22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/26052/19
адміністративне провадження № К/990/24042/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №640/26052/19 за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Другої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №3 Кадрової комісії №2 від 04 грудня 2019 року про неуспішне проходження ним атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2050ц про звільнення його з посади прокурора Відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
-поновити його на посаді прокурора Відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- відшкодувати йому судові витрати за рахунок Офісу Генерального прокурора.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення №3 Кадрової комісії №2 від 04 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2050ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 634581,78 грн.;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць в розмірі 31 436,66 грн.
Ухвалами Верховного Суду від 03 та 23 серпня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києв від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №640/26052/19 повернуто особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
05 вересня 2022 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №640/26052/19.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Відділу представництва інтересів держави Управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 53-1 Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-р/202 від 26.03.2020) в поєднанні з частиною другою статті 15 вказаного Закону та коефіцієнту до розрахунку середнього заробітку, яка була незаконно звільнена з посади прокурора Генеральної прокуратури України за наслідком атестаційних процедур, передбачених розділом ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, статтею 7 КАС України, частини другої статті 235 КАС України у подібних правовідносинах за період з 26.03.2020 по 21.09.2021. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 134 КАС України в поєднанні з частиною сьомою статті 139 КАС України.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, визначення норми (норм) права, що потребує висновку, але і обґрунтування підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас скаржником не обґрунтовано у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні зазначених скаржником норм права, та, як, на думку заявника, ці норми повинні застосовуватися.
При цьому, Суд зауважує, що в ухвалі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року скаржнику вже було роз'яснено, що Верховним Судом вже було викладено правовий висновок щодо обчислення середньої заробітної плати з урахуванням посадових окладів прокурорів, які пройшли атестацію та які не пройшли, і вказаний висновок був застосований судом апеляційної інстанції при перегляді цієї справи.
Судом також установлено, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з дня прийняття рішення Конституційного Суду України №6-р/202 від 26.03.2020) взагалі не застосовувалась, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує проходження прокурором успішно атестації та прийняття відповідним суб'єктом владних повноважень розпорядчого акту (наказу) щодо призначення чи переведення прокурора на посаду, визначену відповідним штатним розписом, відповідають сталій правовій позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах: від 30 червні 2021 року у справі № 826/17798/14, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 640/26041/19, від 07 липня 2022 року у справі 560/214/20 та інших.
Доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 134 КАС України в поєднанні з частиною сьомою статті 139 КАС України зводиться виключно до незгоди скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій, однак без належного обґрунтування помилки судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права, а також без обґрунтування як ці норми повинні застосовуватися.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачених цією нормою підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку для оскарження судових рішень Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №640/26052/19 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська