22 вересня 2022 року
м. Київ
справа №826/15885/16
адміністративне провадження № К/990/19360/22
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 826/15885/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафтогазбуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2016 року ТОВ «Укрроснафтогазбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) від 06 липня 2016 року № 2912615141, яким зменшило позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4259658 грн 00 коп та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 81713 грн 00 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року було зупинено провадження у справі до встановлення правонаступника ТОВ «Укрроснафтогазбуд».
У зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного адміністративного суду справа за адміністративним позовом ТОВ «Укрроснафтогазбуд» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення разом з апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року була передана до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року було поновлено провадження у справі та здійснено заміну відповідача у справі в порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, що утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року - без змін.
Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відмовлено в задоволені клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 826/15885/16 залишено без руху для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження та докази своєчасного подання вперше касаційної скарги, дати отримання ухвал Верховного Суду про повернення раніше поданих касаційних скарг та документ про доплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано:
- клопотання, в прохальній частині якого скаржник просив відстрочити сплату судового збору або продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги;
- клопотання щодо усунення недоліків з платіжним дорученням про сплату судового збору від 19 серпня 2022 року № 2056 у розмірі 49 620,00 грн.
Водночас, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження до Суду не надходило.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 31 січня 2022 року, від 14 червня 2022 року, 05 липня 2022 року касаційні скарги було повернуто.
Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на викладене, клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, не підлягає задоволенню, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконанні в повному обсязі, скаржник не надав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 826/15885/16.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов