22 вересня 2022 року м. Ужгород№ 260/2726/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» з 05.04.2005 року по 17.09.2015 рік та довідки TOB «Сибірський комплекс» №214-06/15 та №214-05/15 від 17.09.2015року про заробітну плату для обчислення пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» з 05.04.2005 року по 17.09.2015 року з урахуванням довідок TOB «Сибірський комплекс» №214-06/15 та №214-05/15 від 17.09.2015 року про заробітну плату для обчислення пенсії та здійснити перерахунок з моменту призначення пенсії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 2022 року йому було призначено пенсію за віком, однак при розрахунку його страхового стажу територіальним органом Пенсійного фонду України не було враховано період трудової діяльності з 2005 по 2015 роки в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс». Свою відмову врахувати відомості таких довідок відповідач обґрунтував неможливістю перевірити достовірність їх видачі з огляду на збройну агресію російської федерації. Вважаючи вказані дії органу Пенсійного фонду України протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
22 серпня 2022 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0901-7/31601 від 18.08.2022, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, пояснив, що підставою неврахування спірних довідок є те, що в таких відсутня інформація про сплату страхових внесків. Нормами чинного законодавства передбачено, що після звернення особи за призначенням пенсії в разі, якщо трудова діяльність її проводилась на території держав-учасниць СНД, територіальним управління Пенсійного фонду, де подається заява за призначенням пенсії, формується та направляється запит до відповідного фонду щодо сплати внесків. Разом з тим, станом на день виникнення спірних правовідносин орган Пенсійного фонду не може вжити заходів щодо отримання даних перевірки довідок про заробітну плату з російської федерації з огляду на введення в Україні воєнного стану через збройну агресію такої.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 03 травня 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив, серед іншого, трудову книжку НОМЕР_1 та довідки №214-04/15 від 17.09.2015, №214-05/15 від 17.09.2015 та №214-06/15 від 17.09.2015, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс».
За результатами розгляду поданих заявником документів рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області №071750007576 ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року призначено пенсію за віком з розрахунку загального страхового стажу 35 років 2 місяці 8 днів. При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано період роботи з 05 квітня 2005 року по 17 вересня 2015 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс».
На запит ОСОБА_1 щодо причин неврахування вищезазначеного періоду роботи листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №0700-0303-8/20578 від 30.05.2022 заявника повідомлено про неможливість перевірки сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації з огляду на введення в Україні воєнного стану у зв'язку з воєнною агресією російської федерації.
Не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду України, вважаючи такі протиправними та такими, що порушують його право на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу неврахування органом Пенсійного фонду України періоду роботи на підприємстві, розташованому на території російської федерації, з підстав неможливості проведення перевірки факту сплати страхових внесків.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент призначення пенсії).
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону №1788.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Згідно з вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Суд зауважує, що наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав трудову книжку, в якій наявні відомості про прийняття ОСОБА_1 05 квітня 2005 року на роботу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» та звільнення з такої 17 вересня 2015 року. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Жодних зауважень щодо зазначених записів трудової книжки позивача ГУ ПФУ в Закарпатській області не заявляє.
Єдиною підставою для не врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 стала неможливість ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перевірку сплати страхових внесків за такий період трудової діяльності до пенсійного фонду російської федерації з огляду на введення в Україні воєнного стану.
Разом з тим, судом встановлено, що в поданих позивачем довідках №214-05/15 від 17.09.2015 та №214-06/15 від 17.09.2015, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс», наявна інформація по сплату із зазначених в таких доходів страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації. Такі довідки видані на підставі особових рахунків, завірені підписами уповноважених осіб та печаткою товариства.
Тому суд вважає, що в ГУ ПФУ в Закарпатській області на момент звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії були наявні всі необхідні відомості для зарахування до його страхового стажу періоду роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс».
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на неможливість провести перевірку зазначених у таких довідках відомостей через воєнну агресію російської федерації, оскільки таке не може бути належною та достатньою підставою для позбавлення особи права на пенсію, гарантованого нормами чинного законодавства.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мав право на зарахування до страхового стажу періоду роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс», а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» з 05.04.2005 року по 17.09.2015 рік та довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» №214-06/15 та №214-05/15 від 17.09.2015 про заробітну плату для обчислення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» з 05.04.2005 року по 17.09.2015 року з урахуванням довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» №214-06/15 та №214-05/15 від 17.09.2015 про заробітну плату для обчислення пенсії та здійснити перерахунок з моменту призначення пенсії.
4. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 992,40 гривень (Дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін