ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2022Справа № 910/5202/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант"
про стягнення 16 190,22 грн.
Представники сторін: не викликалися.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" 16 190,22 грн. в порядку суброгації, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 12.07.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 92558822.
14.07.2022 р. від МТСБУ надійшла витребувана інформація.
28.07.2021 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача. Також, зазначено, що 30.11.2021 року ТДВСК «Альфа-Гарант» виплатило страхове відшкодування у порядку та у спосіб передбачений Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 (потерпілий) в розмірі 8 124,47 грн., а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
14.09.2022 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому просить суд закрити провадження по справі у зв'язку з відсутностю предмету спору, повернути позивачеві з відповідного рахунку Державної казначейської служби України судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. в клопотанні позивачем зазначено, що 04.08.2022 року на адресу позивача надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача з якого вбачається, що відповідачем було сплачено страхове відшкодування потерпілій особі. У зв'язку з чим позивач вважає, що відсутній предмет спору.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Предметом позову це безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що в даній справі предмет спору є стягнення позивачем з відповідача вимог по суброгації (право вимоги перейшло від потерпілого (страхувальника) до страховика), а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.
У зв'язку з відсутністю підстав для закриття провадження у справі, тому клопотання позивача в частині повернення судового збору також, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладеного договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №15947а0к від 30.01.2020, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Toyota Rav 4 д.н. НОМЕР_1 та згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної вищезазначеному транспортному засобу.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З постанови Печерського районного суду м. Києва справа №757/58705/21-п від 08.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 11.10.2021 о 17 годині 41 хвилин у м. Києві на бул. Дружби Народів, 42, керуючи автомобілем марки «Джилі», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ).
Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
13.10.2021 страхувальник ( ОСОБА_1 ) звернувся до страховика з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Згідно акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 13.10.2021 та рахунку-фактури ТОВ «Саміт Моторз Україна» №СМУ00034115 від 16.10.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav 4 д.н. НОМЕР_1 становить 16 190,22 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №ARX2990925 від 27.10.2021, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 16 190,22 грн.
На виконання вимог договору страховик виплатив страхове відшкодування в розмірі 16 190,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.10.2021 року.
Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Пункт 38.1.1 статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Так, потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Geely СК д.н. НОМЕР_2 застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів №ЕР/204036083, франшиза становить 0,00 грн., ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн.
24.12.2021 року позивачем направлено відповідачу заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування вих. №0024926/ІНС.ЛОУ від 23.12.2021.
У відповідь на заяву відповідачем у листі №03/345 від 01.02.2022 повідомлено позивача про те, що 18.10.2021р. до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою на виплату страхового відшкодування звернувся гр. ОСОБА_1 за пошкоджений йому належний автомобіль Toyota Rav 4 д.н. НОМЕР_1 за подією 11.10.2021. 18.10.2021 ТДВ СК «Альфа-Гарант» був проведений огляд пошкодженого автомобіля Toyota Rav 4 д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП від 11.10.2021. На підставі протоколу огляду пошкодженого автомобіля був складений розрахунок №38-D/97/9 від 20.10.2021р., на підставі якого 30.11.2021 ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування на реквізити ОСОБА_1 . Отже, ТДВ СК «Альфа-Гарант» була компенсована сума заподіяної шкоди за спричинення матеріального збитку, ТДВ СК «Альфа-Гарант» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2021 потерпілий ( ОСОБА_1 ) звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого вх. №ЦВ/21/6148 від 18.10.2021. Так, в даній заяві відсутнє посилання на навяність договору КАСКО.
Також, в заяві про страхове відшкодування від 18.10.2021 в графі «чи отримували ви (потерпіла особа/або представник) будь-які компенсації від винної сторони (її представників) або страхової компанії (якщо так, то небохідно зазначити розмір компенсації та форму її сплати)» потерпілим зазначено: «ні не отримував».
Відповідно до аварійного сертифікату 38-D/97/9 з розрахунку вартсоті матеріального збитку завданого транспортному засобу Toyota Rav 4 д.н. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ становить 9 749,36 грн. з ПДВ, та 8 124,47 грн. без урахування ПДВ.
30.11.2021 відповідачем складено страховий акт №ЦВ/21/6148 відповідно до якого вирішено виплатити на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 8 125,47 грн. без ПДВ. (виплатта зменшена на розмір ПДВ, оскільки безпесередньо здійснбється на рахунок потерпілої особи).
30.11.2021 відповідачем виплачено потепілій особі ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 8 124,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25020 від 30.11.2021.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.10.2021 на виконаня умов договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №15947а0к від 30.01.2020
сплатив потерпілій особі (на разунок СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 16 190,22 грн..
За вимогами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, після виплати страхового відшкодування потерпілій особі позивачем, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні. Тобто позивач набув статусу нового кредитора у деліктному зобов'язанні.
Відповідач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі 30.11.2021, тобто уже після зміни кредитора у зобов'язанні.
Однак, позивач направив відповідачу повідомлення про зміну кредитора (заяву про виплату страхового відкодування) 24.12.2021.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Оскільки, відповідач був повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні уже після того, як він виконав свої обов'язок перед потерпілою особою за полісом, до отримання повідомлення від позивача, то відповідач є таким, що належним чином виконав своє зобов'язання.
У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Отже, для відповідача його зобов'язання за полісом №ЕР/204036083 припинилось належним виконанням.
В зв'язку з чим позовні вимоги позивача до відповідача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Мудрий