14 вересня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів Кияшка О.А.,
Васильєвої М.А., Кепкал Л.І.,
за участю:
секретаря Ткаченко Ю.М.,
прокурора Кравчук Л.В.,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Завгороднього О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2022,
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2022 заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2002 повернуто засудженому.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою від 23.11.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2002 за виключними обставинами залишено без руху з наданням часу для усунення недоліків, з підстав, що засуджений не зазначив який саме закон було застосовано Апеляційним судом м. Києва під час розгляду кримінальної справи № 1-15 2002, який в подальшому визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України. Рішенням КСУ від 16.09.2021 визнано неконституційним положення статей ст. 81, 82 КК України у частині неможливості їх застосування до осіб, яким призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, тобто неконституційними визнано певні положення кримінального закону, пов'язані зі звільненням від відбування покарання, а не його призначенням. Отже вищевказаний недолік заяви засудженого не був усунутий. Також суд вказав, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених п.2 ч.3 ст. 459 КПК України подається виключно до Верховного Суду.
Засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити клопотання про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2002.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 від 19.09.2021 визначено, що встановлене КК України покарання у виді довічного позбавлення волі як покарання без перспективи звільнення є несумісним з Конституцією України, тобто такий вид покарання суперечить ч.1 ст. 3, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 63 Конституції України. Також посилається на Рішення ЄСПЛ від 11.03.2021 у справі Дембо та інші проти України, яким встановлено порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині застосування національними судами до осіб покарання у виді довічного позбавлення волі без можливості перегляду справ з подальшим звільненням від покарання. Вказує на невідповідність вироку Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2002 вимогам ст.ст. 2,5,22,120,257,263,313,323,324,327,334 КПК України. При цьому суд в ухвалі невірно вказав, що справа не підсудна цьому суду, оскільки клопотання подано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, як до суду першої інтанції. Також вказує, що суд не врахував доводів клопотання та не зазначив чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подається до суду першої інстанції, якщо цей суд першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складі Великої Палати.
Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2002.
У своїй заяві про перегляд вироку за виключними обставинами ОСОБА_1 не зазначив помилку, допущену судом першої інстанції при вирішенні справи, яку слід розцінювати як виключні обставини для перегляду вироку.
Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 від 19.09.2021, на яке посилається у скарзі ОСОБА_1 , стосується недоліків кримінального процесуального законодавства України в частині відсутності механізму звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а не конституційності застосованого судом кримінального закону та призначеного на його підставі покарання.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2021 заяву ОСОБА_1 обґрунтовано залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків.
Проте, ОСОБА_1 не усунув недоліки своєї заяви, а тому суд обґрунтовано повернув її засудженому.
При цьому суд першої інстанції не вправі був давати оцінку заяві ОСОБА_1 в частині порушення Україною міжнародних зобов'язань, встановлених рішенням ЄСПЛ від 11.03.2021 у справі Дембо та інші проти України, оскільки відповідно до ч.3 ст. 463 КПК України це відноситься до компетенції Верховного Суду.
За результатами апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону або невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які б тягнули за собою скасування судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2022, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2002 повернуто засудженому, - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
Кияшко О.А. Васильєва М.А. Кепкал Л.І.