Ухвала
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 296/1402/20
провадження № 61-9171ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська міська рада, про виділ в натурі частки на земельну ділянку, яка перебуває у спільній частковій власності,
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська міська рада, про виділ в натурі частки на земельну ділянку, яка перебуває у спільній частковій власності.
В обґрунтування позову зазначала, що сторони по справі мають у спільній власності земельну ділянку загальною площею 0,0928 га, розташовану на АДРЕСА_1 . Їй на праві власності належить 477/928 частки вказаної земельної ділянки, ОСОБА_1 має право власності на 451/928 частки. Зазначала, що має намір виділити належну їй частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, проте сторони не дійшли добровільної згоди щодо вирішення цього питання.
Ураховуючи викладене просила суд виділити в натурі належне їй майно, а саме 477/928 ідеальної частки земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки у спільній частковій власності із земельної ділянки загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за вказаною адресою.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Виділено в натурі майно, що належить ОСОБА_2 , а саме 477/928 ідеальної частки земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки у спільній частковій власності із земельної ділянки загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 2 висновку експерта № 491/21 від 21 липня 2021 року, за яким лінії розподілу земельних ділянок співвласників на плані проходять по точках позначених цифрами: (і) співвласник: ОСОБА_2 - площа земельної ділянки становить - 0,0477 га ділянка АДРЕСА_2 - 0,0477 га. Лінія розподілу ділянки проходить по точках:1-2-3-4-5-6-7-8-9-15-16-17-18-1=0,0477 га і на плані ділянку позначено синім кольором зі сторонами:11,45 м-5,31 м-14,44 м-0,66 м-0,75 м-14,37 м-11,16 м-10,67 м-30,74 м-по стіні будівлі - (15-16-17-18) - 4,60м. (і) співвласник: ОСОБА_1 - площа земельної ділянки становить - 0,0451га ділянка № НОМЕР_1 (на плані позначено червоним кольором), з урахуванням площі під будівлями. Ділянка № 2 - 0,0451 га. Лінія розподілу ділянки проходить по точках: 1-18-17-16-15-9-10-11 -12-13-14-1=0,451 га і на плані ділянку позначено червоним кольором зі сторонами: 4,60м-по стіні будівлі - (18-17-16-15)-30,74 м-10,68м-23,79м-5,94м-8,18м-5,90м-8,31м. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер: 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до висновку судової експертизи від 21 липня 2021 року за № 491/21 запропоновано три можливі варіанти виділу часток в натурі земельної ділянки загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер: 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , розмір частки - 477/928 та ОСОБА_1 , розмір частки - 451/928, у відповідності до розміру належних їм часток у спільній частковій власності. Суди дійшли висновку щодо виділення в натурі ОСОБА_2 земельної ділянки відповідно до другого варіанту вказаної судової експертизи, оскільки він передбачає можливість сторін безперешкодно обслуговувати належні їм частини житлового будинку та користуватися господарськими спорудами, з дотриманням прав усіх співвласників.
17 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернклася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне цитування постанов Верховного Суду, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Наведене свідчить про невиконання заявницею вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська міська рада, про виділ в натурі частки на земельну ділянку, яка перебуває у спільній частковій власності, повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак