Номер провадження 2/754/2170/22 Справа №754/18735/21
Іменем України
20 вересня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.,
за участю секретаря - Богослов Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про припинення права спільної часткової власності, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, який уточнила 10.01.2022, обґрунтовуючи вимоги тим, що впродовж останніх 16,5 років, вона разом із дочкою, братом та онукою, є співвласниками по 1/4 частині житлової квартири АДРЕСА_1 . Впродовж останніх 13 років спільно з братом - ОСОБА_3 вона проживає у зазначеній квартирі вдвох. Вони разом ведуть господарство, дбають про майно, спільно несуть витрати з необхідних ремонтів квартири. Відповідачка участі у підтриманні житлової квартири у належному стані не приймає, не цікавиться нею 13 років, не виконує свого обов'язку по утриманню будинку та прибудинкової території. Спільне володіння та користування квартирою неможливе з огляду на погані відносини, що склались між нею та дочкою. Вони не спілкуються, родинних зв'язків не підтримують. Вона неодноразово зверталася до відповідачки з приводу оплати житлово-комунальних послуг, натомість відповідачка жодних оплат не здійснює, не утримує своє майно та тягар утримання своєї частки у цій квартирі переклала на неї. На прохання продати їй свою частку у цій квартирі за ринковою ціною відповідачка не погоджується, як і не погоджується здійснювати догляд за цією квартирою та здійснювати її ремонт. Припинення власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї, оскільки вона з 17.04.2008 в даній квартирі не проживає та знята з реєстрації. Відповідачка проживає разом зі своїм чоловіком та забезпечена житлом, будь-якого інтересу до спірної квартири відповідачка за останні 13 років не виявляла. Спірна квартира в натурі не розділена, у неї та у співвласників є право лише на рівні частки, та враховуючи, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, тобто є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим.
Посилаючись на ці обставини, просить суд: 1) припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Панченко О.М.
Ухвалою суду від 13.12.2021 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою від 14.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 09.08.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_3 .
В судове засідання сторони та третя особа не з'явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Позивач в своїй письмовій заяві просила проводити розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка та третя особа не повідомили суд про причини своєї неявки.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22.02.2005 квартира загальною площею 51,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в рівних долях.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 у віці 11 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
27.03.2012 за реєстровим № 592 Старосамбірською ДНК видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про показники об'єкта нерухомого майна КВ-2021 № 22056 від 12.07.2021, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», відповідно до проведеної інвентаризації від 15.06.2021 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , має таки показники: загальна площа - 53,3 кв.м.; житлова площа - 30,4 кв.м.
Згідно висновку про вартість майна, зробленого оцінювачем - ОСОБА_5 : ринкова вартість 1/4 частини квартири загальною площею 53,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 23.12.2021, без врахування ПДВ складає 336 179,25 грн.
Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
У ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі №6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, та неодноразово підтриманій Верховним Судом.
У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належним чином оцінивши та надавши оцінку поданим доказам, суд дійшов висновку про відсутність визначених у ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірному об'єкті нерухомого майна, крім того, таке припинення права спільної часткової власності завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів неможливості спільного користування спірною квартирою, а також доказів того, що припинення права відповідача на її частку не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника.
При цьому доказів наявності у ОСОБА_2 іншого належного їй на праві власності житла, крім 1/4 частки спірної квартири, матеріали справи не містять, тоді як позбавлення її на цю частку буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, позивачем не доведено неподільності належної сторонам на праві спільної часткової власності квартири, а також неможливості спільного проживання у ній за встановлених обставин, тому суд вважає на необхідне позовні вимоги залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 365 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 128, 141, 211, 247, 263, 274, 279, 263, 264, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про припинення права спільної часткової власності - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О.М. Панченко