Київський апеляційний суд
20 вересня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, щодо якої винесено постанову, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новошмидтівка Новоодеського району Миколаївської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2022 року,
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2022 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП.
Як встановив суд, 13 червня 2022 року близько 22 години ОСОБА_1 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про незаконність прийнятого суддею рішення, який формально підійшов до розгляду справи. Як вбачається зі змісту постанови, його винуватість підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, заявою та поясненнями ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_3 та його поясненнями. Однак сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи, пояснення ОСОБА_3 у справі відсутні, і йому, взагалі, невідома ця особа. Він заперечував, що вчинив адміністративне правопорушення, а потерпіла для з'ясування обставин справи до суду не викликалася.
Що стосується суті справи, то в травні 2022 року ОСОБА_2 вирішила розірвати з ним шлюб, проти чого він категорично заперечує. 16 травня 2022 року близько 22 години дружина почала провокувати конфлікт, намагаючись схилити його до розірвання шлюбу в органах РАЦС, а потім звернулася в поліцію з метою тиску задля скорішого розірвання шлюбу. При цьому він ОСОБА_2 не погрожував, лише емоційно вимагав заспокоїтись, однак, як на його думку, вона умисно провокувала його, щоб зафіксувати факт домашнього насильства і, можливо, використати його в подальшому.
Звертає увагу, що за змістом диспозиції ч.1 ст.1732 КУпАП психологічне насильство має характер умисних дій одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, чим завдається шкода психічному здоров'ю. Однак вчинити такі дії він наміру не мав, конфлікт розпочала дружина, яка, використовуючи словесні образи, спровокувала його на реакцію у відповідь, при цьому жодних погроз на її адресу він не висловлював.
13.06.2022 щодо нього було складено ще один протокол за ч.1 ст.1732 КУпАП, який постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31.08.2022 був повернутий до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області як складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, з чого ОСОБА_1 робить висновок про порушення його прав, оскільки згідно з ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Ці обставини також не були з'ясовані судом першої інстанції, який повинен був об'єднати справи в одне провадження. Також ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду про те, що його присутність при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов'язковою, і вказує, що суддя помилково вказав у постанові дату вчинення правопорушення 13.06.2022, що є датою складання протоколу, а тому повинен був закрити провадження у справі на підставі ч.2 ст.38 КУпАП.
З огляду на викладене та положення ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови, поважність причин пропуску якого ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що про розгляд справи він повідомлений не був, 27.08.2022 отримав повістку про розгляд справи, призначений на 16.08.2022, після чого 31.08.2022 звернувся до канцелярії суду і лише 05.09.2022 отримав копію постанови.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою ст.287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подана 07.09.2022, тобто з пропуском встановленого законом строку. Справу розглянуто під час відсутності ОСОБА_1 , який не був сповіщений про місце і час судового засідання, оскільки доставити судові повістки sms-повідомленнями не виявилось можливим у зв'язку з недоступністю абонента, і станом на день розгляду справи судова повістка, направлена поштою, вручена йому не була (а.с.9-13, 15, 17-19). З матеріалами справи і, відповідно, прийнятим рішенням ОСОБА_1 ознайомився 05.09.2022, що підтверджується надписом на заяві від 31.08.2022 (а.с.22). Тому строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Доводи в апеляційній скарзі про складання щодо ОСОБА_1 двох протоколів про адміністративне правопорушення, обставини в яких є ідентичними, не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження цих обставин він жодних доказів не надав.
Судом першої інстанції вживалися всі можливі заходи для його належного сповіщення про місце і час розгляду справи, і відповідно до вимог ч.2 ст.368 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.1732 КУпАП, не є обов'язковою.
Між тим, відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
Цих вимог закону суддею місцевого суду під час розгляду справи та при винесенні постанови дотримано не було.
У постанові суддя лише продублював обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, перерахував долучені до справи докази і жодним чином не мотивував, на підставі яких даних дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 . Також постанова містить формальні посилання на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та практику Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, статтею 1732 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
У протоколі про адміністративне правопорушення всупереч вимогам ст.256 КУпАП не зазначено повністю об'єктивну сторону правопорушення, оскільки відсутні дані про те, яка шкода могла бути чи була завдана потерпілій.
Із заяви та письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 16 травня 2022 року, а не 13 червня 2022 року, як суд вказав у постанові, близько 22 години її чоловік ОСОБА_1 за місцем проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, виражався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Відповідно до пояснень свідка, прізвище якого неможливо розібрати, від своєї подруги ОСОБА_2 їй відомо, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу вчинює домашнє насильство, зокрема, вона бачила у подруги синці на обличчі та руках, а також чула, як ОСОБА_1 по телефону виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Будучи опитаним з приводу фактів, повідомлених у заяві ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заперечив ці обставини.
Слід зауважити, що ці пояснення є суперечливими, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повідомляють різні обставини. З пояснень свідка випливає, що ОСОБА_1 застосовував до потерпілої фізичне насильство, про що сама ОСОБА_2 не повідомляла, і незрозуміло, яким чином вона в телефонному режимі чула образи та погрози, враховуючи те, що описані в протоколі події відбувалися за місцем проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Оцінюючи докази в їх сукупності, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, нічим, крім пояснень ОСОБА_2 , не підтверджуються. І навіть її пояснення не містять даних про суспільно небезпечні наслідки, що є елементом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.
Викликає обґрунтовані сумніви і те, що потерпіла звернулася до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області через місяць після вказаних нею подій.
А тому суд не повинен був покладати ці докази в обґрунтування висновків, і усі сумніви щодо доведеності вини особи мав витлумачити на її користь.
Отже, належні докази, які б доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, у справі відсутні, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, суддею місцевого суду було порушено норми процесуального права при розгляді справи без повідомлення потерпілої.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2022 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 /десяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 /сто сімдесят/ гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, скасувати та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн