Справа № 759/8832/22 Головуючий в 1 інст.: Новик В.П.
Провадження№11-сс/824/3117/2022 Доповідач: Фрич Т.В.
14 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Фрич Т.В.,
суддів Мельника В.В., Юрдиги О.С.,
при секретарі судового засідання Могильній А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника Шурхна К.А., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Попасна, Луганської обл., громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації та визначеного місця проживання, раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
за участю:
прокурора Сєрова С.Л.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Шурхна К.А.,
Ухвалою слідчого суддіСвятошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року задоволено клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Безсмертного М.В., погоджене з прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва Сєровим С.Л., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26 вересня 2022 року включно.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_1 підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Визначено ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок девять тисяч шістсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладенона підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ НП у м. Києві, прокурора, суду;
- не відлучатися із місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначено двомісячний термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Шурхно К.А., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Апелянт вказує на те, що згідно матеріалів справи, підозрюваний має освіту, офіційно не одружений, раніше засуджений, має постійне місце мешкання в м. Києві. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
ОСОБА_1 в залі суду дав пояснення про те, що оспорює вчинення кримінального правопорушення, однак наміру переховуватись від органу слідства та суду не має.
Також апелянт зазначає, що ні слідчим, ні прокурором не додано до клопотання про обрання запобіжного заходу та не надано під час судового засідання документального підтвердження про те, що ОСОБА_1 має можливість чи намір переховуватись від органів слідства та суду. Сама по собі тяжкість покарання, яка передбачена санкцією статті, за якою повідомлено про підозру КК України не може бути єдиною виключною підставою для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, а повинна розглядатися з іншими обставинами в сукупності. Таким чином, наявність обставин, які на думку слідчого судді, вказують на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, побудовані на припущеннях, що є грубим
порушенням ст.62 Конституції України.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що раніше обраний запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, дослідивши матеріали за клопотанням слідчого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100080001898, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.2022 року, о 20 годині 15 хвилин, за адресою: м. Київ, пр-т А.Палладіна, 7 працівниками поліції зупинено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого в подальшому затримано у порядку ст. 208 КПК України, та в ході проведення особистого обшуку останнього виявлено та вилучено предмет схожий на ручну гранату Ф-1 та предмет зовні схожий на запал УЗРГМ.
Так, ОСОБА_1 , у невстановлений слідством час у невстановленому місці придбав предмет зовні схожий на корпус гранати Ф-1, предмет зовні схожий на запали УЗРГМ. Усвідомлюючи те, що дані предмети відносяться до бойових припасів ОСОБА_1 вирішив їх залишити при собі з метою особистого використання, не маючи передбаченого законом дозволу на зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї.
Тоді ж, ОСОБА_1 не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання бойових припасів, порушив Положення про дозвільну систему затвердженого, Постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, придбав та почав зберігати без передбаченого законом дозволу бойові припаси, а саме предмет зовні схожий на корпус гранати Ф-1 та предмет зовні схожий на запал УЗРГМ.
Відповідно до довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів вибухотехнічної служби НПУ у м. Києві від 29.07.2022, у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено боєприпаси, а саме корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, що відноситься до вибухових пристроїв.
Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що він своїми умисними діями, які виразились у придбані, зберіганні вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
ОСОБА_1 29.07.2022 о 21 год. 45 хв. було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 30.07.2022 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
01.08.2022 року слідчий Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Безсмертний М.В., за погодженням з прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва Сєровим С.Л., звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 12022100080001898 від 29.07.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
01.08.2022 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26 вересня 2022 року включно, із визначенням ОСОБА_1 застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, з покладенням на останнього, у разі внесення застави, обов'язків на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, які визначено даною ухвалою.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя під час розгляду вказаного клопотання, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яка повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, в сукупності. А також, що підозрюваний суспільно-корисною працею не займається, є особою раніше судимою, доказів про наявність міцних соціальних зв'язків стороною захисту не надано, джерела його доходів суду не відомі, є особою незареєстрованою, а також без визначеного місця проживання, а тому існує ризик щодо можливості переховування підозрюваного від слідчого, прокурора та суду, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його вини. Крім того, існує ризик впливу на свідків, адже підозрюваному відомі місця проживання/перебування вказаних осіб. А також існує ризик щодо можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки він не працевлаштований та слідчому судді не відомі засоби для його існування, а тому слідчий суддя вважав, що на даній стадії досудового розслідування існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена слідчим та сумнівів не викликає.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання слідчого.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, всупереч твердженням сторони захисту, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя місцевого суду в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та відомості про його особу, в їх сукупності.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі зазначеного, слідчим суддею були враховані обставини справи в сукупності з особою підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на думку колегії суддів апеляційного суду в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим - немає.
Таке обмеження права ОСОБА_1 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Таким чином колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для обрання такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупністю можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено, а також не встановлено колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183,184, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Шурхна К.А., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
Фрич Т.В. Мельник В.В. Юрдига О.С.