22 вересня 2022 року Чернігів Справа № 620/4729/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки при призначенні їй пенсії за віком у 2022 році - протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити їй обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019-2021 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 11.02.2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що обчислення відповідачем пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки при переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 є протиправним, оскільки в даному випадку мало місце призначення пенсії за іншим Законом. Зокрема, до 11.02.2022 позивач отримувала пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров'я відповідно до Закону №1788.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що після призначення пенсії за вислугу років вона продовжувала працювати, сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За наведених обставин, при призначенні їй пенсії за віком має застосовуватись показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.
Ухвалою судді від 27.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Також установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач ухвалу суду отримав 11.08.2022, правом подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області. У період з 21.09.2006 по 10.02.2022 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія позивачу нараховувалась із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
У зв'язку із досягненням пенсійного віку ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою від 11.02.2022 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.05.2022 позивач подала до ГУПФУ в Чернігівській області заяву про обчислення призначеної їй пенсії із застосуванням підвищення середньої заробітної плати по країні за 2019-2021 роки, оскільки пенсія за віком була призначена вперше (а.с. 11).
Листом від 28.06.2022 ГУПФУ в Чернігівській області повідомило про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви та зазначено, що при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (а.с. 13-14).
Вважаючи вказані дії ГУПФУ в Чернігівській області протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до статті 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються, зокрема, пенсії за вислугу років.
Так, відповідно до статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виходячи з аналізу норм Закону №1058-IV, виплата пенсії за вислугу років згідно із Законом №1788-ХІІ не входить до його правового регулювання, оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно із приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
Судом встановлено, що позивачу з 21.09.2006 було призначено пенсію за вислугу років як працівнику закладів охорони здоров'я відповідно до статті 55 Закону №1788-XII. Поряд із цим, позивач продовжила працювати за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, та сплачувала страхові внески (а.с. 17-20). Після досягнення шістдесятирічного віку, враховуючи наявність необхідної кількості років загального трудового стажу, позивач 11.02.2022 звернулась до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії за віком.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №1788-XII, починаючи з 01.01.2004, здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону №1788-XII.
Позиція відповідача стосовно того, що коли особа отримувала пенсію відповідно до інших законів України, то органами Пенсійного фонду пенсія не призначається вперше, а перераховується на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є безпідставним, оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, а тому призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поняттю переведення на інший вид пенсії.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №363/1493/17 та від 09.06.2021 у справі № 367/1276/17.
Згідно із частиною другою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, форма якої визначена у додатку 3 до вказаного Порядку.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивача повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії, як це передбачено частиною другою статті 40 та частиною першою статі 45 Закону №1058-ІV.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи відповідачем обчислено позивачу пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пункті 52 (Рішення), 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Рішення) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно із статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи, що позивачу первинно була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач 11.02.2022 звернулась вперше, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії при її призначенні позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо застосування при обчисленні ОСОБА_1 із 11.02.2022 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 із 11.02.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020 та 2021 роки, із урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 22.09.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб