Апеляційне провадження № 22-ц/824/7706/2022
Справа 757/35781/20-ц
Іменем України
21 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного банку Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Бусик О.Л. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми відсотків та пені,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення суми відсотків та пені, просив стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 3 % за кожен день прострочення з 02 жовтня 2019 року по 02 січня 2020 року у розмірі 77544,31 долар США еквівалентно курсу НБУ в гривні станом на день ухвалення рішення, а також 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України за договорами № SAMDN25000710952095, SAMDN25000717634451 у розмірі 725,03 долари США.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 22 червня 2010 року ним було укладено з відповідачем договір SAMDN25000710952095 (вклад «Мультивалютний»), за умовами якого передав відповідачу депозитний вклад в розмірі 80000 грн. під 19,5 % річних з періодом нарахування 1 місяць на строк 12 місяців та вніс кошти. 29 листопада 2011 року вклад було переконвертовано в долари США. Відповідно до умов договору на вклад у доларах діє відсоткова ставка 11 % річних на суму, яка після переконвертації складала 9913,26 доларів США. Станом на 22 червня 2013 року на рахунку позивача знаходились кошти в сумі 10904,71 долари США, з яких 989,90 доларів США були відсотками, нарахованими з 22 червня 2012 року по 22 червня 2013 року. За умовами договору його було пролонговано до 22 червня 2014 року.
25 червня 2011 року ним було укладено з відповідачем договір SAMDN25000717634451 (вклад «Стандарт»), за яким він передав відповідачу депозитний вклад в розмірі 15000 доларів США під 8 % річних з періодом нарахування 1 місяць на строк 12 місяців та вніс кошти на депозит. Станом на 25 червня 2012 року на рахунку позивача знаходились кошти в сумі 15101,69 долари США, з яких 101,64 долари США були відсотками, нарахованими з 25 травня 2012 року по 25 червня 2012 року.
25 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою, в якій повідомляв про закінчення строків дії договорів, про свій намір не продовжувати строк їх дії та бажання повернути суми вкладів разом з нарахованими відсотками. В зв'язку з невиконанням банком його заяв він був змушений звернутися до суду з позовом, і рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та Верховного Суду від 15 серпня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 27793,66 доларів США та 40967,99 грн. Однак рішення суду не виконується, позивач не може користуватись грошовими коштами, які йому належить, в зв'язку з чим вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Крім того, у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення суми відсотків та пені, просив стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 3 % за кожен день прострочення з 03 січня 2020 року по 03 квітня 2020 року у розмірі 76710,50 доларів США еквівалентно курсу НБУ в гривні станом на день ухвалення рішення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року позови об'єднані в одне провадження (а. с. 132 т. 1).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року позов частково задоволено, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 725,03 доларів США як 3 % річних та стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 206,51 грн., в решті позов залишено без задоволення.
Відповідач АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в задоволеній частині, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року в задоволеній частині та в цій частині змінити мотивувальну та резолютивну частину шляхом зменшення розміру суми стягнутих 3 % річних з 725,03 долари США до 651,15 доларів США, в іншій частині рішення залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, вказував, що з урахуванням наведених висновків відсутні підстави для нарахування 3 % річних на проценти, розмір (відсоткова ставка) яких встановлений умовами договору банківського вкладу, та які підлягали сплаті вкладнику до дня розірвання такого договору на його вимогу. Позивач нарахував 3 % річних за несвоєчасне виконання банком зобов'язань щодо повернення коштів (депозитних вкладів) за договорами, в тому числі на відсотки (нараховані проценти на вклад.
Наголошував, що згідно наведеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові формули нарахування 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України за договором SAMDN25000710952095 становитиме 259,10 доларів США, SAMDN25000717634451 - 392,05 доларів США, всього 651,15 доларів США.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вище вимогам закону відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачем не виконується рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, яким встановлено грошове зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» перед ОСОБА_1 , і оскільки рішенням суду на користь позивача було стягнуто грошові кошти в розмірі 27793,66 доларів США, то нарахування 3 % річних повинно бути здійснено в іноземній валюті, що становить 725,03 доларів США.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року в справі № 756/13927/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та Верховного Суду від 15 серпня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 27793,66 доларів США та 40967,99 грн. (а. с. 6 - 13 т. 1).
Зі змісту рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року в справі № 756/13927/16-ц згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що заборгованість, стягнута з відповідача на користь позивача, за вкладом SAMDN25000710952095 складається з суми вкладу 9913,26 доларів США та відсотків 1330,60 доларів США; за вкладом SAMDN25000717634451 - з суми вкладу 15000 доларів США та відсотків 1549,80 доларів США.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
У рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року встановлено наявність грошових зобов'язань АТ КБ «ПриватБанк» за договорами банківських вкладів, укладенихз позивачем, та визначено їх розмір; ці зобов'язання належним чином не виконані, що не заперечувалось відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.
Оскільки з моменту стягнення судом заборгованості за договорами банківського вкладу грошове зобов'язання, яке виникло з правовідносин банківського вкладу, трансформується в зобов'язання, встановлене рішеннями судів, апеляційний суд не може погодитися з необґрунтованими доводами відповідача в апеляційній скарзі, що нарахування 3 % річних на відсотки є неправомірним.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, такі доводи ґрунтуються на особистому тлумаченні відповідачем постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, в якій наведено формулу розрахунку компенсаційної складової 3 % річних, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, на суму грошового зобов'язання, встановленого судовим рішенням, яке не виконувалось відповідачем.
Оскільки зазначена формула, наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 не містила відсотків в базі нарахування, а лише суму вкладів за рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі було зроблено передчасний та помилковий висновок про безпідставність включення процентів в базу нарахування у справі, що переглядається.
Разом із тим, відповідачем залишено поза увагою, що за змістом рішення Мелітопольськогоміськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2014 року у справі № 320/9186/14-ц, невиконання якого стало підставою позову в справі № 320/5115/17, відсотки не стягувалися взагалі.
Відтак, правовідносини у цій справі та у справі, що переглядається, є різними, і у відповідача не було підстав посилатися на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду як нерелевантну.
Апеляційний суд враховує, що сума заборгованості в даному випадку складає 27793,66 доларів США, стягнутих рішеннямОболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, яке набрало законної сили 29 листопада 2018 року з дня апеляційного перегляду, періодом прострочки позивач вказав 02 жовтня 2019 року до 14 серпня 2018 року, відтак, враховуючи 318 днів прострочення зобов'язання, визначена судом першої інстанції сума 3 % річних в розмірі 725,03 доларів США є правильною та обґрунтованою.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного банку Комерційний банк «ПриватБанк'залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року про задоволення позову про стягнення трьох відсотків річних залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 22 вересня 2022 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.