22 вересня 2022 року № 320/9775/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - Головного управління ДПС у Київській області), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 № Ю-1451-17, складену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач неодноразово надсилав товариству вимоги про сплату боргу з єдиного внеску, які оскаржені у судовому порядку, з огляду на це, грошове зобов'язання вважається неузгодженим. Позивач стверджує, що наслідком судового оскарження вимог про сплату боргу, позовні вимоги були задоволені.
Також позивач наголошує, що хвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі про банкрутство позивача № Б8/022-12 була затверджена мирова угода, було встановлено, що суму вимог управління Пенсійного фонду у м. Ірпені Київської області у розмірі 510442,80 грн віднесено до шостої черги задоволення вимог кредиторів. Розстрочка платежу становить дев'ять місяців з моменту затвердження мирової угоди, платежі здійснюються починаючи з четвертого місяця з моменту затвердження морової угоди, сплата відбувається рівними частинами у сумі 85073,80 грн щомісячно. Позивачем погашено заборгованість перед Ірпінською ОДПІ у розмірі 211652,85 грн, однак облікова картка платника містила залишок недоїмки станом на 31.12.2012 у сумі 277454,87 грн та пені 1764,4 грн. Тобто, фактично сума недоїмки та пені містить в собі суму, яку включено до реєстру вимог кредиторів, а отже на зазначені суми розповсюджується дія мораторію відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На думку позивача, дані облікової картки свідчать, що платежі за поточними зобов'язаннями враховувалися в рахунок погашення боргу (недоїмки) за попередні періоди, в тому числі зараховувалися в рахунок погашення заборгованості за зобов'язання, які були включені до затвердженого ухвалою суду реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головним управлінням ДПС у Київській області, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно із даними інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 14.06.2021 становить 376889,12 грн. Платником були подані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, по яким не сплачено суму 376889,12 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 запропоновано позивачеві надати до суду письмові пояснення з приводу заявленого представником відповідача клопотання та висловити власну позицію з приводу заміни неналежного відповідача у справі Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44096797).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Київській області про заміну сторони по справі на її правонаступника.
Замінено відповідача у даній справі Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» зареєстроване як юридична особа 22.02.1994, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13571200000000384, код ЄДРПОУ 00292474, місцезнаходження: 08298 Київська обл., м.Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 13, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» 22.06.2021 отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 № Ю-1451-17 складену Головним управлінням ДПС у Київській області згідноз якою підприємству визначено суму боргу у розмірі 376889,12 грн.
Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 № Ю-1451-17.
Рішенням Державної податкової служби від 21.07.2021 № 16680/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її в судовому порядку.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Статтею 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (частина перша статті 4 Закону № 2464-VI
Згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Положеннями частин п'ятої, шостої та десятої статті 9 Закону № 2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI алатники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно із частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Отжн, умовою, з якою законодавець пов'язує можливість застосування визначених у статті 25 Закону № 2464-VI заходів примусу та стягнення, є наявність у платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування недоїмки.
Відповідно до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Судом встановлено, що згідно з обліковою карткою станом на 31.12.2012 за позивачем обліковувалася недоїмка у сумі 274546,87 грн та пеня у сумі 1764,40 грн, яка і стала стала підставою для визначення заборгованості за оскаржуваною вимогою.
Досліджуючи фактичні підстави виникнення заборгованості з єдиного внеску в сумі 376889,12 грн, судом встановлено, що у 2012 році Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про банкрутство Закритого акціонерного «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2012 порушено провадження у справі № Б8/022-12 про банкрутство ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2015 визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області у розмірі 510442,80 грн, у вигляді штрафних санкцій і пені у сумі 510442,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № Б8/022-12 затверджено мирову угоду, укладену 29.10.2015 між боржником ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» та кредиторами боржника.
Відповідно до тексту мирової угоди дана мирова угода укладена щодо вимог, включених до реєстру вимог кредиторів шостої черги у загальній сумі 510442,80 грн, з яких 21652,85 грн на користь Ірпінської ДПІ та 298789,95 грн на користь Пенсійного фонду України.
На виконання умов мирової угоди платіжними дорученнями від 29.07.2016 № 347, від 29.08.2016 № 379 та від 27.09.2016 № 388 позивачем було сплачено заборгованість з ЄСВ на користь Ірпінської ДПІ у розмірі 211652,85 грн.
Одночасно з зарахуванням вказаних коштів на рахунок ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» контролюючий орган в інтегрованій картці позивача з єдиного соціального внеску здійснював нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску та у подальшому оформив рішенням, яке є предметом позову.
Отже, заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску виникла не у зв'язку з несплатою єдиного внеску, а у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі'ПАТ недоїмки, у рахунок погашення якої контролюючий орган з 2013 року зараховує поточні платежі позивача, у тому числі платежі, що були здійснені платіжними дорученнями від 29.07.2016 № 347, від 29.08.2016 № 379 та від 27.09.2016 № 388 на виконання мирової угоди.
Вказані обставини даної адміністративної справи вже неодноразово були досліджені та встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили.
Зокрема, рішеннями Київського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, №№ 810/2691/18, 810/4625/18, 320/5181/18, 320/2150/19, 320/6112/20, 320/6116/20 визнані протиправними та скасовані вимоги про сплату боргу (недоїмки), складені Головним управлінням Державної фіскальної (податкової) служби у Київській області № Ю-1451-17.
У силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені у вказаних рішеннях обставини не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлює.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено на момент провадження у справі про банкрутство позивача у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону, кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Як слідує з матеріалів справи, грошові зобов'язання у розмірі 276311,27 грн, сплата яких потягла нарахування штрафних санкцій, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та належать до конкурсних вимог.
Частиною 15 статті 16 Закону № 2343-XII передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється виконання боржником зобов'язань щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, строк сплати яких настав на момент порушення справи про банкрутство, та виключається можливість стягнення таких зобов'язань за межами процедури банкрутства.
При цьому, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань грошових зобов'язань, строк спати яких настав до дня порушення справи про банкрутство, не нараховується штраф та пеня або інші фінансові санкції.
Тобто, зобов'язання боржника (позивача), строк виконання яких настав на 21.02.2012 (дата порушення справи про банкрутство позивача) можуть виконуватись лише в процедурі провадження у справі про банкрутство у порядку господарського судочинства (конкурсні зобов'язання). Їх погашення у інший спосіб, у тому числі шляхом самостійного зарахування контролюючим органом у рахунок такого боргу платежів, спрямованих на сплату поточних зобов'язань з диного с, не ґрунтується на вимогах закону.
У даному випадку, між кредиторами та боржником (позивачем) було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № Б8/022-12.
Відповідно до статті 77 Закону № 2343-XII під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.
Згідно із частиною другою статті 78 Закону № 2343-XII, у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника.
Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування України.
Відповідно до частини п'ятої статті 81 Закону № 2343-XII, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди.
Таким чином, вимоги конкурсних кредиторів, що є предметом мирової угоди, затвердженої у рамках провадження про банкрутство, виконуються у порядку та строки, визначені цією мировою угодою та Законом № 2343-XII.
При цьому, положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до вказаних правовідносин не застосовуються.
Відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Під час розгляду цієї судової справи відповідач жодним чином не спростував наведені аргументи позивача та не довів суду документально правомірність виникнення суми недоїмки, що зафіксована в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки), так відповідно не довів суду наявність підстав для виставлення такої вимоги про сплату боргу (недоїмки).
У відзиві відповідач взагалі не надав жодних пояснень з приводу зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску на погашення боргу, що виник у минулі роки.
З огляду на відсутність у контролюючого органу інтегрованих карток (карток особового рахунку) позивача до 2013 року, однозначно ідентифікувати підставу виникнення у картках позивача недоїмки з наявних матеріалів справи не видається можливим.
Оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваної вимоги, суд дійшов висновку, що вимога відповідача щодо нарахування боргу зі сплати єдиного соціального внеску є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності направленої позивачу вимоги про сплату боргу.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4972,35 грн згідно із платіжним дорученням від 04.08.2021 № 367 та 681,00 грн гідно із платіжним дорученням від 02.08.2021 № 366.
Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5653,35 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 № Ю-1451-17, складену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» (код ЄДРПОУ 00292474, місцезнаходження: 08298 Київська обл., м.Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 13) судовий збір у розмірі 5653,35 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.