20 вересня 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 369/3301/22
Номер провадження 33/824/2557/2022
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Вербова І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2022 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
Постановою Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, 28 травня 2022 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, у якій, просив постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати факт вчинення адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності та звільнити від відповідальності.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 19 квітня 2022 року скаржнику зателефонувала сестра, яка проживає у селі Плахтянка Бучанського району та з якою був відсутній зв'язок через військову агресію Російської Федерації. Сестра зазначила, що її чоловік у якого сахарний діабет та інші супутні хвороби, знаходиться у лежачому стані та терміново потребує ліків. Скаржник зазначив, що у нього хворе серце, але він допоможе сестрі та поїде з нею отримати пенсію та купити необхідні ліки для її чоловіка. Оскільки у скаржника посилився серцевий біль, останній випив корвалол. Пізніше, скаржника було зупинено працівниками поліції та він пройшов тест на приладі Драгер, результати якого 0,4 проміле. Разом з тим, скаржник зазначає, що діяв в стані крайньої необхідності, а відтак, просить звільнити його від відповідальності.
У судове засідання скаржник не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутність останнього.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 280 КУпАП передбачено обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (ПДР України) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.9. а) ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 Інструкції).
Згідно із статтею 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Статтею 17 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Таким чином, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.
Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2022 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 065683 згідно якого, ОСОБА_1 19 квітня 2022 року о 09 год. 50 хв. у місті Києві керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія проводився з його згоди за допомогою приладу Драгер. Результати огляду - 0,41 проміле.
Матеріали справи вказують на те, що в той час, коли ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, останній їхав зі своє сестрою ОСОБА_2 до міста для зняття пенсії та купівлі ліків її хворому чоловіку, який перебував у лежачому стані.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок від 11 травня 2022 року, ОСОБА_1 з сестрою ОСОБА_2 з 24 лютого 2022 року по 30 березня 2022 року перебували в зоні окупації.
Наведені обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_1 , були викликані виключно необхідністю купити ліки чоловіку ОСОБА_2 , який був хворий, перебував у лежачому стані та потребував ліків.
При цьому, враховуючи те, що з 24 лютого 2022 року по 30 березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зоні окупації, останні були позбавлені можливості придбати необхідні ліки раніше. Разом з тим, враховуючи значний час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зоні окупації, а також те, що чоловік ОСОБА_2 був хворий та перебував у лежачому стані, наявні підстави вважати, що придбання ліків пізніше ніж 19 квітня 2022 року, могла б спричинити до значного погіршення здоров'я чоловіка ОСОБА_2 .
На вищевказані обставини суд першої уваги не звернув та, всупереч вимогам ст.18 КУпАП, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, колегія суддів враховує, що скаржник у апеляційній скарзі посилався на вживання ним ліків, а саме валер'янки, які могли вплинути на показники приладу Драгер.
Відповідно п.4 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Враховуючи наведене, а також, беручи до уваги незначне цифрове відхилення показника спеціального технічного засобу Драгер від показника установленого п. 7 Розділу ІІ, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, а відтак, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.4 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2022 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , скасувати.
Провадження у справі закрити у зв'язку із вчиненням особою правопорушення в стані крайньої необхідності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Вербова