про повернення позовної заяви
21 вересня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/7472/22
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління статистики у Полтавській області , в якій просила:
визнати протиправними і неправомірними дії Головного управління статистики в Полтавській області щодо присвоєння 30.11.2020 у п. 5 наказу №96-к ОСОБА_1 п'ятого рангу державного службовця;
зобов'язати Головне управління статистики в Полтавській області внести зміни до наказу Головного управління статистики в Полтавській області №96-к від 30.11.2020 в частині встановлення ОСОБА_1 п'ятого рангу державного службовця, у п'ятому пункті слова "п'ятий ранг" замінити словами "четвертий ранг";
зобов'язати Головне управління статистики в Полтавській області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , нарахувавши надбавки за 4 ранг державного службовця за період роботи з 30.11.2020 по 01.03.2022, та виплатити різницю з урахуванням вже фактично виплачених коштів за вказаний період.
Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно було усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Позивач отримала копію зазначеної ухвали Полтавського окружного адміністративного суду 07.09.2022, що підтверджується довідкою про доставку документа в Електронний кабінет.
19.09.2022 позивач ОСОБА_1 направила до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій стверджувала, що при винесенні оскаржуваного наказу №96-к від 30.11.2020 року відповідач не вказав норми, якими керувався при присвоєнні ОСОБА_1 чергового рангу державного службовця. Тому при ознайомленні з п.5 цього наказу у позивача не виникло сумнівів щодо його законності та підстав вважати його невірним. У зв"язку з тим, що у оскаржуваному пункті наказу були відсутні посилання на застосування статті 39 Закону України №889-VIII та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, позивач об"єктивно не мала підстав вважати, що відповідач 30.11.2020 порушив її право на присвоєння 4 рангу державного службовця (стор. 4 заяви про усунення недоліків абз.2).
Позивач наполягала на тому, що підставою для її звернення до суду стало повідомлення відповідача від 22.08.2022 року, яким, у відповідь на її лист, Головне управління статистики в Полтавській області повідомило, що при присвоєнні ОСОБА_1 виконувало норми ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 (стор. 5 заяви про усунення недоліків абз.3). Це повідомлення, за твердженням позивача, було "інформацією про нові підстави прийняття рішення про присвоєння рангу" та стало "офіційним письмовим доказом порушення мого законного права на присвоєння четвертого рангу державної служби категорії "Б" та доказом того, що до 22.08.2022 року я не знала про порушення своїх зазначених прав" (стор. 5 заяви про усунення недоліків абз.4,5). Цей лист позивач вважала офіційним доказом того, що "відповідач особисто і свідомо створив умови для виникнення спору у публічно-правових відносинах зі мною, повідомивши мені про те, що рішення присвоїти мені 5 ранг державного службовця прийнято ним на підставі, яку він не зазначав 30.11.2020 року у наказі № 96-к" (стор. 4 заяви про усунення недоліків абз.7 та стор.5 заяви). Крім того, позивач вказувала, що процедура присвоєння їй рангу державного службовця відбувалася без її участі, відповідно вона не могла знати, чим керувався відповідач, приймаючи відповідне рішення. Вона вважала, ознайомившись зі наказом від 30.11.2020 року, що підставою його винесення є рішення суду, але тільки отримавши лист від 22.08.2022 року, дізналася, що підставою винесення спірного в оскаржуваній частині наказу відповідач вважав ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306.
Тому ОСОБА_1 наполягала на тому, що спір з приводу встановлення їй невірно рангу державного службовця виник 22.08.2022 року і від цього відраховувала місячний строк звернення до адміністративного суду.
Проаналізувавши надані до позову документи та твердження ОСОБА_1 в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення, суд прийшов до висновку про неможливість такої оцінки щодо дотримання строку звернення, на якій наполягала позивач.
Фактичні обставини справи полягають у таких подіях в хронологічній послідовності.
30.11.2020 року Головне управління статистики в Полтавській області винесло наказ № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", у якому зазначено про те, що наказ винесено на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі № 816/654/17/40076/20. Пунктом 5 цього наказу викладено: "Присвоїти ОСОБА_1 з 30 листопада 2020 року п"ятий ранг посади державної служби категорії "Б".
З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена.
В подальшому, ознайомившись із рішенням Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі №460/2904/20, ОСОБА_1 звернулася 09.08.2022 року до відповідача за роз"ясненням, які підстави він використовував при прийнятті рішення щодо присвоєння їй п"ятого рангу посади державної служби категорії "Б" (стор. 2 позовної заяви абз.7).
Листом від 22.08.2022 року Головне управління статистики в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що при прийнятті рішення щодо присвоєння їй рангу державного службовця (пункт 5 наказу №96-к від 30.11.2020 року) керувалося ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306.
01.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
З викладеного слідує, що звернутися до суду позивача спонукало ознайомлення зі судовою практикою, а саме із рішенням Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі №460/2904/20.
Однак порушення права ОСОБА_1 , про яке вона стверджує, вже відбулося з винесенням наказу №96-к від 30.11.2020 року.
Позивач наполягала на тому, що вона не могла надати оцінку цьому наказу, доки листом від 22.08.2022 року відповідач не повідомив їй "нові підстави" рішення про присвоєння їй чергового рангу, а саме те, що керувався ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців.
Однак повідомлення про нормативно-правові акти, які є підставою для присвоєння чергового рангу державної служби, не можуть бути оцінені як нові підстави для винесення наказу.
Як у 2020 році, так і 2022 році, стаття 39 Закону України "Про державну службу" та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, були єдиними нормами, що врегульовують процедуру присвоєння державним службовцям чергових рангів.
Відповідно Головне управління статистики в Полтавській області не мало інших норм для підстави своїх дій й у 2020 році, тому очевидно тільки ними воно й могло керуватися при винесенні оскаржуваного в пункті наказу.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вона вважала підставою винесення оскаржуваного пункту наказу судове рішення, а не вищенаведені норми закону, спростовуються змістом судового рішення у справі №816/654/17.
Цим судовим рішенням було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління статистики в Полтавській області від 11 квітня 2017 року №48-К "Про звільнення у зв'язку зі скороченням ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року; стягнуто з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу.
Але у цій справі не йшлося про ранг державної служби ОСОБА_1 , суд не надавав цим обставинам оцінки та не зобов"язував приймати жодних рішень щодо присвоєння рангів. Зміст цього рішення позивачу був відомий з моменту його проголошення.
Тому у позивача не було підстав вважати, що ранг їй був присвоєний на виконання рішення суду.
Очевидно, що рішення про присвоєння ОСОБА_1 чергового рангу наказом №96-к від 30.11.2020 року було прийнято у зв"язку з поновленням її на посаді та зарахуванням часу вимушеного прогулу до загального стажу державної служби на виконання вимог статті 39 Закону України "Про державну службу" та Порядку присвоєння рангів державних службовців, які не зазнавали змін з 2020 року по цей час.
У рішенні Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі №460/2904/20 йшлося про особливості обрахунку строку відпрацювання на посадах державної служби для присвоєння чергового рангу у випадку незаконного звільнення державного службовця з посади.
Але позивач у будь-якому разі, ознайомившись з наказом №96-к від 30.11.2020 року, розуміла, який період часу вона займала посаду та мала можливість розуміти який час перебування на посаді був розрахований відповідачем для присвоєння чергового рангу.
Тому суд не може вважати датою, коли позивач дізналася про своє порушене право (в розумінні статті 122 КАС України) дату іншу, аніж ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №96-к від 30.11.2020 року.
Дата ознайомлення ОСОБА_1 з практикою правозастосування Верховним Судом та дата отримання нею роз"яснення відповідача, якими нормами закону той керувався, приймаючи рішення про присвоєння чергового рангу, цього висновку не змінюють.
Тому місячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування пункту наказу №96-к від 30.11.2020 року - пропущено, а причини, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 16.09.2022 року - не є поважними.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строків.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.С. Шевяков