Справа № 755/8124/22
"22" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Галиги І.О.,
секретаря Дмитришиної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100040002329 від 13.08.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2016 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 3 роки; який скасований вироком Апеляційного суду міста Києва від 11.10.2016 року та ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 06.03.2020 року у зв'язку з відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора Бражинського А.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою, судимість якого не знята та не погашена в установленому законом порядку, безвідповідально віднісся до умов воєнного стану в Україні, та вчинив корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 13.08.2022 року, тобто під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року, а також Указу Президента України № 2263-ІХ від 18.05.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, приблизно о 03 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т. Соборності, 11, що в Дніпровському районі міста Києві, де побачив незамкнений припаркований автомобіль марки «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 , яким розпоряджається ОСОБА_2 , після чого у нього виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого чайна, поєднане з проникненням у інше володіння, та вчинене в умовах воєнного стану, тим самим обравши об'єктом свого злочинного посягання майно, що знаходиться в автомобілі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше володіння капот автомобіля) та вчинене в умовах воєнного стану, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, ОСОБА_1 підійшов до припаркованого автомобіля марки «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_2 , та будучи впевнений, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, відкрив задні пасажирські дверцята та проник до салону вказаного автомобіля. Після чого, натиснувши на кнопку відкриття капоту, підняв капот вищевказаної машини та за допомогою викрутки та гайкового ключа, здійснив спробу таємно викрасти автомобільний акумулятор, заявленою вартістю 1900 гривень, але свій намір до кінця не довів, так як був затриманий працівниками патрульної поліції.
Таким чином, ОСОБА_1 , внаслідок своїх злочинних дій намагався завдати матеріальної шкоди ОСОБА_2 на загальну суму 1900 грн. 00 коп.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що він дійсно, вночі 13 серпня 2022 року, під час дії комендантської години, за адресою: м. Київ, пр-т. Соборності, 11, у дворі побачив припаркований автомобіль «ВАЗ-2104», двері якого не були зачинені. Він, відкривши двері даного автомобіля, відкрив капот та намагався зняти з автомобіля автомобільний акумулятор, щоб здати на металобрухт, проте був затриманий працівниками патрульної поліції.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до іншого володіння особи та вчиненому в умовах воєнного стану, недоведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Щодо обтяжуючої обставини, вказаної прокурором в обвинувальному акті, а саме рецидив злочину, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Судом враховано Постанову Верховного Суду Касаційного Кримінального суду від 07.06.2018 року (справа № 203/921/16-к, провадження № 51-3129км18), в якій зазначено, що якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) «вчиненому повторно», поєднаному з проникненням до іншого володіння особи та вчиненому в умовах воєнного стану, суд не вбачає в його діях обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий за вчинення корисливого злочину проти власності, не є інвалідом І чи ІІ групи, не одружений, спосіб життя, повідомив, що не працює, хворіє на туберкульоз легень відкритої форми з 14.07.2022 року, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України щодо призначення покарання за незакінчений злочин, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності (за відсутності вмотивованого клопотання), звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Разом із тим, на підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 13.08.2022 року по 15.08.2022 року.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.08.2022 року по 15.08.2022 року.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2191/22 від 19.08.2022 в сумі 220 грн. 00 коп.
Речові докази у кримінальному проваджені:
- акумулятор марки «А-MEGA» Premium 60 Ah, 600 А, переданий під зберігальну розписку потерпілому - залишити у володінні власника;
- змиви з ручки відкриття капоту автомобіля марки "ВАЗ-2104" д.н.з. НОМЕР_2 , що поміщено до паперового конверту, скріпленого печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписом слідчого, змиви з ручки бардачка автомобіля марки "ВАЗ-2104" д.н.з. НОМЕР_2 , що поміщено до паперового конверту, скріпленого печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписом слідчого, змиви з акумулятору марки «А-MEGA» Premium 60 Ah, 600 А з автомобіля марки "ВАЗ-2104"д.н.з. НОМЕР_2 , що поміщено до паперового конверту, скріпленого печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписом слідчого, змиви з ручки пасажирських дверей автомобіля марки "ВАЗ-2104" д.н.з. НОМЕР_2 , що поміщено до паперового конверту скріпленого печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписом слідчого, передані до камери схову Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - знищити;
- DVD-R диск на якому міститься відеозаписи з нагрудних камер (портативних відеореєстраторів) з УПП у м. Києві (на вх. №2329/250/50-2022 від 15.08.2022, за вих. № 10890/41/11/2/03-2022 від 26.08.2022) - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя