Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 207/2074/20
провадження № 51-2799ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Наставного В.В.,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року стосовно нього,
встановив:
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Поршик М. В., а також прокурора окружної прокуратури залишено без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно нього - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
Засуджений звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Мотиви Верховного Суду
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень; вимоги особи, яка подає скаргу.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, як видно з поданої засудженим касаційної скарги, останній, надаючи свою оцінку доказам, по суті заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження в частині засудження його за ч. 2 ст. 307 КК, що в силу статей 433, 438 КПК не відноситься до підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції та виходить за межі його перегляду.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК вимоги касаційної скарги засудженого не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якими визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, відповідно до яких цей суд має право ухвалити одне з таких рішень: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Засуджений у касаційній скарзі, вказуючи на незаконність вироку місцевого суду, просить скасувати лише вирок місцевого суду, однак зазначена засудженим вимога не відповідає положенням ст. 436 КПК.
Водночас у поданій касаційній скарзі засуджений не вказує, в чому незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК і доводи на обґрунтування цього, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції в силу ст. 419 КПК та які доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Таким чином, з касаційної скарги не вбачається, яке рішення має ухвалити касаційний суд стосовно ухвали апеляційного суду, що позбавляє можливості належно визначитись з предметом оскарження.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.427 КПК до касаційної скарги засудженим не додано копії судових рішень, які оскаржуються.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року стосовно ньогота встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
У разі не усунення недоліків касаційної скарги в установлений строк, вона буде повернута.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Матієк О.П. Марчук В.В. Наставний