Справа № 640/15436/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
21 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за вислугу років на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення із заявою, а саме, з 12 червня 2020 року;
- стягнути з відповідача заборгованість по пенсії за період з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме, з 12 червня 2020 року по день винесення рушення суду;
- стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну позивачці протиправними діями, у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує на наявність у неї правових підстав для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як матері інваліда з дитинства після досягнення нею 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, що підтверджується наданими доказами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) пенсію за віком як матері дитини-інваліда на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12 червня 2020 року;
- в решті позовних вимог відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривен 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачем не подано виписку з акту огляду в МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а отже рішення про відмову при значенні пенсії було правомірним.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу та зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 22 червня 2020 року №2600-0314-8/81148 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 червня 2020 року №3569 та наданих документів щодо призначення пенсії за віком повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутня виписка до акта огляду МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом; загальний страховий стаж позивачки складає 34 роки 6 місяців 10 днів.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що листом ГУ ПФУ в м. Києві від 22 червня 2020 року №2600-0314-8/81148 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 червня 2020 року №3569 та наданих документів щодо призначення пенсії за віком повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутня виписка до акта огляду МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом; загальний страховий стаж позивачки складає 34 роки 6 місяців 10 днів.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Статтею 17 Закону № 1788-XII встановлено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок).
Згідно з пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку, яким визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Отже, право на призначення дострокової пенсії у матерів дитини інваліда або інваліда з дитинства виникає у разі наявності таких умов: виховання дитини інваліда або інваліда з дитинства до восьмирічного віку та/або шестирічного віку; досягнення 50-річного віку жінкою, яка виховувала дитину інваліда або інваліда з дитинства; наявність страхового стажу роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дитиною (дітьми).
При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Як слідує з матеріалів справи, позивачці відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з тих підстав, що позивачка не надала виписку з акта огляду МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом. Інших підстав для відмови в призначенні пенсії відповідачем не вказано.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія висновку лікарсько-консультативної комісії №1904/19 від 09 червня 2020 року, виданий ОСОБА_1 в тому, що її дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання, яке відповідає розділу V, пункт 2, підпункт 2.1 переліку захворювань, затверджених Наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року №454/471/516 «Про захворювання переліку медичних показань, що дають право на дітей-інвалідів віком до 16 років»; дитина могла бути визнана інвалідом з дитинства до 6-річного віку згідно медичних показань.
Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість посилань відповідача як на підставу для відмови ненадання позивачкою виписки з акта огляду МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи досягнення позивачкою віку 50 років та наявністю в позивачки достатнього страхового стажу, що не заперечується відповідачем, а також з урахуванням встановлення судом факту подання документів, якими засвідчено визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а отже з урахуванням подання позивачкою всіх необхідних для призначення дострокової пенсії, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачці дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, та наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачці дострокову пенсію за віком з моменту звернення.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку для відновлення порушених прав, судом першої інстанції правомірно зобов'язано відповідача вчинити певні дії.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович