8307,73 євро/шт).
Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Тобто відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2021/001310(а.с.33-34).
Зміст перелічених документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).
В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.
Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Отже, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи митного органу про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами. Крім того, виявлені розбіжності/невідповідності, на які покликається скаржник, жодним чином не впливали на митну вартість імпортованого товару, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведена обґрунтованість сумнівів в заявленій позивачем митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товарів, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, в тому числі, не обґрунтовано підстави не застосування другого-п'ятого методів при визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, а також не обґрунтовано визначену ціну імпортованих позивачем товарів внаслідок проведеного коригування митної вартості таких за резервним методом.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" про визнання протиправними та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.11.2021 за №UA204020/2021/000063/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA204020/2021/001310 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі №460/499/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель