79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.09.2022 Справа № 914/1722/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Головчак Ірини Борисівни
про стягнення 59795,21 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Головчак Ірини Борисівни про стягнення 59795,21 грн., з яких 39182,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 19609,20 грн. - заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочених) та 1003,21 грн. - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 02.12.2021р. по 01.05.2022р.
Ухвалою суду від 03.08.2022р. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 30.08.2022р. В судовому засіданні 30.08.2022р. розгляд справи відкладено на 15.09.2022р.
Сторони явку представників в судове засідання 15.09.2022р. не забезпечили, причин неявки представників не повідомили, однак слід зазначити, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою. Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
23.03.2020р. між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Головчак Іриною Борисівною (позичальник) укладено заяву-договір №ID7965497 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), відповідно до пункту 1.1. якої за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Пунктами 2.1.-2.3. договору передбачено, що розмір кредиту становить 50000,00 грн., валюта кредиту: гривня, вартість кредиту:
- розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 48% річних;
- розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається;
- розмір штрафу (плати) за дострокове / частково дострокове погашення Кредиту: 1% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку.
Згідно із пунктом 2.4.1. договору, погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладання договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених позичальником, зараховується банком в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов договору (графіку погашення кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів.
Відповідно до пункту 2.4.4. договору, сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку №1 до цього договору та доступний клієнту у системі "ТАС24 Бізнес".
Пунктом 2.5. договору передбачено, що починаючи з наступного повного календарного місяця від дати укладення кредитного договору забезпечити чисті обороти (грошові надходження на рахунок позичальника від основної діяльності - реалізації продукції та товарів, виконання робіт, надання послуг) за своїм поточним рахунком, відкритим у банку, в сумі не менше 0,00 грн. (нуль гривень 00 коп.) в місяць. Моніторинг стану відповідності оборотів по поточному рахунку проводиться банком щомісячно. У випадку невиконання або неналежного виконання даних умов, банк має право нарахувати, вимагати сплати та стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 2% від суми виданого кредиту (але не менше 200,00 грн.), за кожен місяць в якому не було виконано зобов'язання, що є підставою для застосування неустойки (невиконання або неналежного виконання умов, встановлених в цьому пункті) до припинення цих обставин.
Згідно із пунктами 2.6. та 2.7. договору, дострокове повне погашення кредиту здійснюється за заявою позичальника шляхом списання коштів з поточного рахунку в банку або шляхом перерахунку коштів позичальником самостійно на транзитний рахунок для погашення кредиту (клопотання позичальника не потребується). У разі часткового дострокового погашення кредиту сума грошових коштів сплачених позичальником, зараховується банком в рахунок погашення заборгованості (тіла кредиту) позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу, в дату платежу згідно графіку. Здійснення дострокового часткового погашення кредиту в дату відмінну від дати платежу згідно графіку проводиться за зверненням позичальника. Будь-яке часткове дострокове погашення заборгованості по кредиту не звільняє позичальника від сплати чергового ануїтетного платежу в установлений договором день сплати згідно графіку. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до договору. Строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
Пунктами 3.1.-3.3. договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно пункту 2.7. цього договору. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в AT "Таскомбанк" та Цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку із чим:
- умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому;
- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов;
- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір має право відмовитися від його укладення;
- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред'являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України.
Згідно із пунктом 4.3. договору, строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "Таскомбанк".
Як зазначено у позовній заяві, кошти за договором відповідачем було отримано у передбачений кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в кредитному договорі (пункт 1.2.) та заяві.
Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав умов кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема графіком погашення кредиту) строки не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 02.05.2022 року становить 59795,21 грн., з яких 39182,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 19609,20 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) та 1003,21 грн. - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 02.12.2021р. по 01.05.2022р.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк надіслав йому повідомлення-вимогу від 28.04.2022р. №6454/70.1.1, в якому банк вимагає достроково повністю повернути кредит в строк 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.
Як вказано у повідомленні-вимозі від 28.04.2022р. №6454/70.1.1, у випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк, відповідно до діючого законодавства, буде ініціювати примусове стягнення заборгованості.
Однак, як зазначено у позовній заяві, зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена.
Таким чином враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 59795,21 грн., з яких 39182,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 19609,20 грн. - заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочених) та 1003,21 грн. - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 02.12.2021р. по 01.05.2022р.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із часиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частинами 1 та 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами частин 1-2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, 23.03.2020р. між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Головчак Іриною Борисівною (позичальник) укладено заяву-договір №ID7965497 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), відповідно до пункту 1.1. якої за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є приєднання відповідача до публічної оферти через підписання заяви з позивачем заяви-договору №ID7965497 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Як вбачається із матеріалів справи, а саме розрахунку позовних вимог та що підтверджується банківськими виписками по рахунку клієнта, відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 50000,00 грн.
Згідно із пунктом 42 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/10254/18, виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог та вказаних первинних документів бухгалтерського обліку, заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 39182,80 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Згідно із частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу від 28.04.2022р. №6454/70.1.1, в якому банк вимагає достроково повністю повернути кредит в строк 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.
Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому, у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, від 13.06.2018р. у справі №548/981/15-ц, від 31.10.2018р. у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16).
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується банківськими виписками по рахунку клієнта, у зв'язку з порушенням відповідачем умов заяви-договору №ID7965497 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), заборгованість за відсотками становить 19609,20 грн. (в т.ч. прострочені). Докази сплати відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи також відсутні.
Щодо позовної вимоги про стягнення та 1003,21 грн. пені, що нарахована на суму простроченої заборгованості за період з 02.12.2021р. по 01.05.2022р. суд зазначає таке.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює нарахування пені за період з 02.12.2021р. по 01.05.2022р.
Оскільки в цей період на всій території України відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020р. №1236 встановлено дію карантину, то відповідач звільняється від обов'язків сплатити на користь позивача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором за вказаний період.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення відповідачем грошового зобов'язання визначеного умовами договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020р.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 39182,80 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 19609,20 грн. - заборгованості по відсотках (в т.ч. прострочених).
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується меморіальним ордером №987252733 від 25.07.2022р. на суму 2481,00 грн.
Керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2439,38 грн., оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Головчак Ірини Борисівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, ідентифікаційний код 09806443) 39182,80 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 19609,20 грн. - заборгованості по відсотках та 2439,38 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено відповідно до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.09.2022р.
Суддя Петрашко М.М.