ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/77/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Оріана"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш"
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 655938 грн 99 коп.
за участю:
представники сторін не з”явилися
встановив, що Акціонерне товариство "Оріана" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 655938 грн 99 коп., з яких 574641,69 грн. заборгованість за оренду нежитлового приміщення, 47294,67 грн. - пеня; 8424,50 грн. - 3% річних; 25578,13 грн. - інфляційні втрати.
08.02.22 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.02.22.
22.02.22 та 15.03.22 суд постановив ухвали, занесені до відповідних протоколів судового засідання, про відкладення підготовчого засідання відповідно на 15.03.22 та 05.04.22 у зв”язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
За наслідками підготовчого засідання 05.04.22 суд постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.05.22, однак судове засідання 10.05.22, а також призначене ухвалою від 07.06.22 судове засідання 19.07.22 не відбулися у зв"язку із тимчасовою втратою суддею Матуляком П.Я. працездатності у зазначені періоди.
Ухвалою від 25.08.22 суд призначив справу до судового розгляду по суті на 20.09.22.
В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Водночас, 19.07.22 позивач подав клопотання вх.№8852/22, у якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі та не заперечив проти розгляду справи у наступних судових засіданнях за своєї відсутності.
Верховний Суд у справі №916/3188/16 зазначив, що держава в особі судових органів має забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту. Заінтересовані особи, в свою чергу, повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між Відкритим акціонерним товариством "Оріана" (Акціонерне товариство "Оріана" відповідно до протоколу позачергових загальних зборів № 11 від 08.11.2018 року та виписки з ЄДР від 27.11.2018 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" укладено договір оренди нежитлового приміщення №341-юр-321 від 06.11.2015 року, умови якого в частині своєчасної та повної оплати орендної плати відповідачем виконувалися неналежним чином, відтак 20.04.2021 року Господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/1096/20 затверджено Мирову угоду від 14.04.2021 р., укладену між Акціонерним товариством "Оріана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш", згідно якої Позивач відмовляється від позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення пені в сумі 12969,79 грн. та 3% річних в сумі 3212,13грн., а Відповідач визнає свої зобов”язання в повному обсязі по сплаті боргу за оренду приміщення згідно Договору № 341-юр-321 від 06.1 .2015 р. який становить 423997,04 грн., зобов'язується відшкодувати понесені Акціонерним товариством «ОРІАНА» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6651,75 грн. та інфляційних втрат в сумі 3270,97 грн. Зазначає, що станом на момент звернення до суду з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" частково сплачено заборгованість по вищевказаній Мировій угоді в розмірі 150000,00 грн. Борг згідно Мирової угоди складає 273997,04 грн. за оренду згідно Договору оренди № 341-юр-321 від 06.11.2015 р., 6651,75грн. - судовий збір та 3 270,97 грн. інфляційні втрати. Крім того, зауважує, що станом на 01.02.2022 року заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору оренди нежитлового приміщення № 341-юр-321 від 06.11.2015 року за період з 01.03.2021 року по 30.11.2021 року складає 655 938,99 грн.( з яких 574641,69 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати, 47294,67 грн. - пеня; 8424,50 грн. - 3% річних; 25578,13 грн. - інфляційні втрати), які позивач просить суд стягнути з відповідача. Позовні вимоги мотивує приписами ст.11, 202, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 759 Цивільного та ст.231 Господарського кодексів України, а також ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, в судові засідання жодного разу не з”явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Відкритим акціонерним товариством "Оріана" (Акціонерне товариство "Оріана" відповідно до протоколу позачергових загальних зборів № 11 від 08.11.2018 року та виписки з ЄДР від 27.11.2018 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" укладено договір оренди нежитлового приміщення №341-юр-321 від 06.11.2015 року(далі за текстом - Договір).
Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.
Термін дії договору - один рік. Якщо жодна із сторін в 30-денний термін до закінчення цього договору не заявить про намір його принити або змінити, цей договір щоразу автоматично продовжується на кожен наступний термін та на тих самих умовах(п.11.1, 11.2 Договору).
Згідно з п.1.1 даного договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення корпусу №701, які знаходяться в м.Калуш по вул.Промислова, 5, а саме:
територія від колони №11 до колони №13 між осями Д і К (576 кв.м) інв. №8777;
територія від колони №22 до колони №28 (1728 кв.м) інв. №8765;
кабінет південної сторони на 3 поверсі АПК площею 98,61 м2 інв. №8777;
побутове приміщення на східній стороні 3-го поверху АПК площею 131,1 кв.м інв. №8777;
туалет на 1 -му поверсі 31,9 кв.м інв. №8777;
На виконання умов договору сторонами погоджено та підписано акт прийому-передачі об”єкту оренди від 09.11.2015 року (Додатком № 2 до Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору сторони встановили розмір орендної плати за один календарний місяць у сумі 16400,00 грн. (в тому числі ПДВ) незалежно від наслідків господарської діяльності. За кожен наступний місяць розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Вказаний розмір орендної плати розрахований згідно додатку №1 (Розрахунок орендної плати) до Договору, підписаного сторонами.
Угодою про внесення змін до Договору від 30.04.2018 року збільшено площу орендованого приміщення та встановлено розмір орендної плати з 01.05.2018 року в розмірі 54276,14 грн. з ПДВ, а за кожен наступний місяць розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць та додатково укладено Акт прийому передачі об'єкту оренди від 01.05.2018 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач отримав приміщення загальною площею 3058,61 кв.м за тією ж адресою, тобто збільшив орендовану площу з 2565,61 кв.м до 5624,22 кв.м.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується вносити на рахунок Позивача орендну плату в термін до кінця поточного місяця.
20.04.2021 року Господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/1096/20 затверджено Мирову угоду від 14.04.2021 р., укладену між Акціонерним товариством "Оріана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш", згідно якої Позивач відмовляється від позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення пені в сумі 12969,79 грн. та 3% річних в сумі 3212,13 грн., а Відповідач визнає свої зобов"язання в повному обсязі по сплаті боргу за оренду приміщення згідно Договору №341-юр-321, який становить 423997,04 грн. за період з 01.05.2020р. по 30.11.2020р., зобов'язується відшкодувати понесені Акціонерним товариством "Оріана" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6651,75 грн. та інфляційних втрат в сумі 3270,97 грн.
Однак, в порушення умов Договору, Відповідачем несвоєчасно вносились орендні платежі за наступні місяці оренди, відтак, починаючи з 01.03.21 і по 30.11.21 виникла заборгованість, яка станом на 01.02.2022 року складає 574 641,69 грн.
У зв”язку з порушенням прийнятих на себе договірних зобов”язань щодо сплати орендної плати та на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 8424,50 грн. 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 25578,13 грн.
Крім того, керуючись п. 3.7. Договору та на підставі статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України позивачем нараховано 47294,67 грн. пені.
Станом на 01.02.2022 року заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору оренди нежитлового приміщення № 341-юр-321 від 06.11.2015 року за період з 01.03.2021 року по 30.11.2021 року складає 655938,99 грн., з яких 574641,69 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати, 47294,67 грн. - пеня; 8424,50 грн. - 3% річних; 25578,13 грн. - інфляційні втрати.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 3, 6 статті 283 Господарського кодексу України обумовлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об"єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Укладаючи Договір, Орендар та Орендодавець погодили всі істотні умови Договору, в тому числі умови щодо порядку сплати орендної плати, відповідальності за порушення та невиконання умов договору, тощо.
З моменту підписання Договору між Орендарем та Орендодавцем виникли зобов'язальні правовідносини.
Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).
Обов"язок сплачувати за користуванням майном в силу статті 11 Цивільного кодексу України виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.3.3 Договору Орендар зобов'язався вносити на рахунок Позивача орендну плату в термін до кінця поточного місяця.
Приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
В матеріалах справи наявні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за період з 01.03.2021 року по 31.01.22 (станом на 01.02.2022 року) у розмірі 574641,69 грн.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не передбачено договором.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку із простроченням оплати, керуючись п. 3.7. Договору та вказаними нормами законодавства, позивачем нараховано 47294,67 грн. пені.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 ЦК України).
За невиконання грошового зобов"язання зі сплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу 8424,50грн. 3% річних та 25578,13грн. інфляційних втрат.
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та задоволено їх за розрахунками позивача, які є арифметично вірними.
Висновок суду.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 9839,08 грн. згідно платіжного доручення №2714 від 26.01.22.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Акціонерного товариства "Оріана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" про стягнення заборгованості в сумі 655938 грн 99 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (вул.Промислова, 5, м.Калуш, код ЄДРЮОФОПГФ 40011877) на користь Акціонерного товариства "Оріана"(вул.Євшана, 9, м.Калуш, код ЄДРЮОФОПГФ 05743160) заборгованість по Договору оренди нежитлового приміщення № 341-юр-321 від 06.11.2015 року за період з 01.03.2021 року по 30.11.2021 року у розмірі 655938,99 грн., з яких 574641,69грн.(п”ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот сорок одна гривня шістдесят дев”ять копійок) заборгованості за оренду нежитлового приміщення, 47294,67грн.(сорок сім тисяч двісті дев”яносто чотири гривні шістдесят сім копійок) пені; 8424,50грн.(вісім тисяч чотириста двадцять чотири гривні п”ятдесят копійок) 3% річних, 25578,13грн.(двадцять п”ять тисяч п”ятсот сімдесят вісім гривень тринадцять копійок) інфляційних втрат та 9839,09грн.(дев”ять тисяч вісімсот тридцять дев”ять гривень вісім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.09.2022
Суддя П. Я. Матуляк