Ухвала від 22.09.2022 по справі 911/248/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" вересня 2022 р. Справа № 911/248/21

За кредиторською заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

у справі № 911/248/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська правова група»

до боржника Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Без виклику представників учасників судового провадження

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/248/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська правова група» до боржника Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2021 відкрито провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника - Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» (08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4, ідентифікаційний код - 31936646) арбітражного керуючого Теличка Антона Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1945 від 10.01.2020, адреса: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 13-19 «А»).

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» здійснено 09.02.2021, номер публікації якого 65895.

До господарського суду Київської області звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022) про визнання грошових вимог до Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» у розмірі 10 180, 47 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом встановлено 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даної заяви про визнання грошових вимог до боржника становить 4 962, 00 грн.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Як вбачається з матеріалів заяви № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022), Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області до вказаної заяви не додано жодних документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Разом з тим, у заяві № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022) Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області заявлено вимогу про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги з посиланням на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, право суду відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати закон пов'язує з переліком відповідних обставин.

Разом з тим, питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності, передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних доказів наявності обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги.

При цьому, суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про те, що підставою для звільнення від сплати судового збору є відсутність коштів, призначених на цю мету, оскільки вони суперечать положенням ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», водночас, суд враховує, що при зверненні із заявою № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022) Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не надано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності відповідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

За таких обставин, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк для усунення виявлених недоліків заяви № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022) про визнання грошових вимог у спосіб надання суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Разом з тим, суд звертає увагу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на те, що якщо у строк встановлений судом вищезазначені недоліки не буде усунуто, заява № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022) про визнання грошових вимог разом з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду.

Керуючись статтями 2, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 13, 74, 123, 164, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги.

2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк до 13.10.2022 для усунення виявлених недоліків заяви № 1000-0905-7/85758 від 06.09.2022 (вх. № 12224/22 від 12.09.2022) про визнання грошових вимог у спосіб надання суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

3. Копію даної ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, боржнику та розпоряднику майна боржника.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 22.09.2022.

Суддя Т.В. Лутак