Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1796/21 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є.О.
Категорія 3 Доповідач Миніч Т. І.
21 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Павицької Т.М.,
Трояновської Г.С.
секретаря судового засідання Кузьменко А.О.
з участю представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Зайченко Є.О.
у цивільній справі №288/1796/21 за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №288/1796/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу і поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
В провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
У липні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в.; земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504; земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197; грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_3 . В обгрунтування заяви посилалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій, які перешкоджатимуть можливості виконувати судове рішення на користь позивача.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідач: ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в..
У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить вказану ухвалу суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення заяви шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504; земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197; грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_3 . На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема вказує, що відповідач вже вдавався до незаконних дій щодо розпорядження чужим майном, а тому знаючи про судову справу, відповідач може відчужити власне майно на користь третіх осіб, або вчинить інші дії, що перешкоджають можливості виконати судове рішення на користь позивачки. Таким чином, невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Зазначає, оскільки предметом поділу у даній справі є, зокрема, дохід від здійснення підприємницької діяльності, отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період перебування у шлюбі, а відповідач вже проявив себе як недобросовісна особа, то існує ризик, що відповідач вдасться до дій, спрямованих на реалізацію або приховування даних грошових коштів, що у свою чергу унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. А тому вказані заходи вважає цілком обгрунтованими.
Ухвала суду в частині вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 не оскаржується. Тому її законність апеляційним судом не перевіряється.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву частково про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в., суд першої інстанції виходив з того, що з метою реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь ОСОБА_1 , в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження обставин, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на обмеження у володінні та розпорядженні майном: земельними ділянками, а саме вчинення дій направлених на реалізацію майна чи підготовчі дії до їх реалізації, як не надано і підтверджень того, що ОСОБА_1 в майбутньому буде позбавлена можливості відновлення її прав та ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення належним чином в цій частині. Щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, з урахуванням відсутності інформації про наявність у ОСОБА_3 готівкових коштів та відкритих рахунків у фінансових установах, не може свідчити про адекватність даного заходу забезпечення позову (його відповідність вимогам, на забезпечення яких він застосовується), з урахуванням відсутності в ній належного обґрунтування взаємопов'язаності обраного заходу забезпечення з обставинами утруднення виконання чи невиконання майбутнього рішення суду та самої імовірності такого утруднення в разі невжиття таких заходів, виходячи з предмета позову.
Проте, в повній мірі погодитися з висновками суду неможливо.
Судом встановлено, що спір виник щодо поділу майна подружжя, а саме: 1/2 частини отриманих доходів від підприємницької діяльності за період шлюбу; автомобіля Mercedes-Benz ML 320 CDI д. н. з. НОМЕР_1 номер шасі: НОМЕР_2 , 1998 р. в.; земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504; земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта, земельна ділянка з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504 - цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197- цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст.149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п.43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В даному випадку суд першої інстанції, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, не встановив всі обставини, що мають значення для справи та, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. А тому дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову є не обґрунтованими, оскільки вимоги не підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що з метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме; вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно, суди вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинні обмежувати право володіння нерухомим майном законного власника.
Правомірність накладення арешту на нерухоме майно, яке є безпосереднім предметом судового спору неодноразово підтверджено висновками Верховного Суду у судових рішеннях від 31 серпня 2020 року у справі № 754/3614/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 753/18814/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 766/7113/20, від 07 вересня 2020 року у справі № 766/24532/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20, від 09 вересня 2020 року у справі 910/3359/20 тощо.
У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що предметом спору є саме земельні ділянки, що яких позивач просить застосувати заходи забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянт спростував наведені висновки суду першої інстанції та довів неправильність застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для часткового скасування ухваленого ним судового рішення.
Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині вимог про накладення арешту на грошові кошти. В цій частині апеляційний суд погоджується з мотивами, наведеними судом першої інстанції.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України ухвала підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504 і з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:03:000:0504, площею 2 га. в смт. Корнин Попільнянського району Житомирської області та на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:02:001:0197 площею 0,15 га., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с.Королівка.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: