Рішення від 22.09.2022 по справі 917/814/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2022Справа № 917/814/16 (910/2049/22)

Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735)

про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні

в межах справи №917/814/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про банкрутство.

До Господарського суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Автокраз" про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Автокраз" про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні до розгляду в межах справи № 917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" та відкрито провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); зобов'язано Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за останні 12 місяців (помісячно) із зазначенням середньоденної заробітної плати.

18.07.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку на 90% від заявленої суми до стягнення.

26.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого позивач заперечив проти зменшення розміру середнього заробітку та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

27.07.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 17.06.2022 документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021, яке не оскаржене та набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 58 074,05 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" в дохід Державного бюджету України 2 270,00 грн. судового збору.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що 20.07.2005 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Холдингової компанії "АвтоКраз" (правонаступником є Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз") на посаду інженер-конструктор, а 17.03.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора технічного з якості за угодою сторін, проте відповідачем у день звільнення працівника не проведений розрахунок з ним.

За таких обставин, позивач просить стягнути з ПрАТ «АвтоКраз» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у період з 18.03.2021 по 27.12.2021 у розмірі 189 029,10 грн.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - ьтблнаступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Перевіривши розрахунок позивача, який виходив з наступного, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 189 029,10 грн (195 робочих днів з 18.03.2021 по 27.12.2021 року х 969,38,00 грн - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (37 805,66 грн - заробітна плата за січень-лютий 2021 року / 39 фактично відпрацьовані дні = 969,38 грн) = 189 029,10 грн), суд вважає його правильним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 26.06.2019 в справі № 761/9584/15-ц доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 в справі № 761/9584/15-ц.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2021 у справі №917/814/16 (910/19643/20) встановлено, що розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати йому при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, становив 107 057,28 грн., яка була частково сплачена, а тому до стягнення було присуджено розмір заборгованості по заробітній платі у сумі 58 074,05 грн. Вбачається, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 189 029,10 грн, не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі.

Крім того, суд враховує, що Приватне акціонерне товариство «АвтоКраз» перебуває в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном та повну сплату заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 107 057,28 грн., про що вказує сам позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вдвічі, а тому стягненню з відповідача підлягає 94 514,55 грн. (189 029,10 грн. / 2 = 94 514,55 грн.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, суд звертає увагу, що згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

Тому, враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача 969,38 грн. вирахувана без виключення сум податків та інших обов'язкових платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 94 514,55 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки з 18.03.2021 по 27.12.2021 у розмірі 94 514 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 55 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті та судовий збір у розмірі 2 835 (дві вісімсот тридцять п'ять) грн 44 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.В. Яковенко