22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 723/4583/21
провадження № 51-2846 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2022 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2022 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за: ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки;ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком на 4 роки; ч. 1 ст. 362 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн; ч. 3 ст. 362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права займати посади в банківських установах терміном 3 роки;ч. 1 ст. 190 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 роки; ч. 2 ст. ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в банківських установах строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2022 року скасовано в частині засудження ОСОБА_4 за ч.ч.1, 2 ст.190 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ч. 2 ст.190 КК України.
Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженою до покарання за: ч. 1 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 роки, ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком на 4 роки, ч. 3 ст. 362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в банківських установах строком на 3 роки.
За ч. 1 ст. 362 КК України (у редакції Закону України №2289-IV) призначено ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в банківських установах строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Прокурор у касаційній скарзі ставить питання про перевірку рішень суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог прокурором викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, були допущені судами при їх винесенні, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, прокурор, оскаржуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, не наводить відповідного обґрунтування щодо незаконності вказаних судових рішеньвідповідно доположень ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на відповідні положення статей 370, 412, 413 і 419 КПК України у їх взаємозв'язку.
При цьому прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, проте не вказує, в чому ці порушення полягали, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції в силу ст. 419 КПК України та які доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Окрім того, прокурор зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції в частині призначення покарання засудженій за ч. 1 ст. 362 КК України у виді штрафу у відповідній редакції Закону, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, а в прохальній частині просить скасувати ухвалу апеляційного суду, при цьому не зазначає, в чому незаконність даної ухвали суду при перевірці доводів його апеляційної скарги в цій частині, чим допускає протиріччя.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п?ять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3