вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2022м. ДніпроСправа № 904/2031/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця Кравченко Віти Олександрівни, с. Високе, Зінківський район, Полтавська область
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 217/13/119В від 07.04.2021 у загальному розмірі 75 331,20 грн.
Фізична особа-підприємець Кравченко Віта Олександрівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з останнього заборгованості за договором про закупівлю товару № 217/13/119В від 07.04.2021 у загальному розмірі 75 331,20 грн., яка складається з наступних сум; основний борг у розмірі 27 360,00 грн., пеня у розмірі 4 952,16 грн., штраф у розмірі 1 915,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 623,84 грн. та сума забезпечення договору у розмірі 36 480,00 грн.
Розглянувши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (75 331,20 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі - Закон № 2396-VIII).
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про закупівлю товару № 217/13/119В від 07.04.2021, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 27 360,00 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п.7.4. Договору пеню у розмірі 4 952,16 грн., штраф у розмірі 1 915,20 грн. та на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 4 623,84 грн.
На виконання умов п.8.1 договору позивачем було внесено забезпечення виконання договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору у розмірі 36 480,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №512 від 26.03.2021. На дату подачі позову відповідач зазначені кошти не повернув, тому позивач заявляє про їх стягнення з відповідача.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Покупець, Відповідач) та Марченко Вітою Олександрівною (надалі - Постачальник, Позивач) укладено договір № 217/13/119В від 07.04.2021 (надалі - Договір). В зв'язку зі зміною прізвища позивача, 30.07.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору № 217/13/119В від 07.04.2021, відповідно до якої в преамбулі та тексті договору фізичну особу-підприємця Марченко Віту Олександрівну в усіх відмінках замінено на фізичну особу-підприємця Кравченко Віту Олександрівну.
Згідно умов Договору № 217/13/119В від 07.04.2021 Позивач зобов'язався поставити Відповідачеві товар: молоко та вершки, код ДК 021:2015-1551 (молоко коров'яче питне пастеризоване) за найменуванням, кількістю, ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти поставлений товар та оплатити його (п. 1.1., п. 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 2.1. Договору Постачальник повинен поставити Покупцеві новий, не бувший у використанні Товар, якість якого відповідає умовам діючих стандартів, ТУ, тощо та підтверджується письмовим документом, який надає підприємство - виготовлювач або правомочний орган.
Пунктом 3.1. Договору № 217/13/119В від 07.04.2021 передбачено, що сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 608 000,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 121 600,00 грн. Загальна сума становить 729 600,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
За умовами пункту 4.1. Договору Товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями квітень-вересень 2021. Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюється у заявках підписаних працівниками Покупця.
Відповідно до 5.2. Договору поставка Товару здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP склад Покупця:
- Жовтоводський майданчик ДП "СхідГЗК", 52210, вул. Залізничкна, 13, м. Жовті Води, Дніпропетровська область
- Шахта Інгульська ДП "СхідГЗК", 27652, с. Неопалимівка, Кропивницький район, Кіровоградська область;
- Шахта Смолінська ДП "СхідГЗК", 26223, смт. Смоліно, Маловисківський район, Кіровоградська область;
- Шахта Новокостянтинівська ДП "СхідГЗК", 27614 с. Олексіївка, Маловисківський район, Кіровоградська область;
- ДХЗ ДП "СхідГЗК", 51900, пр. Аношкіна, 179, м. Кам'янське, Дніпропетровська область.
При поставці партії Товару Постачальник надає документ підтверджуючий якість товару; рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи (п. 5.3. Договору).
Датою поставки Товару та переходу права власності на Товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад Покупця (п. 5.4. Договору).
Згідно з пунктом 6.1. Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.
Даний договір, відповідно п. 12.1. Договору, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.09.2021р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань .
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 27 360,00, що підтверджується наявним у матеріалах справи видатковими накладними:
- № МВ-0060421 від 22.09.2021 на суму 2 736,00грн;
- № МВ-0060420 від 22.09.2021 на суму 10 944,00грн;
- № МВ-0063604 від 30.09.2021 на суму 6 384,00грн;
- № МВ-0063603 від 30.09.2021 на суму 4 560,00грн;
- № МВ-0063606 від 30.09.2021 на суму 2 736,00грн.
За твердженням позивача, відповідач вартості отриманого товару у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 27 360,00 грн.
В установлений договором строк відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача.
Зазначене вище і стало причиною виникнення спору
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми основного боргу
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 27 360,00 грн. підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладені судом обставини, за умов підтвердження належними та допустимими доказами факту прийняття відповідачем товару, строк оплати є таким, що настав.
Відповідачем у відзиві на позов зазначив, що частково було сплачену суму основного боргу, однак доказів щодо часткового погашення заборгованості до матеріалів справи не надав.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 27 360,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо суми пені
Відповідач нарахував та заявив до стягнення пені в сумі 4 952,16 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За змістом п.7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений Товар, передбачених Договором, Покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3 цієї статті).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 цієї статті).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.
Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв ", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації ".
Як зазначено в п.6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18 від 10.12.2019, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Позивач просить стягнути пеню у розмірі 4 952,16грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п.7.4. договору.
Як вже зазначено вище, пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.
Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені та штрафу, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.
Щодо штрафу в розмірі 7% від суми невиконаного зобов'язання
Що стосується вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7% від суми невиконаного зобов'язання в сумі 1 915,20 грн. на підставі п. 7.4 договору поставки та ст. 231 Господарського кодексу України. Суд відхиляє доводи позивача з огляду на таке.
За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неоплати отриманого товару за договорами про закупівлю товару, а тому необхідно з'ясувати, яке саме це зобов'язання - грошове чи негрошове .
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцевві), а покупець приймає бо зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, договір купівлі-продажу складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому продавець має передати товар, а замовник покупець наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому покупець зобов'язаний оплатити наданий товар, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати.
Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому покупець зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Ураховуючи, що між сторонами у справі, що розглядається, виникло грошове зобов'язання, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7% від суми боргу заявлені позивачем на підставі ст.231 ГК України, відсутні правові підстави для застосування такого штрафу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору не встановлений розмір пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.
За викладеного, вимога позивача про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягає.
Щодо суми інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 4 623,84 грн.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є вірним.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми забезпечення договору.
Відповідно до п. 8.1. Договору про закупівлю передбачено, що постачальник вносить забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю.
На виконання умов договору, 26 березня 2021 року позивач вніс забезпечення виконання договору на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 36480,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 512 від 26.03.2021 року.
Відповідно до п. 8.3. Договору, покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю у разі:
- після виконання постачальником договору про закупівлю (договір про закупівлю вважається виконаним у повному обсязі після закінчення строку його дії та у разі належного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань);
- за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- у випадках, передбачених статтею 43 Закону України “Про публічні закупівлі”;
- згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин та після отримання покупцем письмового запиту від постачальника.
Відповідач доводи Позивача відносно виконання останнім умов договору про закупівлю в повному обсязі не спростував, в зв'язку із чим, відповідно до пункту 8.3.1 договору, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення суми забезпечення виконання договору в розмірі 36 480,00 грн.
В силу вимог п. 8.3. Договору, Покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю у разі: згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин та після отримання покупцем письмового запиту від постачальника (підпункт 8.3.4. Договору).
13 липня 2022 року позивач направив відповідачу заяву про повернення забезпечення за договором в розмірі 36 480,00 грн.
Вимога залишена відповідачем без відповіді. Доказів повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю в розмірі 36 480,00грн. суду не надано.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню шляхом стягненню заборгованості з повернення суми забезпечення виконання договору в розмірі 36 480,00 грн.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 254,83 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Фізичної особи-підприємця Кравченко Віти Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму заборгованості у розмірі 27 360,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 623,84 грн., сума забезпечення договору у розмірі 36 480,00грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 254,83 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 22.09.2022.
Суддя В.Г. Бєлік