про повернення позовної заяви
22 вересня 2022 року Київ № 320/8709/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву Вишгородського районного комунального підприємства "Комунальник" до Петрівської сільської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: Вишгородська районна рада Київської області, Фонд комунального майна Вишгородського району Вишгородської районної ради Київської області; треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , комунальне некомерційне підприємство "Спеціалізоване підприємство з рекультивації земель Старопетрівського сміттєзвалища", державний реєстатор Петрівської сільської ради Київської області Правдива Анна Вікторівна, про скасування рішень,
Вишгородське районне КП "Комунальник" звернулось до суду з вимогами до Петрівської сільради про скасування рішень відповідача №507 від 29.07.2021 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку", №1035 від 18.02.2022 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та рішення державного реєстратора Петрівської сільської ради Київської області Правдивої Анни Вікторівни №63699613 від 26.05.2022 про державну реєстрацію іншого речового права, запис про інше речове право №46920404 про право постійного користування КНП "Спеціалізоване підприємство з рекультивації земель Старопетрівського сміттєзвалища" земельною ділянкою площею 5.0 га за кадастровим номером 3221887801:03:015:0001, з цільовим призначенням :11.04 "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)".
За результатом дослідження наявних у справі документів, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви, ураховуючи таке:
положеннями ч.1 ст.55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до вимог ч. 3 вказаної норми юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно із ч.1 ст.57 КАСУ, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Також, приписами ст.131-2 Конституції України встановлено, що представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Аналогічна правова норма закріплена також у пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України якою визначено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно адвокатами з 1 січня 2020 року.
При цьому, суд зазначає, що приписами підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення КАС України" передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України", а відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з 01 січня 2020 року суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі (за виключенням справ щодо захисту соціальних прав, щодо виборів, референдумів та малозначних спорів) через свого керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво суб'єкта владних повноважень), або через представника, яким є адвокат або прокурор.
Суд звертає увагу на те, що пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.59 КАСУ, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.
Частиною 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Таким чином, наведеними положеннями КАСУ унормовано порядок звернення до суду із позовною заявою представника юридичної особи. Таке повноваження повинно бути оформлено довіреністю за підписом особи, уповноваженої на це законом чи установчими документами та/або ордером адвоката.
У свою чергу, порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону №5076, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1)договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №5076, ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера
Типова форма ордера на надання правової допомоги, встановлена у Додатку №1 до вказаного Положення, а також у Додатку №1 до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36.
Як слідує із поданої позовної заяви, остання підписана представником підприємства - виконуючим обов'язки начальника Жирковим О.Ю., на підтвердження повноважень якого надана копія витягу з ЄДРПОУ.
При цьому, суд наголошує, що копія витягу з ЄДР не відповідає жодним встановленим законом критеріям для підтвердження права представника на підписання позовної заяви.
Статус відомостей ЄДР визначено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", де у ч.4 ст. 10 вказано, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються виключно для ідентифікації юридичної особи, в той час як суд перевіряє адміністративну правосуб'єктність представника на вчинення юридично значимих дій, тому відомості про ідентифікацію юридичної особи не є підтвердженням повноважень представника.
Суд підкреслює, що обсяг прав та обов'язків представника учасника справи витяг ЄДРПОУ не містить, тому не є належним та допустим доказом повноважень представника юридичної особи.
Суд зазначає, що адміністративно-процесуальна правосуб'єктність в адміністративних відносинах виступає самостійною правовою категорією та свідчить про правову здатність суб'єкта мати права і обов'язки, бути їх носієм на будь-якій стадії їх прояву, а також відповідати за неправомірну реалізацію та виконання.
Спосіб реалізації адміністративної правосуб'єктності близький до поняття форма участі в адміністративних правовідносинах та визначається, через який суб'єктний склад юридичні особи публічного чи приватного права, що створені публічно-правовими утвореннями, реалізовують свою адміністративну дієздатність. Формою реалізації адміністративної правосуб'єктності юридичної особи є правова підстава, завдяки якій юридична особа вступає в адміністративні правовідносини, набуваючи прав та обов'язків, в межах визначеного обсягу правосуб'єктності. У такому розрізі форма реалізації юридичною особою правосуб'єктності є схожою із юридичним фактом як підставою виникнення, зміни та припинення відповідних правовідносин. Для юридичних осіб видами форм реалізації адміністративної правосуб'єктності виступають, в тому числі, статутні документи, рішення органів управління юридичної особи (загальних зборів, виконавчих органів тощо), адже функції локальних корпоративних актів полягає у забезпеченні належного рівня нормативно-правового регулювання делегованих представникам юридичної особи повноважень, заповнення прогалин, задля забезпечення дієвості чинних норм законодавства шляхом встановлення механізмів їх реалізації.
За відсутності у представника юридичної особи відповідного акту, закону, положення, договору чи рішення, він не має права на реалізацію правосуб'єктності такої юридичної особи, тобто виконуючий обов'язки начальника Вишгородського районного КП "Комунальник" Жирков О.Ю. не має права на здійснення представницьких функцій на підставі копії витягу з ЄДРПОУ.
Вказана позиція суду повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справі №904/8549/17 від 11.07.2018 р.
У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Жирков О.Ю. має статус адвоката і такого документа до позовної заяви не додано.
Відтак, в силу вимог ч.3 ст.55 КАСУ керівнику підприємства, який діє в порядку самопредставництва на підтвердження своїх повноважень як представника в адміністративній справі необхідно було надати статут, рішення зборів засновків про його призначення, договір (контракт), у якому передбачено право приймати участь у розгляді справи від імені підприємства без додаткового уповноваження.
Крім того, суд при ухваленні даного рішення використовує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду № 160/6823/19 від 03.02.2020 щодо участі юридичної особи у розгляді справи в порядку самопредставництва. Так, Верховний Суд звернув увагу, що змінами, внесеними до КАС Законом № 309-IX розширено перелік випадків самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження це закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
Також, за позицією колегії суддів КАС, допуск відповідної особи до участі у справі можливий лише у випадку сукупної наявності обох цих умов.
Отже, щоб визнати особу такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (справа № 160/6823/19 ВС) та наявність відповідного документа.
За приписами ч.5 ст.242 КАСУ, такі висновки є обов'язковими для суду.
У даному випадку, відсутні дві обов'язкові умови для участі у справі представника юридичної особи в порядку самопредставництва виконуючого обов'язки начальника Вишгородського районного КП "Комунальник" Жиркова О.Ю., а саме: не надано доказу, що він є керівником юридичної особи та не підтверджено його право керівника законом, статутом, положенням діяти без додаткового уповноваження при здійсненні представницьких функцій від імені підприємства.
Оскільки Жирков О.Ю. не наділений локальним нормативно-правовим актом певним обсягом прав та обов'язків, зокрема діяти від імені Вишгородського районного КП "Комунальник" в порядку самопредставництва, він не може здійснювати реалізацію адміністративної правосуб'єктності юридичної особи.
Прецедентним рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, Судом вкотре було підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним".
Ця правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.
Крім того, у даному випадку варто також застосувати рішення у справі "Жоффр де ла Прадель проти Франції". Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух". Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати до поданої заяви положення п.3 ч.4 ст.169 КАСУ та повернути позовну заяву позивачеві.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
позовну заяву Вишгородського районного комунального підприємства "Комунальник" (ЄДРПОУ 32537622, вул. Я.Мудрого, 18, с. Димер, Вишгородський район, Київська обл., 07330) до Петрівської сільської ради Київської області (ЄДРПОУ04359620, вул. Свято-Покровська,буд. 171, с.Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська обл., 07354), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: Вишгородська районна рада Київської області, Фонд комунального майна Вишгородського району Вишгородської районної ради Київської області; треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , комунальне некомерційне підприємство "Спеціалізоване підприємство з рекультивації земель Старопетрівського сміттєзвалища", державний реєстатор Петрівської сільської ради Київської області Правдива Анна Вікторівна, про скасування рішень, - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Брагіна О.Є.