Справа № 620/1966/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
22 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12999-17 зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15819,54 грн, від 14.05.2019 № Ф-12999-17 зі сплати єдиного соціального внеску на суму 21030,90 грн, від 24.05.2021 № Ф-12999-17 зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 на суму 37788,74 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12999-17 на суму 15819,54 грн, від 14.05.2019 № Ф-12999-17 на суму 21030,90 грн, від 24.05.2021 № Ф-12999-17 на суму 37788,74 грн. прийняті відповідачем необґрунтовано, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку. Крім того, зазначила, що підприємницьку діяльність не здійснювала та працювала як найманий працівник.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-12999-17 на суму 15819,54 грн, від 14.05.2019 № Ф-12999-17 на суму 21030,90 грн, від 24.05.2021 № Ф-12999-17 на суму 37788,74 грн.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 відомості щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 37788,74 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані вимоги прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами ПК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому підстави для його скасування відсутні.
Оскільки запис про припинення підпиємницької діяльності про позивача внесений лише 07.12.2021, тому підстави для задоволення позовнхих вимог - відсутні.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована 12.08.2004 в якості фізичної особи-підприємця.
Разом з тим, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2010, яке набрало законної сили 17.08.2010, у справі №2а-4132/10/2570 позов Державної податкової інспекції у м. Чернігові до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).
У той же час згідно даних інтегрованої картки платника податків у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок нарахування розрахункової суми єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн, за 2018 рік в сумі 9828,72 грн та за 2019 рік в сумі 11016,72 грн., за 2020 рік в сумі 8495,30 грн.
На підставі вказаного контролюючим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 08.11.2018 № Ф-12999-17 на суму 15819,54 грн, від 14.05.2019 № Ф-12999-17 на суму 21030,90 грн, 24.05.2021 № Ф-12999-17 на суму 37788,74 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контролюючий орган був обізнаний про припинення підприємницької діяльності позивача, оскільки саме за позовом податкового органу судом прийнято відповідне рішення, вказане свідчить про протиправність винесених відповідачем вимог про сплату боргу від 08.11.2018 № Ф-12999-17 на суму 15819,54 грн, від 14.05.2019 № Ф-12999-17 на суму 21030,90 грн, 24.05.2021 № Ф-12999-17 на суму 37788,74 грн.
Відтак, протиправне відображення грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У силу вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов'язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.
Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається безальтернативний обов'язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У відповідності до вимог п.п. 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення (п. 3 Розділу VI Інструкції №449).
Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.
Тобто, передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів.
При цьому, пунктом 67.2. ст. 67 ПК України передбачено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2010, яке набрало законної сили 17.08.2010, у справі №2а-4132/10/2570 позов Державної податкової інспекції у м. Чернігові до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено.
Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).
У силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, згідно частини першої статті 4 Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV, у редакції, чинній станом на дату прийняття вказаного Закону) - державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Частиною четвертою статті 9 Закону №755-IV встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: 1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта).
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що особа набуває статусу фізичної особи-підприємця після проведення державної реєстрації у встановленому законом порядку.
У той же час, відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції чинній на час прийняття рішення суду про припинення підприємницької діяльності позивача) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
У силу вимог частини першої статті 51 Господарського кодексу України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, підприємницька діяльність позивачки припинена за рішенням суду, яке набрало законної сили 17.08.2010, внаслідок чого позивачка фактично втратила своє право займатись підприємницькою діяльністю.
Отже, відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Наведений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19.
За нормами Закону № 2464-VI, лише особа, яка зареєстрована як фізична-особа підприємець в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).
Таким чином, з 17.08.2010 виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
У той же час, колегія суддів враховує, що лише вимога від 24.05.2021 № Ф-12999-17 на суму 37788,74 грн була винесена після припинення підприємницької діяльності, у той час як інші вимоги були прийняті під час провадження позивачем своєї підприємницької діяльності.
Відтак, винесені відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-12999-17 на суму 15819,54 грн, від 14.05.2019 № Ф-12999-17 на суму 21030,90 грн та від 24.05.2021 № Ф-12999-17 на суму 37788,74 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Посилання апелянта на те, що тільки 07.12.2021 запис про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців колегія суддів оцінює критично, оскільки з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-4132/10/2570 позивач була позбавлена можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та як наслідок - отримувати дохід і сплачувати відповідні податки.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 на суму 37788,74 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
За змістом пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Згідно з п.4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018, від 10 квітня 2020 року по справі №813/1760/18 та від 01 липня 2020 року по справі №640/8980/19.
Враховуючи безпідставність нарахування відповідачем відповідних сум, наявні підстави для проведення відповідних коригувань в інтегрованій картці платника, що свідчить про необхідність зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 єдиний внесок в сумі 37788,74 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук