справа № 380/5431/22
22 вересня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати дії та рішення № 1 від 01.09.2021, направлене листом від 29.09.2021 №19778-19397/Ф-59/8-1300/21 та від 14.01.2022 № 0800-0202-8/3596 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 протиправними, скасувати їх, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.02.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою від 21.03.2022 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 11.04.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалами від 26.08.2022, 12.09.2022 суд витребував докази від відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при віці 69 років і страховому стажі 28 роки, позивач досягла усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, встановлених частиною першою статті 26 Закону України №1058-ІV. Позивачем вимога щодо особистої подачі заяви про призначення пенсії дотримана в повному обсязі. Норми Конституції України, як норми прямої дії, застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти чи ні, тим паче вони не можуть бути поставлені у залежність від того, чи був укладений будь-який договір між державами чи ні. Відповідачу надані документи, які дають змогу встановити особу пенсіонера, місце її проживання та вік, як того вимагають норми Порядку №22-1. Що стосується твердження відповідача про ненадання оригіналів документів та надання не належним чином завірених копій документів, то позивач вказала, що 14.12.2021 разом з особистою заявою про призначення пенсії подані всі необхідні оригінали документів, що були надані для огляду та засвідчення копій до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з метою передачі їх відповідачу для розгляду по суті.
Враховуючи протиправність рішень, дій та бездіяльності відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу та порушення ним строків призначення та виплати, пенсія позивача повинна бути виплачена з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України № 2050-III. Призначення та виплата пенсії позивачу повинна бути здійснена з урахуванням індексації/масових перерахунків на момент виплати пенсії. Позивач також стверджує, що відповідачем нанесено їй моральну шкоду у вигляді страждань та принижень, яких позивач зазнала внаслідок протиправних дій, бездіяльності та рішень відповідача вказаних в позові.
03.05.2022 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що у долученого позивачем до заяви від 04.02.2020 паспорта громадянина України для виїзду за кордон сплив термін дії 09.05.2011. Угода між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення, яка підписана 28.09.2012, не набрала чинності, оскільки не пройшов процес її ратифікації. До заяви від 04.02.2020 не долучено жодних оригіналів документів, а лише копії не засвідчені ні нотаріально, ні адміністрацією підприємства, ні установою чи організацією. Таким чином, оскільки позивачем не дотримано вимог Порядку №22-1 та не надано необхідні для призначення пенсії документи, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Представник відповідача вказала, що відповідно до пункту 3 Порядку 1078 до об'єктів індексації не відносяться пенсії обчислені з урахуванням абзацу першого статті 28 Закону України №1078. Нараховані та невиплачені суми пенсії позивача у відповідача не обліковуються, що свідчить про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів. Позивач не навела факту заподіяння моральних страждань, не довела причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням фізичних та моральних страждань, а також не надала доказів у чому полягає спричинена шкода.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхала з України до держави Ізраїль на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
04.02.2020 позивач через свого представника, який діяв на підставі посвідченої та апостильованої довіреності, звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила призначити їй пенсію з 04.02.2020.
Відповідач листом від 13.04.2020 № 1300-0213-8/22625 повідомив представника позивача про те, що відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася із позовом до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №380/7751/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.02.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.02.2020 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення пенсії від 04.02.2020, за результатами чого прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.09.2021 №1. Таке рішення обґрунтоване тим, що Угода між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення, яка підписана 28.09.2012, не набрала чинності, оскільки не пройшов процес її ратифікації. До заяви від 04.02.2020 не долучено жодних оригіналів документів, а лише копії, які не засвідчені ні нотаріально, ні адміністрацією підприємства, ні установою чи організацією.
Вважаючи вказане рішення відповідача, дії щодо відмови у призначенні пенсії та бездіяльність щодо не призначення пенсії протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (тут і надалі у редакції, чинній станом на час первинного звернення позивача із завою про призначення пенсії; далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із таким Законом та досягли встановленого вказаним Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У частині першій статті 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, віку: 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.
Як встановив суд, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , дотримуючись наведених умов, 04.02.2020 через свого представника, який діяв на підставі посвідченої та апостильованої довіреності, звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила призначити їй пенсію з 04.02.2020.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час первинного звернення позивача із заявою про призначення пенсії; далі - Порядок №22-1).
В абзаці першому пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 зазначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 1.6 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (абзац перший пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1).
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи:
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу);
- документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 вказаного розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Як встановив суд, відповідач повторно розглянувши заяву позивача про призначення пенсії від 04.02.2020, прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.09.2021 №1.
З приводу посилань в оскарженому рішенні на те, що Угода між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення, яка підписана 28.09.2012, не набрала чинності, оскільки не пройшов процес її ратифікації, суд вказує таке.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відсутність ратифікованої Угоди між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення не може бути підставою для відмови особі у призначенні пенсії, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що у долученого позивачем до заяви від 04.02.2020 паспорта громадянина України для виїзду за кордон сплив термін дії 09.05.2011, оскільки про це не було зазначено у рішенні як про підставу для відмови у призначенні пенсії.
Натомість підставою для відмови у призначенні пенсії фактично слугувала відсутність оригіналів документів, з приводу чого суд вказує таке.
Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, визначені у розділі ІІ Порядку №22-1.
Відповідно до пункту 2.23 вказаного розділу документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №380/7751/20 встановлено, що представником позивача разом із заявою про призначення пенсії від 04.02.2020 подано копії трудової книжки, що не були засвідчені ні нотаріально, ні адміністрацією підприємства, установи, організації. Щодо оригіналу, то такий поданий не був, що унеможливило виготовлення та засвідчення таких копій самим відповідачем.
Отже, у відповідності частини четвертої статті 78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню.
З'ясовуючи питання виконання позивачем пункту 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1, суд критично оцінює посилання у позові на те, що 27.08.2020 представник позивача подав додатково оригінали документів із заявою про призначення пенсії та копії цих документів для їх засвідчення через Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для їх передачі відповідачу, оскільки листом від 17.09.2020 №0800-0232-8/47723 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на таку заяву повідомило, що після звернення позивача із заявою, паспортом громадянина України та оригіналами інших документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Цим же листом, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повернуло позивачу оригінали, архівну довідку від 25.08.2020 №162, довідки про заробітну плату від 25.08.2020 №№156, 158, 159, 160, 161 та довідку про перейменування підприємства від 25.08.2020 №157 та заяву про виплату пенсії через банківську установу від 02.04.2020.
Тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не направляло оригінали поданих позивачем до нього документів до відповідача, що позивач не спростувала.
Суд акцентує увагу на тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у відповідача станом на дату прийняття оскарженого рішення (внаслідок подання позивачем чи внаслідок передачі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області) оригіналів документів чи засвідчених у відповідності до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 копій таких документів.
Зважаючи на викладені обставини, суд погоджується із позицією відповідача, що невиконання позивачем вимог пункту 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 щодо неподання оригіналів документів чи копій, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію, унеможливило задовольнити заяву позивача від 04.02.2020 та прийняти рішення про призначення пенсії.
Відтак суд дійшов висновку про обґрунтовану відмову відповідачем у призначенні позивачу пенсії за віком, оформлену рішенням від 01.09.2021 № 1, а тому таке є правомірним та не підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку аргументам позивача про протиправність дій та бездіяльності відповідача щодо призначення пенсії, суд вказує таке.
У позовній заяві позивач вказала, що 14.12.2021 разом з її особистою заявою про призначення пенсії були подані всі необхідні оригінали документів, що були надані для огляду та засвідчення копій до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області з метою передачі їх відповідачу для розгляду по суті.
З метою встановлення факту надходження до відповідача від Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області таких документів суд ухвалою від 26.08.2022 витребував від відповідача належним чином засвідчену інформацію щодо отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оригіналів документів, поданих ОСОБА_1 14.12.2021 разом із заявою про призначення пенсії.
На вказану ухвалу відповідач листом від 05.09.2022 №1300-5903-7/79826 повідомив суд про те, що на його адресу запитувані в ухвалі оригінали документів від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надходили. Зважаючи на це, суд вважає безпідставними аргументи позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви призначення пенсії від 14.12.2021.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права оскаржити до суду бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо передачі до відповідача її заяви від 14.12.2021 про призначення пенсії разом з долученими до неї документами.
Поряд з цим, суд вказує, що у матеріалах справи наявна заява представника позивача за довіреністю від 10.01.2022 №5044, яка подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (зареєстрована 11.01.2022), в якій представник просить прийняти таку заяву та документи для призначення пенсії позивачу, додані до заяви, та передати за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення їй пенсії.
Водночас суд зауважує, що аналогічно із заявою від 14.12.2021, докази надіслання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримання відповідачем заяви від 10.01.2022 №5044 у справі відсутні.
Разом з цим, суд встановив, що представник позивача Вадим Меламед 10.01.2022 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав до відповідача клопотання (додаток №17 до позовної заяви), до якого долучив заяву представника позивача за довіреністю про надання додаткових документів для призначення пенсії від 10.01.2022 №5044, до якої долучено оригінали наступних документів:
- довіреність на представників;
- архівна довідка від 25.08.2020 №162 про підтвердження стажу роботи позивача за період з 04.09.1975 по 26.04.2000 на ЛВФ «Прогрес»;
- архівна довідка від 25.08.2020 №156 про заробітну плату позивача за період роботи з 1975 року по 1981 рік на ЛВФ «Прогрес»;
- довідка від 25.08.2020 №158 про заробітну плату позивача за період роботи з 1982 року по 1988 рік на ЛВФ «Прогрес»;
- довідка від 25.08.2020 №159 про заробітну плату позивача за період роботи з 1989 року по 1990 рік на ЛВФ «Прогрес»;
- довідка від 25.08.2020 №160 про заробітну плату позивача за період роботи з 1991 року по 1996 рік на ЛВФ «Прогрес»;
- довідка від 25.08.2020 № 161 про заробітну плату позивача за період роботи з 1996 року по 2000 рік на ЛВФ «Прогрес»;
- довідка від 25.08.2020 №157 про перейменування підприємства;
- трудова книжка.
Окрім цих документів, до заяви від 10.01.2022 №5044 долучено докази подачі заяви про призначення пенсії.
На ухвалу суду про витребування доказів від 12.09.2022 представник відповідача 21.09.2022 подала до суду клопотання, до якого долучила копію відповіді від 01.02.2022 №1782-340/Ф-53/8-1300/22 на вищевказане клопотання представника позивача від 10.01.2022. У такій відповіді відповідач повідомив представника позивача про те, що для призначення позивачу пенсії, необхідно подати особисто заяву та документи, визначені пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.
Отже, відповідач не заперечив подання всіх необхідних документів для призначення пенсії, передбачених пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1. Натомість підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії слугувало подання заяви та документів представником, а не особисто, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час звернення до відповідача із заявою від 10.01.2022) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.
Суд акцентує увагу на пункті 1.3 розділу І Порядку №22-1, згідно з яким заява про призначення пенсії може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Таким чином, подання представником позивача, який діяв на підставі довіреності, заяви про призначення позивачу пенсії повністю відповідає вимогам Порядку №22-1, а тому не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Враховуючи вчинення відповідачем дій щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, то позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення пенсії не підлягає до задоволення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 10.01.2022, оформлених листом 01.02.2022 №1782-340/Ф-53/8-1300/22.
Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд враховує те, що зобов'язання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №380/7751/20 відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.02.2020 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не призвело до відновлення порушених прав позивача.
Більше того, суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для відмови позивачу призначенні пенсії, як вбачається з листа від 01.02.2022 №1782-340/Ф-53/8-1300/22, було звернення представника позивача із заявою про призначення пенсії, поряд з цим, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №380/7751/20 вже надано оцінку, серед іншого, доводам відповідача про неможливість призначення пенсії на підставі заяви, поданої представником, та зроблено висновок про безпідставність таких.
Тобто відповідач повторно, з цих самих підстав, протиправно відмовляється призначити пенсію позивачу.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, задля припинення неодноразового порушення відповідачем гарантованого Конституцією України права позивача на належне пенсійне забезпечення, з метою виконання завдань адміністративного судочинства суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З приводу аргументів позивача про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити пенсію з 04.02.2020 (первинне звернення за призначенням пенсії), суд зазначає наступне.
У пункті 1.9 розділу І Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Як встановив суд, представник позивача подав до відповідача всі необхідні документи для призначення пенсії позивачу 10.01.2022. Доказів подання/надходження до відповідача оригіналів документів, передбачених Порядком №22-1, для призначення пенсії позивачу до 10.01.2022 у матеріалах справи немає.
При вирішення вказаного питання суд вважає за доцільне вказати, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1.9 розділу І Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Натомість відповідач не повідомляв позивача про необхідність подання додаткових документів, а позивач не подавала такі упродовж трьох місяців із дня отримання відповідного повідомлення пенсійного органу, а тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин наведеного положення .
Суд також роз'яснює, що правовідносини між позивачем та пенсійним органом щодо призначення пенсії за заявою від 04.02.2020 завершилися прийняттям відповідачем рішення від 01.09.2021 № 1, яким, як виснував суд, правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач повинен призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2022, а не з 04.02.2020, як зазначає позивач.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд вважає такі передчасними, оскільки станом на момент звернення до суду спору щодо таких вимог не існувало. До того ж, питання щодо виплати пенсії на банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів може бути вирішене після призначення пенсії.
Щодо позовної вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у призначенні пенсії, то суд вказує таке.
Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв'язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.
Суд при розгляді враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 09.04.2021 у справі № 260/1484/18.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тобто, обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.
Однак позивач не навела доводів з належним їх обґрунтуванням і підтвердженням, що внаслідок протиправних дій відповідача їй заподіяно моральні чи фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн в якості відшкодування завданої моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 01.04.2022 № 0341-4242-0396-4398.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 10.01.2022, оформлені листом 01.02.2022 №1782-340/Ф-53/8-1300/22.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.