22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/25331/21 пров. № А/857/11110/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Обрізка І.М., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року про зупинення провадження (постановлена головуючою-суддею Чаплик І.Д. в порядку письмового провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з в/ч НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.02.2021 до 13.12.2021 у розмірі 37 724,29 гривень.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 провадження по справі було зупинено до припинення перебування сторін у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції протиправно зупинив провадження по справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази переведення цілої військової частини НОМЕР_1 на воєнний стан. При цьому, зазначає, що жодних клопотань про зупинення провадження сторонами не подавалось, а відтак суд порушив норми процесуального права, які призвели до на невизначений термін захисту його прав.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені у пункті 3 частини першої статті 294 цього Кодексу (щодо зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а справу передати на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем у даній справі є Військова частина НОМЕР_1 , яка відповідно до Указу президента України переведена на воєнний стан, тому провадження у даній справі необхідно зупинити на період дії воєнного стану.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Статтею 236 КАС України визначені обов'язкові та факультативні підстави для зупинення провадження у справі, які дійсно перешкоджають розгляду справи та мають об'єктивний характер.
Згідно п.5 ч.1 ст.236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За змістом наведеної норми, така стосується лише фізичної особи, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Водночас, на юридичних осіб положення згаданої норми процесуального закону не поширюються.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015.
Згідно ст.26 цього Закону, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Колегія суддів вважає, що жодних переконливих та вагомих обставин, що б зумовлювали неможливість апеляційного перегляду через введення воєнного стану немає.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження по справі до закінчення воєнного стану.
Крім того, колегія суддів враховує доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази переведення цілої військової частини НОМЕР_1 на воєнний стан, а також, що жодних клопотань про зупинення провадження сторонами не подавалось.
Відтак колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду, а тому є підстави вважати, що висновок суду про зупинення провадження у справі є помилковим.
Відповідно до ст.320 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі на період дії воєнного стану.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
В силу положень статті 13 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення .
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Оскільки, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував та не в повному обсязі дослідив фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд дійшов помилкового висновку про зупинення провадженнч, а тому така підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року зупинення провадження по справі №380/25331/21 скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук