22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 420/4374/19
адміністративне провадження № К/9901/20572/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/4374/19
за позовом Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов'язання вчинити дії,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, ухвалене суддею Токміловою Л.М., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.07.2019 Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинну споруду шляхом демонтажу улаштованих металевих конструкцій та відновлення несучих стін будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Громадська організація об'єднання «Посейдон» (далі - ГОО «Посейдон»), перша лінія, земельна ділянка № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем під час проведення реконструкції зазначеного будинку норм містобудівного законодавства; здійснення будівництва на земельній ділянці за відсутності прав власності на неї та яке суперечить суспільним інтересам.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05.12.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2020, позов задовольнив.
3. 06.08.2020 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу (21.09.2020 уточнення до неї), у якій, посилаючись на наявність передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Верховний Суд ухвалою від 27.10.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
5. 23.11.2020 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 № 2254/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 № 15); протоколом розподілу справи від 13.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
7. Ухвалою від 23.12.2021 головуючий суддя прийняв до провадження справу № 420/4374/19.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності від 08.11.2011 ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_3 . Також вона є членом ГОО «Посєйдон», на території якого знаходиться цей будинок.
З 12.03.2019 по 27.03.2019 відділом Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (далі - відділ ДАБК) проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з будівництва, реконструкції цього дачного будинку, за результатами якої 27.03.2019 складено акт, протокол та припис.
За висновками акта перевірки ОСОБА_1 прибудувала до будинку прибудову шляхом реконструкції дачного будинку, а саме: встановила металеві колони та балки по фасаду (зі сторони пляжу розміром 6,42*3,80 м) та з тильної сторони (зі сторони проїзду розміром 5,60*6,12 м); перенесла сходи зі сторони пляжу на проїжджу частину; у зовнішніх несучих стінах першого та другого поверхів зі сторони проїзду встановила дверні прорізи на рівні першого поверху, металеві колони оздобила металопрофілем та встановила на ворота ролети. Приміщення зі сторони проїзду знаходяться на проїжджій частині дороги.
Приписом від 27.03.2019 № 01-07/10 про зупинення підготовчих та будівельних робіт відповідачку зобов'язано до 28.05.2019 усунути виявлені порушення, а саме: оформити проектно-дозвільну документацію на реконструкцію дачного будинку; оформити правовстановлюючі документи або привести будинок у відповідність до технічного паспорту шляхом демонтажу улаштованих металевих конструкцій та відновлення несучих стін будинку.
Окрім того, внаслідок порушення вимог частини п'ятої статті 26, пунктів 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 5 та 13 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» постановами про адміністративне правопорушення від 08.04.2019 № 01-07/21 та № 01-07/22 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частин першої та п'ятої статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З 30.05.2019 по 12.06.2019 посадовими особами відділу ДАБК проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 27.03.2019, під час якої встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису не виконані, про що складено акт від 12.06.2019 № 76 та протокол.
19.06.2019 постановою відділу ДАБК № 01-07/43 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 6 800,00 грн.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка не виконала вимоги припису від 27.03.2019 № 01-07/10; відомості про його оскарження нею відсутні; доказів про вжиття заходів щодо усунення зазначених у приписі порушень також не надано.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зауважив, що ОСОБА_1 здійснила будівництво без необхідних для цього документів, а саме: повідомлення про початок виконання будівельних робіт, відповідного документа про право власності або користування земельною ділянкою, належно затвердженого проекту. Це, на думку суду, означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, вимоги частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України на спірні правовідносин не поширюються.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що договором від 18.12.2006, укладеним між ГОО «Посейдон», Малим підприємством будівельною фірмою (далі - МПБФ) «Моноліт» (землекористувач) і ОСОБА_1 (член об'єднання), останній відведена в натурі земельна ділянка, але без права забудови.
Доводи відповідачки щодо проведення нею перепланування, а не реконструкції, після закінчення якого об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, апеляційний суд визнав помилковими, пославшись на те, що виконані нею будівельні роботи не є переплануванням приміщень будинку в розумінні Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з цим позовом, апеляційний суд послався на наявність у позивача делегованих повноважень міської ради у сфері будівництва, зокрема, здійснення архітектурно-будівельного контролю, які передбачені статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Також апеляційний суд визнав помилковими посилання апелянта на відсутність доказів порушень цим будівництвом прав третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є власниками сусідніх з позивачкою будинків та за заявами яких ініційовано позапланову перевірку спірного об'єкта, внаслідок будівництва якого, за їх доводами, виникла перешкода у користуванні проїжджою частиною дороги.
Щодо доводів відповідачки про нез'ясування судом першої інстанції можливості перебудови чи оформлення нею правовстановлюючих документів на спірний об'єкт, апеляційний суд дійшов висновку про те, що останній надавався час для вчинення таких дій після отримання припису відділу ДАБК від 27.03.2019.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 376 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (статей 72, 73, 75- 77, 90 КАС України), а також неврахування цими судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Зокрема ОСОБА_1 посилається на відсутність повноважень у Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області щодо звернення з цим позовом до суду; помилкове посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/28, висновки в якій зроблені з урахуванням інших обставин, ніж встановлені у цій справі; відсутність доказів порушення прав інших осіб внаслідок перепланування її дачного будинку, або здійснення його реконструкції з істотним порушенням будівельних норм та неможливістю його перебудови.
Також ОСОБА_1 зауважує, що виділена їй під дачний будинок земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 1,0035 га, яку орендує ГОО «Посейдон» на підставі договору оренди від 10.11.2017 № 19. При цьому відсутні докази заперечення останньою, а також Чорноморською міською радою щодо здійснення перепланування (реконструкції) дачного будинку на цій земельній ділянці.
Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що висновки судів про проведення нею реконструкції, а не перепланування дачного будинку не підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема судово-будівельною експертизою; викладені у акті перевірки та приписі висновки відділу ДАБК не є належними та допустимими доказами щодо встановлення факту проведення саме реконструкції об'єкта.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.
12. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі була необхідність перевірки доводів відповідачки про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.07.2018 у справі № 820/3183/16, від 31.07.2018 у справі № 813/6426/14, від 07.09.2018 у справі № 813/6284/14, від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15, від 15.05.2019 у справі № 813/6423/14, за змістом яких знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
12. Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
13. У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, на яку послався суд апеляційної інстанції, викладені наступні висновки.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, згідно із якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
14. У справі, яка розглядається, суди встановивши, що ОСОБА_1 здійснила будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту, дійшли правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджується.
15. При цьому суди правильно врахували, що ОСОБА_1 вимог припису відділу ДАБК щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не виконала, а договір оренди земельної ділянки площею 1,0035 га з кадастровим № 5110800000:03:001:0142, від 10.11.2017 № 89, на який вона посилалася, як на підставу наявності в неї права на земельну ділянку, укладений між Чорноморською міською радою та ГОО «Посейдон». Так, за умовами цього договору земельна ділянка передана в строкову платну оренду ГОО «Посейдон» для розміщення причалу рибалок аматорів, а договором від 18.12.2006, укладеним між ГОО «Посейдон», МПБФ «Моноліт» (землекористувач) і ОСОБА_1 , останній відведена в натурі земельна ділянка, без права її забудови.
16. На думку колегії суддів, звернення Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області з позовом про знесення ОСОБА_1 самочинно збудованої споруди спростовує доводи останньої про відсутність заперечення власника земельної ділянки щодо здійснення реконструкції дачного будинку на цій земельній ділянці.
17. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідачки щодо проведення нею перепланування, а не реконструкції її дачного будинку.
18. Так, Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, визначено поняття перепланування, відповідно до якого до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
19 . Суди ж встановили, що відповідачка встановила по фасаду будинку металеві колони та несучі металеві балки на рівні першого, другого та третього поверхів, які з одного боку кріпляться до несучої стіни будинку; влаштування металоконструкцій по фасаду будинку з боку моря здійснено як нове будівництво, оскільки раніше на фасаді будинку у цьому місті будь-яких металоконструкцій не існувало; на рівні першого поверху розміщено фундамент, який скріплює металеві конструкції; зі сторони проїжджої частини дороги в зовнішніх несучих стінах першого та другого поверхів встановлено дверні прорізи, на рівні першого поверху металеві колони оздоблені металопрофілем та встановлено на ворота ролети; частина приміщення розташована на проїжджій частині дороги на земельній ділянці зального користування.
20. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
21. Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи позивачки, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
23. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі № 420/4374/19 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик