Справа № 761/11793/22 Провадження № 11-кп/824/2966/2022 Головуючий в суді першої інстанції: Чайка О.С. Доповідач: Трясун Ю.Р.
07 вересня 2022 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,
суддів Мосьондза І.А.,
Новова С.О.,
секретаря судового засідання Чугай М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника Пікуліна Романа Миколайовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року, -
за участю прокурора Труша С.А.,
захисників Пікуліна Р.М., Гончарова В.М.
В апеляційній скарзі захисник Пікулін Р.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_1 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року, обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 вересня 2022 року включно.
Також цією ухвалою обвинуваченому визначено заставу у розмірі двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 496 200,00 гривень.
Таке рішення суд мотивував тим, що перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, свідчить про наявність у ОСОБА_1 обґрунтованої підозри, та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки, у зв'язку з чим є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, також судом враховано дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, спосіб життя, які не дають підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
За доводами апеляційної скарги захисник вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою.
Апелянт зазначає, що вимоги КПК України зобов'язують суд навіть на стадії підготовчого судового засідання під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу отримувати, досліджувати та оцінювати певні матеріали та докази, однак судом цього зроблено не було.
При цьому, захисник звертає увагу на те, що вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у розпорядженні суду був лише обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, з яких, як вважає апелянт, неможливо надати оцінку та обґрунтування законності затримання, арешту, тримання під вартою, зміни запобіжного заходу.
В той же час, стороною обвинувачення до клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не було надано жодного доказу, на підтвердження існування наведених ним ризиків.
Апелянт зазначає, що сама лише тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення не може бути підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу, про що неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях.
Під час апеляційного розгляду захисники Пікулін Р.М. та Гончаров В.М. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Пікуліна Р.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування такого запобіжного заходу та умови, за яких його застосування можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки, у зв'язку з чим є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, також судом враховано дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, спосіб життя, які не дають підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Щодо доводів захисника про те, що судом не були досліджені докази, які об'єктивно свідчать про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки такі доводи не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції під час перегляду ухвали про продовження строків тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила кримінальне правопорушення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин.
При цьому апеляційний суд зазначає, що оцінка доказів з точки зору їх належності, достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення вирішуються судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції під час судового провадження на підставі розумної оцінки сукупності доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Так, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином усі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника Пікуліна Р.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 вересня 2022 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
Ю.Р. Трясун І.А. Мосьондз С.О. Новов