22 вересня 2022 року Справа № 280/2374/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якій просить суд:
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 01.01.2022.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 01.01.2022
Крім того, просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 16.04.2016 проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області. Вказує, що під час проходження служби відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, а саме: не виплачено доплату за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення. Посилаючись на Закон України «Про Національну поліцію», постанову Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» просить, з урахуванням відповіді на відзив, задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги не визнав, до суду 14.06.2022 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що за період проходження служби позивачу виплачувалось грошове забезпечення в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, що виключає можливість доплати за службу в нічний час, оскільки така виплата буде перевищувати граничний розмір грошового забезпечення поліцейського. Крім того, відсутні правові підстави для стягнення індексації грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 01.10.2017, оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782, яка вступила в дію з 24.10.2017, тому її виплата здійснюється з 01.11.2017. З урахуванням викладеного у задоволенні позовної заяви просить відмовити.
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 16.04.2016 проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області, що сторонами по справі не заперечувалось.
Позивач вважаючи, що під час проходження служби відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, а саме: не виплачено доплату за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII.
Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначено, що поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, виплата поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час передбачена як постановою №988, так і Порядком №260.
Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом у постановах від 16.07.2020 по справі №2140/1763/18, від 27.05.2020 по справі №806/2056/18.
З огляду на викладене, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Так, відповідно до довідок обліку несення поліцейським служби в нічний час за квітень 2016 року по грудень 2021 року, встановлено, що позивач у період з квітня 2016 року по грудень 2021 року залучався до служби у нічний час (а.с. 28-31).
Разом з цим судом встановлено, що доплата за службу в нічний час у період з 01.06.2020 по 31.12.2021 нарахована та виплачена позивачу, про що свідчить відомості про грошове забезпечення із відображенням усіх складових, за вказаний період.
Однак, за період з квітня 2016 року по травень 2020 року (включно) доплата за службу в нічний час позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить вимогам Постанови №988 та Порядку №260.
Відносно посилань представника відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, суд зазначає наступне. Положення вказаної норми не розповсюджуються на право звернення до суду в порядку статті 233 КЗпП, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, враховуючи встановлений факт відпрацювання позивачем у період з 16.04.2016 по 31.05.2020 у нічній час та з огляду на відсутність оплати за вказану службу у нічний час, що суперечить підпункту 3 пункту 5 Постанови №988 та пункту 11 Розділу II Порядку №260, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання від Департаменту патрульної поліції доплату за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.05.2020.
Оскільки, доплата за службу в нічний час у період з 01.06.2020 по 31.12.2021 відповідачем нарахована та виплачена позивачу, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за вказаний період суд відмовляє.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 до вказаної постанови №1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Так, судом встановлено, що за період з 16.04.2016 по 31.10.2017 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується відомостями про грошове забезпечення за вказаний період.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абзац 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Законів України «Про Національну поліцію» та «Про індексацію грошових доходів населення».
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини третьої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 16.04.2016 по 31.10.2017.
В ході судового розгляду встановлено, що право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбачене Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Про Національну поліцію», є порушеним, у зв'язку з чим воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість з виплати доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.05.2020 та індексації грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 31.10.2017.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судом встановлено, що 24.01.2022 між позивачем та адвокатом Качан О.С. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку , що визначені цим договором.
Однак, до матеріалів справи не надано первинних документів на підтвердження виконання умов вказаного договору, зокрема, детального розрахунку наданих послуг, акту надання послуг, приймання-передачі робіт/послуг підписаних обома сторонами, рахунку на оплату, платіжних документів тощо.
Тож, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначених витрат, оскільки доказів надання правничих послуг та понесення таких витрат суду не надано.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відтак розподіл судових витрат в частині судового збору судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) - задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.05.2020.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 31.10.2017.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова