22 вересня 2022 року
м. Київ
справа №200/5322/20-а
адміністративне провадження № К/9901/33090/21, №К/9901/34218/21, №К/9901/34388/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури
про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сіваченко І.В.), Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 (головуючий суддя - Бабаш Г.П.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021
І. Історія справи
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення № 285 від 09.04.2020 кадрової комісії №2 про неуспішне проходження атестації;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Донецької області №394-к від 04.05.2020 про звільнення позивача з посади;
- поновити ОСОБА_1 в прокуратурі Донецької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05.05.2020 або на рівнозначній посаді в обласній прокуратурі та в органах прокуратури;
- стягнути з прокуратури Донецької області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.05.2020.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у спірному наказі про її звільнення відсутні конкретні підстави, передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому вона обіймала посаду. Також позивач посилалася на незаконність самої атестації, оскільки вважала, що атестація стосується звуження трудових прав і свобод.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення №285 від 09.04.2020 кадрової комісії №2 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Донецької області №394-к від 04.05.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області.
Поновлено ОСОБА_1 в Донецькій обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю з 05.05.2020.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.05.2020 по 22.10.2020 в розмірі 120 929,94 грн (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Донецькій обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю та в частині нарахування та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення кадрової комісії від 09.04.2020 №285 стосовно позивача «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» не містить мотивів та аргументів його прийняття, що суперечить п. 12 Порядку №233, який вимагає ухвалення комісією мотивованого рішення.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було доведено у судовому порядку обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення №285 від 09.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки, оскільки не було надано результати тестування позивача із відомостями про запитання, відповіді, надані позивачем.
6. Судом першої інстанції також зазначено, що відповідачами не доведено, що Прокуратура Донецької області ліквідована чи реорганізована, або що відбулось скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, що свідчить про ненастання події, з якою пов'язано можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Суд дійшов висновку про те, що обґрунтованість рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.
7. Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді у Донецькій обласній прокуратурі, суд першої інстанції вказав, що відбулась лише зміна назви відповідача з Прокуратури Донецької області на Донецьку обласну прокуратуру, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше її звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде поновлення позивача саме у Донецькій обласній прокуратурі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 змінено. Абзац 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №200/5322/20-а викладено в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю прокуратури Донецької області з 05.05.2020».
9. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що результати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки є матеріалами атестації, які мають бути в розпорядженні кадрової комісії, оскільки прозорість і публічність процесу атестації прокурорів, яка задекларована державою, повинна бути дотримана в цілому, задля усунення будь-яких сумнівів щодо результатів атестації. Однак, жодних доказів, які б свідчили про перебіг тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, який позивач проходила, відповідачами суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про незаконність спірного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації.
10. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 235 КЗпП України вказав, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на тій посаді, з якої його було незаконно звільнено, та дійшов висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю прокуратури Донецької області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 та відзиву на неї
11. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020.
12. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а та постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12, від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 28.05.2020 у справі 910/7164/19, від 14.05.2019 у справі 910/11511/18, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 28.02.2018 у справі №817/280/16, від 03.10.2019 у справі №826/10460/16, від 21.02.2020 у справі №822/2196/16, від 05.09.2019 у справі №806/446/16 щодо обрання належним способом захисту права особи поновлення на рівнозначній посаді, за наявності факту перейменування місяця роботи.
13. Крім цього, скаржник посилається на те, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 87 та частини першої статті 104 Цивільного Кодексу України щодо визначення органу прокуратури, в який необхідно поновити незаконно звільненого прокурора для забезпечення судом його поновлення на попередній роботі у випадку реформування органу прокуратури, в якому особа працювала до звільнення шляхом перейменування цього органу прокуратури на час вирішення судом питання його поновлення.
14. Позивач вважає, що належним способом захисту її порушеного права має бути поновлення позивача на рівнозначній посаді у Донецькій обласній прокуратурі, яка відповідає посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області. Стверджує, що виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, поняття «попередня робота», вживане у ст. 235 КЗпП України, слід трактувати ширше, зокрема як обсяг та перелік функціональних завдань та обов'язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою.
15. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 Офіс Генерального прокурора вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, посилаючись на п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, згідно з яким прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Зазначає, що оскільки позивач проходила службу в прокуратурі Донецької області, то й відсутні правові підстави для покладення на Донецьку обласну прокуратуру обов'язків щодо поновлення позивача на посаді. Крім того зазначає, що з огляду на положення Закону №113-ІХ, Порядку №221, Порядку №233 неможливо судовим рішенням в обхід встановленої процедури поновити особу в обласну прокуратуру за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Офісу Генерального прокурора та відзиву на неї
16. Також, не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора у вересні 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021. У касаційний скарзі відповідач-1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
17. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування:
- пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ щодо відповідності Порядку №221 вимогам чинного законодавства;
- пункту 6 розділу III Порядку №221, пункту 8 розділу І, додатку 1 Порядку №221 щодо застосування кадровою комісією дискреційних повноважень при ухвалені рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички;
- п. 11, п. 22 розділу ІІ Закону України №113-ІХ, п. 7 розділу І Порядку №221, п. 1 розділу V Порядку №221, пунктів 2,12 Порядку №233 щодо визначення Генеральним прокурором порядку роботи кадрових комісій, реалізації цими комісіями своїх повноважень щодо організації проведення атестації, у тому числі алгоритму дій і фіксації ситуацій, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісій та прокурора;
- пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ, як підставу для звільнення згідно з п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», у подібних правовідносинах.
18. Офіс Генерального прокурора зазначає, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, і її не допущено до проходження наступного етапу атестації - співбесіди. Також зазначає, що перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічних проблем, поганого самопочуття та інших об'єктивних причин неможливості складання тестування.
19. За твердженнями скаржника, Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Обставиною, що зумовила прийняття цього рішення, є ненабрання позивачем необхідних 93 балів, і інших підстав, окрім істотного порушення порядку проведення атестації, для прийняття кадровою комісією негативного рішення бути не може. Вказує, що спірне рішення містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття, що є належним мотивуванням та обґрунтуванням спірного рішення.
20. Також, Офіс Генерального прокурора вказує, що ОСОБА_1 з 25.05.2020 перебуває у трудових відносинах з Донецькою обласною прокуратурою на посаді головного спеціаліста, а тому період з 25.05.2020 по 22.10.2020 (дата прийняття рішення судом першої інстанції) не є вимушеним прогулом.
21. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому позивач вважає касаційну скаргу відповідача-1 безпідставною. На думку позивача, відповідачем-1 не надано жодних доказів, що свідчили б про перебіг тестування ОСОБА_1 , що свідчить про недоведеність результатів атестації позивача. Вважає, що відомості про результат складання іспиту є неналежним, недостовірним доказом, який не може бути прийнято судом в порядку ст.ст. 73-76 КАС України.
22. Позивач стверджує, що Друга кадрова комісія не була наділена повноваженнями на проведення атестації ОСОБА_1 , оскільки атестацію мала проводити Перша кадрова комісія, про що позивач була повідомлена на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Вказує, що будь-яких рішень про визначення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідальною за проведення тестування першої групи по затвердженому 20.02.2020 графіку 03.03.2020 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не розміщено.
Короткий зміст касаційної скарги Донецької обласної прокуратури та відзиву на неї
23. Крім того, у вересні 2021 року, не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Донецька обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021, в якій просить зазначені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
24. Підставою касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій у даній справі скаржник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №200/13482/19-а, а саме пункту 57 де зазначено, що неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
25. Крім цього, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:
- пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації;
- пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком;
- пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів;
- пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
26. У своїй касаційній скарзі Донецька обласна прокуратура вважає, що твердження судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення позивача у зв'язку з відсутністю ознак ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів не ґрунтуються на нормах матеріального права, а підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ. Вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення Закону №113-ІХ, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
27. У відзиві на касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_1 вважає доводи касаційної скарги безпідставними, просить касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення. Позивач зазначає, що підписання нею відомостей про кількість набраних балів після складання тестування не підтверджує правильність чи неправильність на запитання, а лише відображає дані, які було виведено на екрані монітора комп'ютера. Крім того, на думку позивача, такий предмет атестації як «загальні здібності та навички» у Законі №113-ІХ відсутній, у зв'язку з чим вважає, що Генеральний прокурор не має повноважень на зміну чи встановлення предмету атестації.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
28. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021, від 13.09.2021 та від 14.09.2021 для розгляду справи №200/5322/20-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
29. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 та 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
30. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на підставі пункту 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
31. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Донецької обласної прокуратури на підставі пунктів 1 та 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
32. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 об'єднано касаційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури в одне касаційне провадження, адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 16.07.2003 працює в органах прокуратури.
34. Наказом прокурора Донецької області від 22.08.2019 №705-к ОСОБА_1 призначено прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області.
35. 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі і допуску для цього до проходження атестації.
36. Згідно з реєстром поданих заяв працівників органів прокуратури Донецької області заява ОСОБА_1 про переведення на посаду прокурора та про намір пройти атестацію отримана 15.10.2019.
37. 20 лютого 2020 року головою Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур затверджений:
- графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно якого ОСОБА_1 проходила атестацію 03.03.2020 з 8:30 до 11:10;
- графік складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, згідно якого особи, які за результатами попереднього іспиту набрали 70 балів або більше, допускаються до складання іспиту у той же день з 15.30 до 17:10.
38. Наказом Генерального прокурора №105 від 21.02.2020 встановлено прохідний бал для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур 93 бали.
39. За результатами анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач набрала 92 бали. Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, в якій позивач поставила підпис.
40. Рішенням №285 кадрової комісії №2 від 09.04.2020 встановлено неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, як такої, що набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту.
41. Наказом прокурора Донецької області від 04.05.2020 №394-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підстава наказу: рішення №285 кадрової комісії №2 від 09.04.2020.
ІІІ. Позиція Верховного Суду України
42. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
44. У своїй касаційній скарзі Донецька обласна прокуратура посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №200/13482/19-а щодо застосування п. 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пп. 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-IX. Згідно з вказаними висновками саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
45. Однак, Верховний Суд зауважує, що відповідно до встановлених у справі обставин позивача було звільнено у зв'язку з неуспішним проходженням другого етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, а не у зв'язку з неподанням нею заяви про переведення до обласної прокуратури та про намір пройти атестацію. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання відповідача на неврахування судами зазначеної постанови Верховного Суду, оскільки правовідносини у справі №200/13482/19-а не є подібними зі спірними правовідносинами.
46. У своїх касаційних скаргах Донецька обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 11, пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ щодо дискреційних повноважень Генерального прокурора на визначення складу кадрової комісії та внесення відповідних змін, пунктів 2,12 Порядку №233 щодо визначення Генеральним прокурором порядку роботи кадрових комісій, реалізації цими комісіями своїх повноважень щодо організації проведення атестації, у тому числі алгоритму дій і фіксації ситуацій, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісій та прокурора, пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також пункту 6 розділу III Порядку №221 щодо ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено, під час складання іспиту на загальні здібності та навички.
47. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що перелічені скаржниками правові норми мають загальний характер та описують саму процедуру атестації, при чому зазначеними нормами оскаржувані судові рішення не мотивовані.
48. Щодо доводів касаційної скарги Офісу Генерального прокурора в частині необхідності сформувати висновок Верховного Суду щодо застосування п. 6 розділу III Порядку №221 щодо ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено, колегія суддів зазначає наступне.
49. Згідно із п. 6 розділу ІІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
50. На переконання колегії суддів, вказана норма надає чітке розуміння наслідків ненабрання прокурором необхідної кількості балів при складанні іспиту та не допускає неоднозначності у її застосуванні Верховним Судом. Так, зазначена правова норма була застосована у постановах від 03.06.2021 у справі №640/9398/20, від 06.01.2021 у справі №520/5064/2020, від 17.11.2021 у справі №140/8233/20, від 28.04.2022 у справі №420/6697/21, від 31.05.2022 у справі №200/10243/20-а, від 23.06.2022 у справі №520/5501/2020 та від 14.07.2022 у справі №580/2021/20 тощо.
51. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора щодо необхідності формування правового висновку щодо застосування п. 6 розділу ІІІ Поряду №221 з огляду на їх безпідставність.
52. Стосовно порушеного Офісом Генерального прокурора питання щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону №113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже досліджувалося питання правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зокрема, у постановах від 21.09.2021 у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 27.10.2021 у справі №340/3563/20 та від 21.10.2021 у справі №640/154/20.
53. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону №113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку №221 відповідно до Закону №113-ІХ).
54. Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону №113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
55. Колегія суддів Верховного Суду вважає наведені висновки застосовними і у цій справі, оскільки правовідносини у цих справах є подібними, та вважає за необхідне вказати на те, що оскаржувані судові рішення в цій частині прийняті не у відповідності до цих висновків.
56. Отже, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови відсутності ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів як самостійної підстави для такого висновку, і погоджується з доводами скаржників в цій частині.
57. Щодо доводів касаційної скарги Донецької обласної прокуратури про необхідність сформувати правовий висновок щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ в частині визначеного цим Законом імперативу призначення прокурора на нову посаду лише у разі успішного проходження атестації, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 05.05.2022 у справі №260/1670/19, від 24.06.2022 у справі №120/3846/19-а та від 30.06.2022 у справі №640/23131/19 наголошував саме на імперативності проходження атестації прокурорами як умови можливості переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури. Разом з тим, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає наведеним вище висновкам.
58. В свою чергу, касаційна скарга позивача мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 87 та частини першої статті 104 Цивільного Кодексу України щодо визначення органу прокуратури, в який необхідно поновити незаконно звільненого прокурора для забезпечення судом його поновлення на попередній роботі у випадку реформування органу прокуратури, в якому особа працювала до звільнення шляхом перейменування цього органу прокуратури на час вирішення судом питання його поновлення.
59. Верховний Суд наголошує, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про прокуратуру», Закону №113-ІХ, а також Порядку №221, і не врегульовані положеннями Цивільного кодексу України. Як зазначено вище, питання наявності підстав для звільнення прокурора визначається нормами спеціального Закону №113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку №221 відповідно до Закону №113-ІХ), а тому створення та припинення юридичної особи не є предметом розгляду у цій справі. Отже, вищевказані доводи касаційної скарги позивача відхиляються за їх безпідставністю.
60. З аналогічних підстав відхиляються доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а та постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12, від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 28.05.2020 у справі 910/7164/19, від 14.05.2019 у справі 910/11511/18, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 28.02.2018 у справі №817/280/16, від 03.10.2019 у справі №826/10460/16, від 21.02.2020 у справі №822/2196/16, від 05.09.2019 у справі №806/446/16 щодо обрання належним способом захисту права особи поновлення на рівнозначній посаді, за наявності факту перейменування місяця роботи. Зазначені висновки не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки правовідносини у зазначених позивачем справах не є подібними з правовідносинами у цій справі, оскільки не стосувалися процедури проведення атестації прокурорів відповідно до вимог Закону №113-ІХ і були врегульовані іншими матеріально-правовими нормами.
61. Відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Верховний Суд вважає за потрібне застосувати до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №420/6697/21, від 20.07.2022 у справі №300/1481/20 та від 19.07.2022 у справі №420/9368/20 з огляду на те, що правовідносини у вказаних справах є подібними з правовідносинами у цій справі.
62. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що набрання прокурором за наслідками атестації (у цьому випадку - за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки) кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії безумовною підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації.
63. Спір у цій справі стосується правомірності прийнятого кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
64. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 набрала 92 бали.
63. Верховний Суд зауважує, що ці результати відображено у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердила шляхом проставлення власного підпису. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички не зазначено.
64. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що набрання позивачем 92 балів за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички підтверджується матеріалами справи, чого не було враховано судами попередніх інстанцій.
65. Відповідно до п. 16-17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ за результатами складення прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
66. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
67. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спірне рішення кадрової комісії прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, містить обґрунтування для його прийняття та належну мотивацію з посиланням на положення пп. 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ та п. 6 розділу І, п. 6 розділу ІІІ Порядку №221, а тому підстави для його скасування відсутні. Оскаржувані судові рішення не відповідають сформованим правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №420/6697/21, від 20.07.2022 у справі №300/1481/20 та від 19.07.2022 у справі №420/9368/20.
68. Колегія суддів враховує, що Порядком №221 не передбачено складання актів про технічні збої під час виконання іспиту. Разом з тим, на підставі пункту 2 розділу V Порядку №221, у разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мала право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам (голові або секретарю комісії), однак позивач цим правом не скористалася.
69. Навпаки, позивач розпочала та завершила тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, тим самим оцінивши роботу комп'ютерної техніки, як таку, що дає їй можливість скласти іспит, і фактично використала своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершила тестування.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.09.2021 у справі №160/6596/20, від 21.09.2021 у справі №200/5038/20-а, від 19.05.2022 у справі №240/9928/20.
70. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 29.09.2021 у справі №440/2682/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 15.12.2021 у справі №420/4663/20, від 26.01.2022 у справі №640/15408/20, від 14.07.2022 у справі №580/2021/20, що у разі наявності технічних збоїв із комп'ютерною технікою під час проведення тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить, з огляду на технічні збої, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не відбулося.
71. Про такі обставини позивач могла зазначити також у відомості, в якій ставила підпис відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, але вона цього також не зробила. Вказане свідчить про те, що позивачем було набрано 92 бали, а відомість про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки є належним та допустимим доказом ненабрання прохідного балу для успішного складання іспиту.
Така правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.08.2022 у справі №560/3229/20, від 30.06.2022 у справі №640/17993/20, і колегія суддів не вбачає підстав від відступлення від цієї правової позиції.
72. Колегією суддів відхиляються доводи позивача про те, що підписання нею відомостей про кількість набраних балів після складання тестування лише відображає дані, які було виведено на екрані монітора комп'ютера, оскільки саме дані, які відображаються на екрані монітора комп'ютера після завершення тестування і є тим результатом іспиту, на підставі якого кадрова комісія відповідно до розділу ІІІ Порядку №221 має прийняти рішення щодо проходження прокурором атестації.
73. Не заслуговують на увагу й твердження позивача про те, що рішення кадрової комісії є недійсним, оскільки, на думку позивача, Друга кадрова комісія не мала повноважень приймати іспит у ОСОБА_1 через відсутність на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повідомлення про визначення саме Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідальною за проведення тестування першої групи по затвердженому 20.02.2020 графіку на 03.03.2020. Верховний Суд зауважує, що у будь-якому випадку підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження прокурором атестації є результат відповідного іспиту (у даному випадку - тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки), на проходження якого позивач добровільно погодилася і була обізнана про наслідки його неуспішного складання. При цьому результат складання іспиту не залежить від того, яка саме кадрова комісія була уповноважена приймати іспит, оскільки вказаний іспит (тестування) проводиться анонімно за допомогою комп'ютерної техніки, що виключає вплив суб'єктивного критерію на оцінку результату тестування. Тобто, на другому етапі атестації повноваження кадрової комісії (за умови відсутності істотних порушень порядку проведення атестації) зводяться до фіксації результату іспиту та прийняття на підставі цього результату одного з двох рішень.
74. Щодо доводів позивача про те, що такий предмет атестації як «загальні здібності та навички» у Законі №113-ІХ відсутній, а Генеральний прокурор не має повноважень на зміну чи встановлення предмету атестації, Верховний Суд зазначає таке.
75. Відповідно до пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.
76. Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №221 предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); професійної етики та доброчесності прокурора.
77. Пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
78. Розділом III Порядку №221 визначено такий етап як складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
79. Положеннями статті 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 27.04.2017 визначено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.
80. Таким чином, Генеральний прокурор, включивши в атестацію такий етап атестації як тестування на загальні здібності та навички, предмет атестації не змінював, відтак діяв у межах норм пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, що спростовує зазначені вище твердження позивача.
81. Отже, тестування на загальні здібності та навички не суперечить зазначеним вище нормам законодавства, тому їх включення до процесу атестації прокурорів з метою з'ясування загального рівня їх здібностей та компетентності як однієї з характеризуючих ознак для визначення професійності, є правомірним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі №240/7496/20, від 31.05.2022 у справі №380/5449/20 та від 21.07.2022 у справі №640/11532/20.
82. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
83. Відповідно до ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
84. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
85. Під час прийняття рішення Верховний Суд враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту з використанням комп'ютерної техніки у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички набрано 92 бали, що є менше прохідного (93 бали) для успішного складання іспиту.
86. З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
87. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
88. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
89. Разом з тим, відповідно до частини другої цієї ж статті, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
90. Отже, правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.
91. Відповідачу, який є суб'єктом владних повноважень, не компенсуються витрати, утому числі пов'язані зі сплатою судового збору, крім зазначених витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
92. Таким чином, з огляду на положення статті 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Касаційні скарги Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задовольнити.
3. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 скасувати.
4. Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду