Справа № 607/7127/22
2/609/347/2022
22 вересня 2022 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Семенюк О.І.
представника відповідача, адвоката Сідорова В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» цивільну справу за позовом: ОСОБА_1
до
відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича
вимоги позивача: про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 08 червня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 (далі позивач), - адвокат Парійчук Ю.Д. звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича (далі відповідачі) з вимогою про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса.
2. Позов обґрунтований тим, що 23 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Русланом Вікторовичем видана постанова ВП № 64627987 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання за виконавчим написом № 789 від 06 лютого 2021 року, виданим Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., відповідно до якого з ОСОБА_1 стягується заборгованість в розмірі 12415 грн. 06. коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Дінеро» було відступлено право вимоги на підставі Договору №22-08/19 та Додаткової угоди від 31 жовтня 2019 року, за Кредитним договором № AG 2560037 від 29 квітня 2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ «ФК «Дінеро».
12 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. винесено постанову ВП №64627987 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із стягнутою в повному обсязі заборгованістю згідно виконавчого документа та основної винагороди.
Представник вважає, що ці грошові кошти є такими, що набуті без належної правової підстави, а тому підлягають поверненню ОСОБА_1 на підставі ст.1212 ЦК України.
Так, рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 789, вчинений 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованості в розмірі 12415 грн. 06 коп.
Просить позовні вимоги позивача задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суму безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 12415 грн. 06 коп.; стягнути з приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича суму безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса (в якості основної винагороди) в розмірі 1461 грн. 51 коп.; стягнути із відповідачів понесені позивачем по справі судові витрати.
22 серпня 2022 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області від представника відповідача приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича, - адвоката Сідорова В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з приватного виконавця Кондратюка Р.В. коштів в розмірі 1461,51 грн. отриманих в ході примусового виконання виконавчого провадження №64627987.
У відзиві представник відповідача зазначає, що 23 лютого 2022 року приватним виконавцем Кондратюком Р.В. винесена постанова №64627987 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №789 від 06 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., відповідно до якого з ОСОБА_1 підлягала стягненню заборгованість в сумі 12415 грн. 06 коп. на користь ТзОВ «Вердикт Капітал». Цього ж числа, керуючись вимогами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1241,51 грн. Також, постановою від 23 лютого 2021 року для ОСОБА_1 визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження в сумі 220 грн.
Вказує, що зазначені постанови не оскаржувалися. Дії приватного виконавця в частині винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди та в частині визначення її розміру є правомірними, вчиненні на підставі вимог чинного законодавства.
12 листопада 2021 року, керуючись ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Зазначає, що грошові кошти, що були стягнуті з боржника на користь ОСОБА_2 , не є безпідставно набутими, оскільки підставою набуття коштів є чинна постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди. Отже, відсутні правові підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням грошових коштів, оскільки вони не можуть вважатися безпідставно набутими коштам у розумінні ст. 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження та основною винагородою приватного виконавця. Окрім того, постанови приватного виконавця Кондратюка Р.В. у даному виконавчому провадженні у встановленому порядку не оскаржувались та є чинними, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позовної заяви в частині стягнення коштів з приватного виконавця Кондратюка Р.В.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Парійчук Ю.Д. заперечила доводи представника приватного виконавця Кондратюка Р.В. зазначені у відзиві на позовну заяву. Вказує, що разом з ухваленням судового рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, виникла правова підстава з повернення майна позивачу, що узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №201/6498/20 від 08 вересня 2021 року.
Станом на день звернення позивача із позовом до суду виконавчий напис скасовано, але стягнуті по ньому кошти не повернуті, тобто як ТОВ «Вердикт Капітал» так і приватний виконавець досі безпідставно користуються чужими грошовими коштами.
Окрім того, представник позивача вважає, що витрати на правову допомогу зазначені представником відповідача Кондратюка Р.В. у відзиві на позовну заяву значно завищені, оскільки відповідачем не взято до уваги, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження, а справа віднесена до категорії малозначних.
15 серпня 2022 року представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю. В обґрунтування відзиву, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" вказує на те, що правовою підставою для стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів, є кредитний договір № AG 2560037 від 29 квітня 2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ «ФК «Дінеро», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, є ТОВ «Вердикт Капітал» і наявність у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором.
Зазначає, що кредитний договір є достатньою правою підставою для отримання новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» з позичальника ОСОБА_1 коштів в рахунок сплати заборгованості за ним.
Вказує, що станом на даний час, кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а отже відсутні правові підстави для повернення стягнутої з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювались правомірно, а визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Зазначає, що в довідці із місця роботи, яка представлена позивачем міститься інформація про здійснені відрахування у вказаних сумах із боржника, однак не вказано, які саме кошти поступили безпосередньо стягувачу - ТОВ "Вердикт Капітал", а які кошти були зараховані приватному виконавцю, як кошти виконавчого провадження, тобто, в даному випадку, жодними доказами, які долучені до позовної заяви не підтверджена стягнута фактично сума на користь ТОВ "Вердикт Капітал", а тому вимога з приводу стягнення з ТОВ "Вердикт Капітал" 12415,06 грн. не підлягає задоволенню. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а також відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4000,00 грн.
В судовому засіданні представник приватного виконавця Кондратюк Р.В., адвокат Сідоров В.М. заперечив позовні вимоги позивача в частині стягнення з приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича суми безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса, в якості основної винагороди в розмірі 1461 грн. 51 коп., з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в їх задоволенні.
Позивач ОСОБА_1 та її представник, - адвокат Парійчук Ю.Д. в судове засідання не з'явились, однак від представника позивча суду надійшла заява, згідно якої остання просить розгляд справи здійснювати у її відсутність, за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», в судове засідання не з'явився, однак надіслав на електрону адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року було прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 15 серпня 2022 року, у зв'язку із клопотанням представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» судовий розгляд справи відкладено на 05 вересня 2022 року, у зв'язку із клопотанням представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» судовий розгляд справи відкладено на 22 вересня 2022 року.
4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2022 року клопотання представника відповідача приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича, адвоката - Сідорова Віталія Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» задоволено. Постановлено, судове засідання, яке призначене на 05 вересня 2022 року на 11 год. 00 хв. у цивільній справі №607/7127/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса провести за участю представника відповідача приватного виконавця Кондратюка Р.В., адвоката - Сідорова Віталія Михайловича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2022 року клопотання представника відповідача приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича, - адвоката Сідорова Віталія Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» задоволено. Постановлено, судове засідання, яке призначене на 22 вересня 2022 року на 12 год. 30 хв. у цивільній справі №607/7127/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса, провести за участю представника відповідача приватного виконавця Кондратюка Р.В., - адвоката Сідорова Віталія Михайловича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
6. З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича, приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 789, вчинений 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», заборгованості в розмірі 12415 грн. 06 коп., стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1589,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Вказане рішення суду набрало законної сили, відомості щодо оскарження вказаного рішення суду на час розгляду справи суду не надані.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
7. У вказаному рішенні суду зазначено, що 06 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис за № 789 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості за кредитним договором № AG 2560037 від 29.04.2019 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (правонаступник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за період з 31 жовтня 2019 року по 22 січня 2021 року в сумі 11415,06 грн., яка складається з: 5200,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6215,06 грн. - сума заборгованості за відсотками та комісіями.
Загальна сума, яка підлягала стягненню з боржника, становила 12415,06 грн.
8. 23 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження № 64627987 на підставі виконавчого напису № 789 виданого 06 лютого 2021 року.
9. 23 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. було винесено постанову № 64627987 про стягнення з боржника основної винагороди.
Також, постановою від 23 лютого 2021 року визначено для ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 220 грн.
10. 12 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. винесено постанову № 64627987 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із стягнутою в повному обсязі заборгованістю згідно виконавчого документа та основної винагороди.
11. В той же час, в межах виконавчого провадження, згідно копії довідки № 2927 від 05 вересня 2022 року, виданої приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. останнім з позивача стягнуто:
- 220 грн. витрат згідно постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23 лютого 2021 року;
- 1241,51 грн. згідно постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 23 лютого 2021 року;
- згідно виконавчого напису нотаріуса перераховано на користь стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» 12415,06 грн.
12. Згідно копії довідки №252 від 01 листопада 2021 року виданої ДПТНЗ «Тернопільське вище професійне училище сфери послуг та туризму» вбачається , що згідно виконавчого напису №789 виданого 06.02.2021 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» протягом періоду з 01.03.2021 року по 31.10.2021 року було перераховано 9268,72 грн.
13. Судом встановлено, що позивач 19 травня 2022 року зверталась до ТОВ «Вердикт Капітал» із листом про повернення грошових коштів, однак, дане звернення відповідач залишив поза увагою.
ІV. Оцінка Суду.
14. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
15. Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суми безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 12415 грн. 06 коп. суд зазначає наступне:
16. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
17. Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
18. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
19. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
20. Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.
21. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
Оскільки рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 789, вчинений 06 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», заборгованості в розмірі 12415 грн. 06 коп., суд приходить до висновку про те, що отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал»» на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 12415 грн. 06 коп. підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Доводи ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що кредитний договір, на виконання якого було вчинено виконавчий напис, є дійсним, не спростовує факт визнання виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача, таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення таких коштів.
При цьому питання наявності та або відсутності заборгованості позивача перед ТОВ «Вердикт Капітал» за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що з довідки позивача з місця роботи неможливо встановити які суми були перераховані фактично на рахунок стягувача, а які на рахунок виконавця, тобто не підтверджено фактично стягнуту суму на користь ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки вказані доводи відповідача спростовуються довідкою №2927 від 05 вересня 2022 року, виданою приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В.
Крім того, суд звертає увагу, що обов'язок доведення факту не отримання грошових коштів, що стягнуті з позивача, покладається саме на відповідача, як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки вказані грошові кошти вибули з володіння позивача в примусовому порядку поза її волею і даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
В той же час, відповідач, як стягувач, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавлений права ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та звернутися до приватного виконавця із заявою про перерахування на його рахунки стягнуті з боржника грошові кошти.
Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 623/363/20.
Відомостей щодо оскарження товариством дій (бездіяльності) чи рішень приватного виконавця щодо розподілу стягнутих з позивача грошових коштів матеріали справи не містять.
За таких обставин суд приходить до висновку, що саме відповідачем не надано до суду належних та переконливих доказів факту не перерахування на його рахунки стягнутої з позивача грошової суми.
Також суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, обумовлені укладанням ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Дінеро», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал» кредитного договору, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки фактично вибуття грошових коштів із володіння позивача відбулося в межах виконавчого провадження на підставі примусового утримання поза межами її волі, а не внаслідок добровільного погашення останньою заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Щодо позовних вимог про стягнення з приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича суми безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса (в якості основної винагороди) в розмірі 1461 грн. 51 коп. суд зазначає наступне:
22. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
24. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
25. Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
26. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
27. Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
28. Згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
29. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
30. Частина ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
31. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
32. Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
33. Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
34. Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
35. Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. перебувало виконавче провадження № 64627987 з примусового виконання виконавчого напису № 789 від 06 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 12415,06 грн.
23 лютого 2021 року, відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64627987.
23 лютого 2021 року, відповідно до ст. 3, 27, ч.3 ст. 40, ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Постановою приватного виконавця від 23 лютого 2021 року визначено стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Згідно проведеного приватним виконавцем розрахунку, розмір основної винагороди у цьому виконавчому провадженні становить 1241,51 грн, що становить 10% від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
Тобто, дії приватного виконавця в частині винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди та в частині визначення її розміру, вчинені на підставі вимог чинного законодавства, керуючись зазначеною у виконавчому документі інформацією.
26 лютого 2021 року, приватним виконавцем було винесено постанову №64627987 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Встановлено, що в межах виконавчого провадження № 64627987 було стягнуто з боржника на користь приватного виконавця грошові кошти у розмірі 1461,51 грн., а саме: 1241,51 грн. - як основна винагорода приватного виконавця; 220 грн. - як витрати виконавчого провадження № 64627987.
36. Частиною першою статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
37. На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.
Таким чином, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження одночасно з постановою про стягнення з боржника основної винагороди приватний виконавець діяв у відповідності до вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
При цьому, вирішення питання про стягнення основної винагороди одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів та витрати виконавчого провадження, що передбачено абзацом другим частини третьої статті 42 вказаного Закону.
38. Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для: 1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам; 2) зарахування коштів виконавчого провадження; 3) зарахування винагороди.
39. Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про виконавче провадження», кошти, зазначені у пунктах 1 і 2 частини другої цієї статті, не є доходом приватного виконавця.
40. 12 листопада 2021 року, керуючись вимогами п.9 частини першої ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. винесено постанову № 64627987 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із стягнутою в повному обсязі заборгованістю згідно виконавчого документа та основної винагороди.
41. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
42. Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
43. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
44. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
На думку суду, грошові кошти, шо були стягнуті з боржника на користь приватного виконавця Кондратюка Р.В., не є безпідставно набутими, оскільки підставою набуття коштів є чинна постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та ін.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача стягненням грошових коштів, оскільки вони не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження та основною винагородою приватного виконавця та питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку стягнення безпідставно набутих коштів.
45. З досліджених матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 64627987 було відкрито приватним виконавцем з дотриманням вимог законодавства, що регулює примусове виконання рішень. Підставою відкриття вказаного виконавчого провадження була заява стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» про примусове виконання рішення. Підставою для виникнення у боржника обов'язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого приватний виконавець виконує обов'язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження». Будь-які дії чи бездіяльність приватного виконавця під час виконавчого провадження позивачем не оскаржувались, постанови, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та ін. незаконними не визнавались. Приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Р.В. на відповідній правовій підставі були отримані кошти, як витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця.
46. Вирішуючи спір, суд враховує, що при виконанні професійних обов'язків, визначених законодавством України, приватний виконавець Кондратюк Р.В. не мав передумов для звільнення від сплати витрат виконавчого провадження, такі витрати стягнуті з ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Підставою для стягнення витрат виконавчого провадження з боржника є факт понесення таких витрат приватним виконавцем для організації та проведення виконавчих дій, а тому відшкодування приватному виконавцю понесених ним витрат не ставиться у взаємозалежність із визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Кондратюка Р.В. про стягнення безпідставно отриманих коштів не підлягають задоволенню.
47. Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат па проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
48. Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (89,47%), тому необхідно стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 887,90 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З цих підстав,
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 133,141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 12415 грн. 06 коп. (дванадцять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 06 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 887,90 грн.
4. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця Кондратюка Руслана Вікторовича про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса (в якості основної винагороди) в розмірі 1461,51 коп. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 22 вересня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місце знаходження: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.
Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Руслан Вікторович, місце знаходження: 47003, вул. Шевченка, 19 б/1, м. Кременець, Тернопільської області.
Суддя: М. В. Харлан