ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 вересня 2022 року місто Київ №826/17809/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом до про ОСОБА_1 Офісу Генерального прокурора скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, в якому просив суд:
- скасувати наказ Генерального прокурора України №2513-ц від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного управління Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що з 10 липня 2014 року він обіймав посаду заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України №1441ц від 10 липня 2014 року. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про очищення влади», на виконання вимог якого позивачем 23 жовтня 2014 року подано заяву про відсутність підстав для застосування заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 цього Закону. Проте, наказом Генерального прокурора України №2513-ц від 23 жовтня 2014 року позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Вважаючи вказаний наказ таким, що порушує права позивача, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 (суддя Добрівська Н.А.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд вирішив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №2513-ц від 23.10.2014 про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного управління Генеральної прокуратури України у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 24.10.2014;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомості про ОСОБА_1 ;
- cтягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 липня 2020 року у розмірі 1 079 097 гривень 92 коп.;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Добрівська Н.А.) виправлено описку у пункті четвертому резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 шляхом заміни у пункті четвертому резолютивної частини судового рішення прізвища, імені та по батькові позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 » у відповідних відмінках.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва у цій частині вимог. В решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2022 №826/17809/14 зазначив про те, що суди першої та апеляційної інстанції, визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не застосували пункт 10 Порядку №100, яким визначено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів, в силу помилковості висновків щодо безпідставності вимог у цій частині.
Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 15.02.2022 №826/17809/14, розгляду підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Листом Верховного Суду від 19.04.2022 №826/17809/14/13793/22 матеріали справи №826/17809/14 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи перереєстровано, в порядку, визначеному пунктом 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Іщуку І.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2022 адміністративну справу №826/17809/14 прийнято до розгляду суддею Іщуком І.О. в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Зобов'язано сторін у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали із урахуванням постанови Верховного Суду від 15.02.2022 №826/17809/14 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин. Витребувано від Офісу Генерального прокурора інформацію про те, чи здійснювалось підвищення тарифних ставок і посадового окладу за посадою, з якої звільнено позивача, в період з 24.10.2014 по день поновлення позивача на посад.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 02.05.2022 від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнтів її підвищення, в яких останнім неведено розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням підвищення розміру посадових окладів та коригування на коефіцієнт підвищення з моменту звільнення до початку поновлення позивача на посаді.
Разом з тим, позивач зауважив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 в частині cтягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 липня 2020 року у розмірі 1 079 097 гривень 92 коп. виконано, а тому вказана сума підлягає вирахуванню з розрахованого позивачем загального розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Для повного та всебічного встановлення обставин у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 витребувано від Офісу Генерального прокурора:
- належним чином завірені копії наказів про поновлення позивача на посаді та про нарахування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- інформацію про те, чи здійснювалось підвищення тарифних ставок і посадового окладу за посадою першого заступника Генерального прокурора України, з якої звільнено позивача, в період з 24.10.2014 по день поновлення позивача на посаді.
На виконання вимог ухвали суду від 11.08.2022 відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів від 31.08.2022 №15/1/2-9787-14 (вх. від 01.09.2022 №03-14/76757/22), до якого долучено копії платіжних доручень від 22.12.2020 №5076, №5077, №5078, які підтверджують виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 № 826/17809/14 в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в сумі 1 079 098,15 грн., а також належним чином засвідчену копію наказу Генерального прокурора від 06.04.2021 № 312ц про поновлення позивача на посаді.
Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 31.12.2003 проходив службу в органах прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №2513-ц ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі статті 15 Закону України «Про прокуратуру», вимоги пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
Разом з тим, вказаний Наказ від 23.10.2014 №2513-ц визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 на підставі Наказу Офісу Генерального прокурора від 06.04.2021 №312ц поновлено на посаді заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 24.10.2014 з допущенням негайного виконання рішення суду в цій частині відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 та постановою Верховного Суду від 15.02.2022 у даній частині.
Натомість, виходячи з аналізу постанови Верховного Суду від 15.02.2022 №826/17809/14, адміністративна справа №826/17809/14 підлягає перегляду в частині позовних вимог в частині cтягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Розглядаючи справу у вказаній частині по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).
Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді..
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки від 02.07.2020 №21-891зп, виданої Офісом Генерального прокурора, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням (серпень - вересень 2014 року складала 31649,54 грн. (без виключення сум відрахування на податки, збори та інші обов'язкові платежі); середньоденна заробітна плата складала 753,56 грн. (без виключення сум відрахування на податки, збори та інші обовязкові платежі).
Пунктом 10 Порядку №100 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Оплата праці працівників органів прокуратури здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505 (далі - Постанова №505).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.
Згідно з вказаною постановою коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача складає 1,25; середньоденна заробітна плата складає 941,95 грн. (753,56 х 1,25).
06 вересня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - Постанова №657), якою підвищено посадові оклади працівників органів прокуратури.
Відповідно до вказної постанови коефіцієнт підвищення посадового окладу за посадою позивача (заступник начальника управління у складі департаменту) складає 2,92. Відповідно середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення становить 2200,40 грн. (753,56 грн. х 2,92)
12 грудня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100» (далі - Постанова № 1213), якою пункт 10 Порядку № 100 виключено, тобто з 12 грудня 2020 року відсутні підстави для коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Отже, суд дійшов, що сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу розраховується:
- за період з 24 жовтня 2014 року по 30 листопада 2015 року, з урахуванням Постанови № 505 (753,56 грн. х 276 днів);
- за період з 01 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року з урахуванням Постанови №1013 (941,95 грн. х 441 днів);
- за період з 06 вересня 2017 року по 15 січня 2020 року з урахуванням Постанови №657 (2200,40 грн. х 590 днів);
- за період з 12 грудня 2020 року по 05 квітня 2021 року з урахуванням Постанови №1213 (753,56 грн. х 85 днів).
Разом з тим, суд враховує пояснення позивача з приводу того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16.01.2020, затверджено схеми посадових окладів прокурорів, зокрема, Офісу Генерального прокурора.
Проте, суд звертає увагу, що згідно із абзацом 3 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505).
Крім того, пунктом 1 розділу І Закону № 113 регламентовано, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
При цьому, оплата праці прокурорів структурних підрозділів Генеральної прокуратури України до дня їх звільнення або переведення до офісу Генерального прокурора здійснюється відповідно до Постанови №505.
Аналогічну позицію висловлено Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке згідно із Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 45 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 № 838, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудових відносин, соціального діалогу, а також проводить моніторинг у сфері оплати та нормування праці, розробляє та вносить в установленому порядку пропозиції щодо визначення умов оплати праці працівників підприємств, установ і організацій, які фінансуються з державного бюджету.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, порядок виконання якого підлягає застосуванню з дня його ухвалення, оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється відповідно до ст. 81 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» № 1697-VII, яка нормативно регулює розміри складових заробітної плати прокурорів. Цим Рішенням передбачено підвищення посадових окладів прокурорів з одночасною зміною структури їх заробітної плати. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що «Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з тим, пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до цього ж пункту Порядку у разі, коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Таким чином, коефіцієнт підвищення посадового окладу (заступник начальника управління у складі департаменту), можливо застосувати у разі призначення до Офісу Генерального прокурора, натомість позивач на таку посаду призначений не був, що свідчить про відсутність підстав для застосування відповідного коефіцієнту при визначенні середнього заробітку позивача.
Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 16 січня 2020 року по 11 грудня 2020 року становить 172565,24 грн. (753,56 грн. х 229 днів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 2 158 236,35 грн.:
- за період з 24.10.2014 по 30.11.2015, з урахуванням Постанови №505, 207982,56 грн. (753,56 грн. х 276 днів);
- за період з 01.12.2015 по 05.09.2017, з урахуванням Постанови №1013, 415399,95 грн. (941,95 грн. х 441 днів);
- за період з 06.09.2017 по 15.01.2020, з урахуванням Постанови №657, 1 298 236,00 грн. (2200,40 грн. х 590 днів);
- за період з 16.01.2020 по 11.12.2020 складає 172565,24 грн. (753,56 грн х 229 днів).
- за період з 12.12.2020 по 05.04.2021, з урахуванням Постанови №1213, 64052,60 грн. (753,56 грн. х 85 днів).
Отже, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 05.04.2021 складає 2 158 236,35 грн.
Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Тобто, суми, які суд визначає для стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення.
Інакше кажучи, сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів.
Незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника. Адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов'язкових податкових платежів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.09.2019 у справі №520/8684/18 (адміністративне провадження №К/9901/21923/19).
Разом з тим, відповідно до наданих відповідачем платіжних доручень від 22.12.2020 №5078, №5076, №5077 позивачу на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 №826/17809/14 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 079 097,92 грн. (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто сім гривень дев'яносто дві копійки).
Таким чином, за виключенням суми заробітної плати, яка вже фактично виплачена позивачу відповідно до наказу від 06.04.2021 №312ц та з урахуванням платіжних доручень від 22.12.2020 №5078, №5076, №5077 у розмірі 1 079 097,92 грн., до стягнення підлягає сума у розмірі 1 079 138,43 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає стягнення з Офісу Генерального прокурора (01601, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 079 138,43 грн. (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч сто тридцять вісім гривень сорок три копійки).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби, - виконуються негайно.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму, суд вважає, що рішення в частині стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Оскільки позивач звільений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, розгляду не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01601, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 079 138,43 грн. (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч сто тридцять вісім гривень сорок три копійки).
3. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.