22 вересня 2022 року Чернігів Справа № 620/3940/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації при звільненні за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у кількості 34 доби (19 діб - не врахований час перебування його на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради з 07.06.2021 по 25.06.2021, на який не було продовжено відпустку та 15 діб невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік згідно довідки ГУНП), невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 45 діб;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачугрошову компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у кількості 34 доби (19 діб - не врахований час перебування його на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради з 07.06.2021 по 25.06.2021, на який не було продовжено відпустку та 15 діб невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік згідно довідки ГУНП), невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 45 діб.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" та частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Тому вважає, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивачу було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку в році звільнення. Крім того, зазначає, що грошова компенсація нараховується та виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку, тоді як для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки служби, що передують року звільнення, законних підстав немає.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 03.01.2017 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 25.03.2022 № 126 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ніжинського районного відділу поліції ГУНП звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 25.03.2022(а.с.10).
Відповідно до довідки від 09.05.2022 про використання відпусток, невикористана щорічна відпустка за фактично відпрацьований час складає: за 2020 рік - 15 діб, за 2021 рік - 45 діб.
На звернення позивача від 20.05.2022, щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, відповідач листом від 31.05.2022 повідомив, що чинним законодавством не передбачено виплату компенсації за інші роки, крім року звільнення (а.с.14).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2)додаткові відпусткиу зв'язку знавчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
В силу вимог частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".
Так, положеннями частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Частиною першою статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга статті 93 Закону України "Про Національну поліцію").
Згідно з частинами п'ятою-сьомою статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим, восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію".
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 по справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на не врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону України "Про відпустки".
Варто зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки за 2020, 2021 роки.
Щодо позовної вимоги про врахування 19 діб перебування позивача на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради з 07.06.2021 по 25.06.2021, як час на який не було продовжено відпустку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою МОЗ від 13.11.2001 №455 (надалі - Інструкція №455) визначено порядок та умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі.
Так, п. 1.1 та п. 1.2 Інструкції №455 передбачає, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
Згідно п.2.22 Інструкції №455 тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до п. 1.9 цієї Інструкції.
Крім того, наказом МВС України від 23.03.2016 №201 затверджена форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.
Тобто, наявна в матеріалах справи копія виписки №5001 із медичної карти стаціонарного хворого відділення судинної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради не є документом встановленого зразка про тимчасову непрацездатність поліцейського.
Також, відповідно до листа Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області №1431/124/20/02-2022 від 04.07.2022 відсутня інформація щодо звернення ОСОБА_1 про перебування на лікарняному під час основної оплачуваної відпустки за 2020 рік в період з 07.06.2021 по 08.07.2021, яку йому було надано наказом ГУНП в Чернігівській області від 04.06.2021 №156о/с, та щодо продовження вищевказаної відпустки на кількість невикористаних днів в зв'язку з перебуванням на лікарняному.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 15 діб та за 2021 рік у кількості 45 діб.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 15 діб та за 2021 рік у кількості 45 діб.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, буд.74, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 40108651.
Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2022 року.
Суддя Д.О. Виноградова