22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4406/21 пров. № А/857/10033/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Шумей М.В. в порядку письмового провадженя за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач) щодо перерахунку та виплати йому відповідно до рішення суду пільгової пенсії по віку, як ліквідатору 2 категорії, відповідно до статей 49, 51, 55, 56, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) та зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пільгову пенсію по віку з урахуванням позиції Верховного Суду, з виплатою надбавки за 8 років понаднормового стажу з 01.02.2018.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.56 Закону №796-XII не здійснено перерахунок та виплату пенсії за віком як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку. Вказує, що призначення пільгової пенсії відбулось за Законом №796-XII, а не за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) і застосування окремих положень цього Закону допускається лише в тих межах, які не суперечать спеціальному Закону №796-XII.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.03.1993.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 11.11.2011 йому призначено пенсію за віком на загальних підставах згідно Закону №1058-IV зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій відповідно до ст.ст.51, 55 Закону №796-XII з призначенням додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Його трудовий стаж на час призначення пенсії становив 26 років 13 днів.
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2016 по справі №343/220/17 за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при нарахуванні пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та зобов'язано Косівське об'єднане УПФУ провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії зі збільшенням її на один процент заробітку понад встановлений ч.2 ст.56 Закону №796-XII стаж роботи, у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 08.09.2016 та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.
Косівським об'єднаним УПФУ було проведено перерахунок пенсії зі збільшенням її на один процент заробітку понад встановлений ч.2 ст.56 Закону №796-XII стаж роботи, з урахуванням підвищень, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Представник позивача 16.07.2021 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсійної надбавки за понаднормативний стаж відповідно до чинного судового рішення.
За результатом розгляду заяви, ГУ ПФУ листом від 04.08.2021 повідомило позивача, що рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2016 по справі №343/220/17 виконано в межах покладених судом зобов'язань, а починаючи з 01.02.2018 розрахунок розміру пенсії здійснено відповідно до Закону №1058-IV, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, і він становив 1765,10 грн. Також зазначено, що виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, такі виплати продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правове регулювання спірних правовідносин змінилось, тому пенсійний орган позбавлений можливості виплачувати передбачене ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку відповідно до постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2016, в якій при вирішенні спірних правовідносин щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років була застосована редакція ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
За змістом статті 1 Закон №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Частиною другою статті 27 Закону №1058-IV передбачпно, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Тобто, вищевказаною нормою особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-ХІІ.
Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді : державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Абзацом другим пункту 13 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Статтею 56 Закону №796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Згідно ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Відтак, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом.
Порядок перерахунку пенсій Законом №796-ХІІ не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, за змістом якого, за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер в частині обчислення страхового стажу і визначена в частині 2 статті 56 Закону №796-ХІІ як збільшення пенсії на відповідний відсоток заробітку за кожний рік роботи понад установлений мінімальний стаж роботи 20 років.
Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на зміст ч.1 ст.4 Закону №1058-IV та ч.3 ст.55 Закону №796-ХІІ, суд вважає, що положення частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ не суперечить статтям 27, 28 Закону №1058-IV.
Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону застосовуються субсидіарно з нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. Таким чином, особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №1058-IV та на підставі Закону №796-XII, розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, згідно ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, а отже, пенсійний фонд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п.3 ч.2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.
Доводи відповідача з покликанням на зміну правового регулювання положень ч.2 ст.56 Закону №796-XII у зв'язку із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, як на правомірність своєї бездіяльності, колегія сукддів суд вважає необґрунтованими, оскільки пенсія за віком призначена позивачу з 30.10.2011, а зміни до ч.2 ст.56 Закону №796-XII внесені 03.10.2017, тобто в силу вимог ч.1 ст.58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017.
Стосовно доводів відповідача з покликанням на відсутність заяви від позивача про обчислення пенсії за ч.2 ст.27 Закону №1058-ІV, колегія суддів зазначає наступне.
Пенсійний орган, посилаючись на відсутність заяви, не зазначає, яким саме нормативним актом передбачена відповідна форма заяви. В
У редакції ч.2 ст.27 Закону №1058-ІV зазначено за бажанням застрахованої особи, тобто своє бажання щодо визначення розміру пенсії застрахована особа може виявити шляхом написання заяви у довільній формі.
Таким чином, заява від 16.07.2021 і є бажанням позивача щодо перерахунку пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-ІV, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така обставина не була підставою до відмови позивачу в поновлені виплати пенсії, оскільки пенсійним органом чітко сформульовано підстави оскаржуваної відмови у листі.
З аналізу наведених вище норм діючого законодавства вбачається, що пенсіонер якому стаж обраховувався з урахування норм Закону №796-XII може подати заяву про перерахунок пенсії на вище зазначених умовах, у будь-який момент, відповідно з моменту звернення, відповідач повинен перераховувати пенсію.
Зміни у пункті 2 статті 56 Закону №796-XII не звузили права пенсіонерів, які раніше не подавали таку заяву, а лише підтвердили вже існуючу умову для перерахунку, а саме бажання пенсіонера на проведення такого перерахунку, про що вже було зазначено у частині другій статті 27 Закону №1058-ІV.
Будь-яких обмежень щодо подання такої заяви, або позбавлення права пенсіонера на подачу такої заяви, якщо вона не була подана до зазначених змін у статті 56 Закону №796-XII у вищенаведених нормах не встановлено.
Тому відмова відповідача є протиправною та такою, що прийнята з формальних підстав, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі не проведення перерахунку позивачу його пенсії з 16.07.2021 мало місце саме з вини відповідача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений Законом №796-XII страховий стаж для чоловіків 20 років, а тому необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплату недоплачених коштів, ураховуючи вимог ч.4 ст.45 Закону №1058-ІV, з 16.07.2021.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з врахуванням статті 2 КАС України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Щодо дати, з якої належить відновити порушене право позивача, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою від 20.07.2021), днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Частиною четвертою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено судом, за перерахунком пенсії позивач звернувся 16.07.2021. Таким чином, вимоги позивача про перерахунок пенсії з 01.02.2018 є безпідставними.
Отже, згідно ч.4 ст.45 Закону №1058-ІV, перерахунок пенсії позивачу слід провести з 01.08.2021.
Суд першої не взяв до уваги вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року по справі №300/4406/21 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 серпня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Т. І. Шинкар