ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.08.2022Справа № 910/20451/21
За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" (м. Чернівці)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (м. Київ)
про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 15.07.21. № ТОВВИХ-21-7761,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Мартинюк В.І.
Від відповідача: Кулик О.І.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-21-7761 від 15.07.21. на суму 49.528,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю заяви відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-21-7761 від 15.07.21. вимогами чинного законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.21. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.
04.01.22. від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.22. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.02.22.
07.02.22. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості.
08.02.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.03.22.
09.02.22. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивачем викладено заперечення проти доводів відповідача.
16.02.22. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Підготовче засідання, призначене на 10.03.22., не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.
07.04.22. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.22. підготовче засідання призначено на 31.05.22.
31.05.22. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
31.05.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.06.22.
14.06.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 12.07.22.
16.06.22. від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
12.07.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.08.22.
04.08.22. від відповідача надійшли пояснення по справі.
08.08.22. від позивача надійшли письмові пояснення по справі з доданими до них доказами.
У судовому засіданні 09.08.22. суд на підставі ст. 207 ГПК України залишив без розгляду означені письмові пояснення та докази.
09.08.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 23.08.22.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.08.22. представник позивача підтримав свої позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзивах.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.08.22. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України. Повний текст рішення складено з урахуванням строків перебування судді Ващенко Т.М. у відпустці.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.02.20. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" (замовник) було укладено Договір № 20020000121 транспортування природного газу (далі - Договір), за умовами п. 2.1. якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
За змістом п. 2.2. Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Згідно з пунктом 2.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 09.12.20.) обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.4. Договору).
Відповідно до пункту 2.5. Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.6. Договору).
Пунктом 2.8. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.12.20.) передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з'єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актів і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання.
Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Згідно з п. 8.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.12.20.) вартість договірної потужності визначається виходячи з обсягу розподіленої потужності замовнику згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби.
Відповідно до п. 8.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.12.20.) вартість замовленої потужності замовника (суб'єкта, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи та замовника послуг транспортування, який виконує функції постачальника "останньої надії", у рамках виконання цих функцій) на період газового місяця (P) визначається як сума вартості замовлених потужностей за кожен день газового місяця.
Замовник, який є оператором газорозподільної системи або який виконує функції постачальника "останньої надії", у рамках виконання цих функцій, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті цього Договору, визначається за даними оператора.
Згідно з п. 10.1. Договору сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною стороною за якість газу є:
- у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - замовник - перед оператором;
- у точках виходу відповідальним є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - оператор - перед замовником.
Пунктом 10.7. Договору визначено, що сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Договір набуває чинності з дня його укладення, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.20. та діє до 31.12.20. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1. Договору).
Звертаючись до суду з даним позовом, AT "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" зазначає, що відповідачем передавався природний газ у газорозподільну мережу за Договором неналежної якості.
Так, за порушення вимог Договору щодо якості природного газу в грудні 2020, січні 2021 та травні 2021 року позивачем було виставлено відповідачу розрахунки (акти) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вологою (розділи V, X Договору) та за вуглеводнями на загальну суму 123.956,58 грн.
Відповідно до акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.21. № 02-2021-2002000121 за щодобовий небаланс позивачу нараховано до сплати 67.853.592,35 грн.
Відповідачем було вчинено односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме, заявою ТОВВИХ-21-7761 від 15.07.21. відповідач заявив про припинення його зобов'язань за Договором шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань позивача у частині суми основної заборгованості за Договором та актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.21. № 02-2021-2002000121 на суму 49.528,58 грн.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач вказує про невизнання вчиненого відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки він не відповідає вимогам до таких правочинів, визначених у статті 601 Цивільного кодексу України.
У лютому 2021 року відповідач жодних послуг позивачу не надавав, номінацій не підтверджував, алокацій не здійснював; також, позивач не визнає наявності небалансів замовника послуг, так як не вважає себе замовником послуг за вказаним договором. Окрім того, має місце оформлення наданої послуги відповідачем в односторонньому порядку, з чим не погоджується позивач: акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року та рахунок на оплату не був направлений позивачу у встановленому договором порядку; сума, що пред'являється до сплати не є обґрунтованою з огляду на відсутність розрахунку маржинальної ціни придбання/продажу та інше.
Домовленість сторін, викладена в п. 9.6. Договору виключає можливість вважати борг позивача безспірним, оскільки існує можливість останнього оспорити в судовому порядку факт надання послуги балансування, її ціну, загальну вартість щодобових небалансів та суми плати, у тому числі шляхом доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з боржника заборгованості за таке балансування. У зв'язку з чим, позивач зазначає, що у провадженні Господарського суду Чернівецької області знаходиться справа № 926/3439/21 за позовом ТОВ "Оператор ГТС України" до AT "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" про стягнення заборгованості за Договором в частині сплати негативних щодобових небалансів природного газу за лютий-березень 2021 року та оплати за перевищення замовленої потужності за січень-березень 2021 року.
Відтак, позивач зазначає, що визначена до сплати сума за щодобовий небаланс у розмірі 67.583.592,35 грн за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.21. № 02-2021-2002000121 є спірною, стягнення якої вирішується в порядку позовного провадженні у справі № 926/3439/21, а тому спірна сума не може бути предметом врахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.
Відтак, за доводами позивача, при вчиненні спірного одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог не дотримано вимог ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України в частині зарахування вимоги відповідача, яка є спірною, що виключає зарахування таких вимог, та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
Відповідач проти таких доводів і тверджень позивача заперечує, посилаючись на те, що у сторін, в межах виконання договірних зобов'язань, утворилася взаємна заборгованість, яка визнавалася сторонами та не була оскаржена в судовому порядку, тож, за відсутності спору та відповідно до умов Договору, на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.21. № 02-2021-2002000121, та в порядку ст. 601 ЦК України відповідачем було частково проведено між сторонами залік взаєморозрахунків на суму 49.528,58 грн по існуючим грошовим зобов'язанням щодо заборгованості.
Твердження позивача щодо судового розгляду у справі № 926/3439/21 в якості підстав, що унеможливлюють проведення зарахування, визнання позивачем існуючої заборгованості перед відповідачем є безпідставними та необґрунтованими, адже предметом спору, що розглядається Господарським судом Чернівецької області, є не об'єми та вартість щодобових негативних небалансів за лютий 2021 року, а несвоєчасна оплата позивачем вартості щодобових негативних небалансів.
Відповідач також вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що положення п. 9.6. Договору є підставою для заборони здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. ст. 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату плати за дотримання параметрів якості природного газу, внаслідок чого у ТОВ "Оператор ГТС України" утворилася заборгованість за: недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вологістю та за вуглеводнями на загальну суму 123.956,58 грн.
Відтак, за період з грудня 2020 року по травень 2021 року у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість у розмірі 123.956,58 грн, що відповідачем не заперечується та не спростовується.
При цьому пунктом 2.8. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.12.20.) сторони погодили, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з'єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.
У свою чергу відповідач вказує, що на виконання умов договору та Кодексу ГТС, ним за результатами співставлення остаточних алокацій подачі/відбору позивачем природного газу до/з газотранспортної системи за лютий 2021 року, виявлено наявність у позивача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснено розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу позивача за кожну газову добу звітного місяця та визначено його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме, за лютий 2021 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів на загальну суму 118.026.717,38 грн з ПДВ.
За умовами п. 11.4. Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Відповідач відзначає, що через інформаційну платформу ним було направлено позивачу рахунки на загальну суму 118.026.717,38 грн на оплату за щодобові негативні небаланси за лютий 2021 року.
Згідно з п. 2.5. та 9.3. Договору, замовник має оплачувати послуги на умовах зазначених в договорі, тобто, оплатити рахунок на оплату за щодобові негативні небаланси у термін до 5 робочих днів.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 Цивільного кодексу України, вбачається можливим встановити, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: тобто, боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому.
Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати умовам, вказаних у статті 601 ЦК України:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а, боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог;
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Відтак, враховуючи наведені положення законодавства, суд погоджується з твердженнями відповідача, що у сторін, в межах виконання договірних зобов'язань, утворилася взаємна заборгованість, яка визнавалась сторонами та не була оскаржена в судовому порядку.
За таких обставин, за відсутності спору, відповідні до умов Договору, на підставі актів врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.21. № 02-2021-2002000121 та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідачем було частково проведено між сторонами договору залік взаєморозрахунків на загальну суму 49.528,58 грн. по існуючим грошовим зобов'язанням сторін.
Суд відзначає, що наявність у обох сторін заборгованості за договором та її погашення відповідачем шляхом зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, у формі заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідає як положенням Договору, так і вимогам чинного законодавства України щодо однорідності, зустрічності та настання строку для оплати.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України.
При цьому предметом спору у справі № 926/3439/21, яка розглядається Господарським судом Чернівецької області, є не об'єми та вартість щодобових негативних небалансів за лютий 2021 року, а несвоєчасна та неповна оплата вартості щодобових негативних небалансів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не містить чіткого переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, і так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 24.04.2019 у справі № 569/8314/14.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що наявна заборгованість позивача перед відповідачем та її розмір фактично визнаються AT "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз", не оспорювалася ним, а відтак, твердження позивача, викладені в позовній заяві, не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, де у постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що "відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, має спір щодо суми зобов'язання, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.19. у справі № 916/3006/17 зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувана до боржника чи божника до стягувана сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Тобто, наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Суд також, відхиляє посилання позивача на п. 9.6. договору, як безумовну підставу наявності спору між сторонами, з огляду на наступне.
За умовами п. 9.6. Договору розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають врегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити, визначаються за даними оператора.
Так, відповідно до даного пункту договору, сторони мають право (у разі незгоди) оскаржити в судовому порядку вартість щодобових небалансів.
Проте, на даний час в господарських судах відсутній спір про оскарження AT "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" наявних розбіжностей щодо вартості добових небалансів згідно статті 9.6. Договору.
Позивачем не було оскаржено в судовому порядку ні даних щодо кількості відібраного ним газу, ні щодо питання вартості таких щодобових небалансів, а тому, згідно з п. 9.6. Договору вартість негативних добових небалансів лишається такою, яка визначена за даними оператора (відповідача).
За таких обставин, оскільки позивачем не було оспорено в судовому порядку питання щодо вартості щодобових небалансів, то трактування ним пункту 9.6. Договору, як підстави для заборони здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог є хибним.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, які б свідчили про недійсність спірного одностороннього правочину, таких підстав та обставин не встановлено і судом при розгляді цієї справи.
При цьому, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що односторонній правочин у формі Заяви № ТОВВИХ-21-7761 від 15.07.21. відповідає вимогам ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, оскільки грошове зобов'язання позивача за актами врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.21. № 02-2021-2002000121 є безспірним, а відтак правочин щодо припинення взаємних зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.09.22.
Суддя Т.М. Ващенко