Справа № 461/10572/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/980/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
22 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Стельбицького В.В. від 21 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, -
рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди відмовлено.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року та ухвалити нове рішення яким стягнути з Головного управління національної поліції Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3000,00 гривень завданої моральної та 4500,00 гривень завданої матеріальної шкоди.
Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції вважає що даний спір повинен бути вирішеним в порядку кримінального процесуального законодавства, однак шкода у такому порядку може бути стягнута переважно зі злочинців. У даній справі Відповідач повинен розглядатися як орган державної влади, який завдав цивільно-правову шкоду особі, унаслідок вчинення службового проступку. Адже, можливість оскарження дій правоохоронних органів у кримінально процесуальному порядку, не виключає додаткової цивільно- правової відповідальності. Додатково наголошує, що звернення до суду у порядку саме цивільного судочинства є єдиним способом захисту його права на відшкодування шкоди.Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого порушення у майбутньому, зокрема шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься зокрема у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16-ц, від 04.03.2012 у справі №295/443/17, від 08.05.2019 у справі № 233/3464/17, від 15.08.2019 у справі №823/782/16.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на . 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що 20.07.2021 року до Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 було подано заяву щодо вчинення судмедекспертом дій, які, на думку заявника, за своїми ознаками можуть кваліфікуватися як злочин, передбачений ст. 384 КК України. Дана заява, на думку позивача, не була розглянута у відповідності до вимог КПК України, у зв'язку з чим ним було подано скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Стрийське РУП ГУ НП у Львівській області внести відомості за заявою ОСОБА_1 від 18.07.2021 року до ЄРДР, в строки визначені ст. 214 КПК України. Згідно витягу з ЄРДР від 14.08.2021 року, долученого позивачем до матеріалів справи, було зареєстровано кримінальне провадження № 12021142130000166, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 384 КК України. Відповідно до Листа Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 30.08.2021 року № Н-13/47/01/21, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що при проведенні перевірки щодо порушень ст. 384 КК України, судово-медичним експертом Стрийського райвідділення КЗ ЛОР ЛОБСМЕ Меленем Л.М., не надалось можливим, оскільки комісією Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, до ОСОБА_2 було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. При встановленні додаткової інформації та підтвердження обумовленого факту відомості внесуться до ЄРДР. Матеріали ІПНП № 8593 від 21.07.2021 року, направлено в архів Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області. Суд першої інстанції зазначав, що фактично у даній справі доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися у кримінальному провадженні, а також до внесення відомостей до ЄРДР, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров'ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Тобто матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого можливо встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади (Національної поліції) моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Таким чином, з огляду на вищевикладене, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, внаслідок невнесення уповноваженими особами Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 18 липня 2021 року, а також не довів причинно-наслідковий зв'язок між діями службових осіб поліції та настанням негативних наслідків, на які він посилався у позовній заяві, обґрунтовуючи моральну шкоду.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, частина обставини які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає частковому скасуванню.
23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, у якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 3000 грн. завданої моральної та 4500 грн. завданої матеріальної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20.07.2021 року до Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області позивачем було подано заяву щодо вчинення судмедекспертом дій, які, на думку заявника, за своїми ознаками можуть кваліфікуватися як злочин, передбачений ст. 384 КК України. Звернувшись 23.07.2021 року до канцелярії Стрийського районного управління поліції, в ході усної розмови, ОСОБА_1 з'ясував, що відомості про кримінальне правопорушення не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато досудове розслідування. У зв'язку з наведеним, позивач був змушений звертатися до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду зі скаргою від 29.07.2021 року на бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За результатами розгляду даної скарги, 14.08.2021 року у Стрийське районне управління поліції надійшла ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду про зобов'язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом, викладеним у скарзі. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.08.2021 року було зареєстровано кримінальне провадження № 12021142130000166, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 384 КК України. Невдовзі позивачем було отримано лист Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області від 30.07.2021 року за №Н-13/47/01/21. Зі змісту даного листа, ОСОБА_1 , дізнався, що його письмову заяву від 18.07.2021 року було зареєстровано в Інформаціїному порталі Національної поліції № 8593 від 21.07.2021 року. У даному листі також зазначається, що проведення перевірки щодо порушення судмедекспертом ст. 384 КК України не надалось можливим, оскільки до даного експерта було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Позивач вказує, що працівниками поліції було вчинено порушення законодавства, чим було завдано позивачеві матеріальну шкоду у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень та моральну шкоду у сумі 3000 (три тисячі) гривень. З огляду на зазначене, просив позовні вимоги задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2021 року до Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 було подано заяву щодо вчинення судмедекспертом дій, які, на думку заявника, за своїми ознаками можуть кваліфікуватися як злочин, передбачений ст. 384 КК України. Дана заява, на думку позивача, не була розглянута у відповідності до вимог КПК України, у зв'язку з чим ним було подано скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Стрийське РУП ГУ НП у Львівській області внести відомості за заявою ОСОБА_1 від 18.07.2021 року до ЄРДР, в строки визначені ст. 214 КПК України.
Згідно витягу з ЄРДР від 14.08.2021 року, долученого позивачем до матеріалів справи, було зареєстровано кримінальне провадження № 12021142130000166, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 384 КК України.
Відповідно до Листа Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 30.08.2021 року № Н-13/47/01/21, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що при проведенні перевірки щодо порушень ст. 384 КК України, судово-медичним експертом Стрийського райвідділення КЗ ЛОР ЛОБСМЕ Меленем Л.М., не надалось можливим, оскільки комісією Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, до ОСОБА_2 було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. При встановленні додаткової інформації та підтвердження обумовленого факту відомості внесуться до ЄРДР. Матеріали ІПНП № 8593 від 21.07.2021 року, направлено в архів Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області.
Позивач вважає, що наведені ним, протиправні, на його думку, дії та бездіяльність органу досудового розслідування є порушенням законодавства, що завдало йому матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, матеріальну шкоду ОСОБА_1 поніс скориставшись платними юридичними послугами, що підтверджується Актом виконаних робіт № 02/21 (згідно договору про надання правової допомоги №06/21 від 01.07.2021 року).
Завдання моральної шкоди позивач обґрунтовує несправедливістю, яка вчинена незаконними діями працівників правоохоронних органів, що полягала у небажанні розслідувати злочин, або ж навіть його покривати. Позивач зазначає, що він, як особа з інвалідністю третьої групи, отримав душевні страждання, які виявилися у моральному дискомфорті та відчутті пригніченості, що були спричиненні несправедливою ситуацією, яка тривала значний період часу.
ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП у Львівській області про визнання протиправними бездіяльності та рішення, зобов'язання утримуватися від дій, стягнення шкоди.
Ухвалою згаданого суду від 8.11.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз'яснено позивачу, що спір в частині відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Як встановлено вище спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних рішень та бездіяльності посадової особи Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, встановлено бездіяльність Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, так як не було законних підстав не внести невідкладно, але не пізніше 24 годин після повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, відповідних відомостей до ЄРДР, - колегія суддів дійшла, також, до висновку про дійсність факту заподіяння такою бездіяльністю моральної шкоди позивачу та про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди.
Слід вважати, що не внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, спричиняє заявнику (потенційному потерпілому), який є особою з інвалідністю третьої групи відчуття: невизначеності, невпевненості, незахищеності; неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки; невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, тощо. Вказане тривало протягом певного часу та потребувало для позивача докладання додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно себе.
Вказане відповідає, також, і правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.
Тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно встановлено, відсутність факту заподіяння вказаними неправомірними діями та бездіяльністю позивачу моральної шкоди.
Однак, у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Тому, зважаючи на обсяг, характер та тривалість заподіяних моральних страждань позивача колегія суддів вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди визначений позивачем слід вважати завищеним та враховуючи принципи розумності та справедливості колегія суддів вважає за можливе необхідну до відшкодування моральну шкоду визначити у розмірі 2000 грн.
Вказані кошти слід стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України зважаючи на те, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28) Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Що стосується стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правничу допомогу то слід вказати наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЮКОНКАН» укладено договір №06/21 про надання правової допомоги, згідно якого клієнт доручає, а товариство приймає на себе зобов'язання надавати будь-яку юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 3.1 вказаного Договору юридичні послуги згідно даного Договору оплачуються з розрахунку 300 грн. за одну годину.
Згідно п. 3.2 даного Договору, розрахунок витрачених годин та їх оплата оформлюються актом виконаних робіт і прибутковим касовим ордером чи банківським документом про оплату.
Згідно акту виконаних робіт №02/21 від 22.09.2021 року (згідно договору про надання правової допомоги №06/21 від 01.07.2021 року), ТзОВ «ЮКОНКАН» надано ОСОБА_1 наступні послуги:
-початок роботи, складення та підписання договору про надання правової допомоги №06/21, надання попередньої юридичної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, обрання оптимального способу захисту порушених прав клієнта - 2 години;
-написання заяви від 18.017.2021 від імені ОСОБА_1 до Стрийського районного управління поліції щодо порушення судмедекспертом ст. 384 ККУ - 1,5 години;
-написання скарги від 29.07.2021 від імені ОСОБА_1 до слідчого судді Стрийського міськрайсуду Львівської області на бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР - 2 години;
-написання адміністративного позову від 22.09.2021 від імені ОСОБА_1 на адресу Львівського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, заподіяної Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, формування додатків до позовної заяви та підготовка пакету документів для їх подання до суду - 9 годин;
-підготовка та заповнення акту виконаних робіт №02/21 від 22.09.2021 року та проведення розрахунку з клієнтом - 0,5 годин.
Загалом ТзОВ «ЮКОНКАН» витрачено 15 годин на виконання робіт згідно договору про надання правової допомоги на суму 4500 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №01 від 22.09.2021 року, ОСОБА_1 оплачено ТзОВ «ЮКОНКАН» 4500 грн. на підставі договору №06/21 від 01.07.2021 року та акту виконаних робіт №02/21 від 22.09.2021 року.
Згідно із частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У даній справі позивачем також було заявлено стягнення матеріальної шкоди, які він вважав реальними збитками у вигляді: оплати послуг фахівця у галузі права за складання заяв про кримінальне правопорушення та скарги до слідчого судді, а також написання адміністративного позову.
Разом із цим, із виду та характеру понесення позивачем вищезазначених витрат, які він вважає збитками, вбачається, що такі вчинялися ним з метою відновлення порушених, на його думку, відповідних прав у кримінальному судочинстві, порядок відшкодування яких визначений нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, із вищезазначеного вбачається, що заявлені до стягнення позивачем відповідні витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №336/4785/18.
Також, позивач не позбавлений права вирішувати питання про стягнення частини таких витрат, що стосуються кримінального провадження у кримінальному провадженні, частина ж яка понесена ним під час звернення до суду в порядку КАС України - у порядку, що передбачена чим кодексом.
Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слідзадовольнити частково. Рішення ж Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити частково та стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позову слід відмовити. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти позову в цій частині вимог - відмовити.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 вересня 2022 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра