22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/177/22 пров. № А/857/8534/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Обрізка І.М., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Мандзієм О.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ у Тернопільській області, відповідач-1) щодо не зарахування до її трудового стажу періоди навчання на курсах по підготовці кадрів, а саме : з 04.09.1975 по 23.07.1976 курси по сліпому десятипальцевому методу машинопису при Чортківському районному Будинку культури ім. 50-річчя Великого Жовтня та з 08.09.1977 по 31.01.1978 курси крою та шиття при Чортківському районному Будинку культури ім. 50-річчя Великого Жовтня та зобов'язати відповідача-1 призначити та виплачувати їй пенсію за віком з 17.09.2021.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 18 днів, що є недостатнім згідно вимог пенсійного законодавства. Щодо спірних періодів навчання на курсах вказує, що в наказі №38 від 04.09.1975, на який посилається позивач у своїй позовній заяві, як на підставу підтвердження періоду, який можна зарахувати до стажу роботи, зазначено період протягом якого проводились навчання на курсах по підготовці кадрів (курси по сліпому десятипальцевому методу машинопису при Чортківському районному Будинку культури ім. 50-річчя Великого Жовтня) з 01.09.1975 по 31.07.1976, натомість посвідчення про закінчення таких курсів датується 23.07.1976. Крім того, цей наказ видано директором 04.09.1975, а початок навчання, як вбачається з тексту наказу, датується 01.09.1975. Подібна ситуація і по наказу №38 від 08.09.1977. Період, протягом якого проводились навчання на курсах крою та шиття при Чортківському районному Будинку культури ім. 50-річчя Великого Жовтня по підготовці кадрів зазначено в наказі з 01.09.1977 по 31.01.1978. У цьому випадку, посвідчення про закінчення таких курсів датується 31.01.1978 та співпадає з датою, зазначеною в цьому наказі. Натомість, наказ видано директором 08.09.1977, а початок навчання, як вбачається з тексту наказу, вирішено розпочати з 01.09.1977. Сама ж довідка №12 від 01.11.2021, яка видана Центром культурних послуг м.Чортків ім. К.Рубчакової, містить лише посилання на накази, відповідно до яких проводились такі курси. В цій довідці відсутні записи дати початку і закінчення курсів та не зазначено присвоєння кваліфікації, яку здобула позивач за результатами такого навчання.
Позивач не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працювала на різних посадах, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 05.01.1979.
Згідно довідки Центру культурних послуг м.Чортків ім. К.Рубчакової Чортківської міської ради №12 від 01.11.2021 ОСОБА_2 (на даний час після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_3 ) закінчила 11-ти місячні курси машинопису (поч. наказ №37 від 04.09.1975, зак. наказ №21 від 22.07.1976) та 5-ти місячні курси крою та шиття (поч. наказ №38 від 08.09.1977 зак. 31.01.1978).
02.11.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №192650006119 від 04.11.2021 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 26 років 11 місяців 18 днів, що є меншим за необхідний 28 років.
До страхового стажу не враховано періоди роботи з 04.09.1975 по 22.07.1976, з 08.09.1977 по 31.01.1978 згідно довідки №12 від 01.11.2021, оскільки відсутні записи дати початку та закінчення курсів, а також не зазначено присвоєння кваліфікації.
Листом №1900-0215-8/33335 від 09.11.2021 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило позивачку про відмову в призначенні їй пенсії.
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що періоди навчання на курсах по підготовці кадрів, а саме : з 04.09.1975 по 23.07.1976 курси по сліпому десятипальцевому методу машинопису при Чортківському районному Будинку культури ім. 50-річчя Великого Жовтня та з 08.09.1977 по 31.01.1978 курси крою та шиття при Чортківському районному Будинку культури ім. 50-річчя Великого Жовтня, підтверджені відповідними доказами, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно дефініції, наведеної у ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 було затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
За змістом п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи зі змісту пункту 3 Порядку №637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Зокрема, відповідно до п.8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З наведеного слідує, що при зарахуванні до страхового стажу періоду навчання на курсах по підготовці кадрів, слід надати підтверджуючі документи (диплом, посвідчення, свідоцтво, довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання).
З матеріалів справи видно, що позивач закінчила 11-ти місячні курси машинопису (поч. наказ №37 від 04.09.1975, зак. наказ №21 від 22.07.1976), та 5-ти місячні курси крою та шиття (поч. наказ №38 від 08.09.1977 зак. 31.01.1978).
У даному випадку під час розгляду справи судом встановлено, що позивачці відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів з огляду на те, що у представленій довідці №12 від 01.11.2021 відсутні записи дати початку та закінчення курсів, а також не зазначено присвоєння кваліфікації.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, у довідці №12 від 01.11.2021 зазначено дату початку та закінчення курсів з посиланням на відповідні накази.
При цьому, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно наказу №21 від 22.07.1976 у зв'язку із завершенням занять на побутових курсах, зокрема по сліпому десятипальцевому методу машинопису для прийому екзаменів було вирішено створити комісію, яка мала провести екзамени - 23 і 24 липня 1976 року.
Крім того, визначальним, на думку колегії суддів, є наявність посвідчення про закінчення курсів по сліпому десятипальцевому методу машинопису №83, згідно якого курси тривали одинадцять місяців та датою протоколу екзаменаційної комісії є 23.07.1976, а також посвідчення про закінчення курсів крою та шиття №28, відповідно до якого курси тривали п'ять місяців та датою протоколу екзаменаційної комісії є 31.01.1978.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивачки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього загального страхового стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, крім як призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 17.09.2021 - дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, відповідно до ч.1 ст.45 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року по справі №500/177/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук