ПОСТАНОВА[1]
05 вересня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Васюка М.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року, -
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (десять тисяч двісті) грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 17.08.2021 року о 20 год. 00 хв. по вул. Маяковсього, 2 у м. Боярка, керуючи транспортним засобом «Geely СK-2», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатора «Alcotest» у медичному закладі відмовися у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що 17.08.2021 року він не керував транспортним засобом «Geely СK-2», д.н.з. НОМЕР_1 ; в адміністративних матеріалах відсутні докази повторності вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, протягом року, як і не вказано у протоколі кваліфікуючу ознаку «повторно».
Водночас, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважних причин, мотивуючи тим, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність, про дату та час судового розгляду його не повідомлено, копію вказаної постанови не отримував, а тому не мав можливості подати апеляційну скаргу у передбачений законом строк.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд уважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки в адміністративних матеріалах відсутні докази на спростування доводів апелянта у цій частині.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , його захисника Васюка М.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ за №150343 від 17.08.2021 року, ОСОБА_1 17.08.2021 року о 20 год. 00 хв. по вул. Маяковсього, 2 у м. Боярка, керуючи транспортним засобом «Geely СK-2», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатора «Alcotest» у медичному закладі відмовися у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно протягом року.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не вказав кваліфікуючої обставини - вчинення адміністративного правопорушення «повторно протягом року».
Отже, вказаний протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки виклад у ньому фактичних обставин справи не узгоджується із диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Також, в адміністративних матеріалах відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно протягом року.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас слід зазначити, що наявний у адміністративних матеріалах витяг постанови суду першої інстанції не може бути належним та допустимим доказом, оскільки з нього не вбачається особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначений документ не завірений належним чином та не містить відомостей щодо набрання чинності рішенням суду.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі "Малофєєва проти Росії" від 30.05.2013 року, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, суд першої інстанції, не дотримався у повній мірі вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, не дослідив всі обставини справи в їх сукупності та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, а тому постанова суду першої інстанції як незаконна підлягає скасуванню, а провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне провадження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційногосуду Олена СІТАЙЛО
Справа № 33/824/2398/2022 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Лисенко В.В.
Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.