вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відстроченні виконання рішення суду
22.09.2022м. ДніпроСправа № 904/5431/21
Суддя Красота О.І., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відстрочення виконання рішення суду
У справі
За первісним позовом Управління каналів річки Інгулець, м. Снігурівка Миколаївської області
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача за первісним позовом - Міністерство економіки України
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача за первісним позовом - Державне агентство водних ресурсів України
про стягнення заборгованості в сумі 10 012 200,00 грн.
та За зустрічним позовом Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Управління каналів річки Інгулець, м. Снігурівка Миколаївської області
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача за зустрічним позовом - Міністерство економіки України
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача за зустрічним позовом - Державне агентство водних ресурсів України
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 38 966 400,00 грн.
Представники:
від Позивача (Відповідача за зустрічним позовом, Стягувача) не з'явився
від Відповідача (Позивача за зустрічним позовом, Заявника, Боржника) Шатунов А.О. Ордер Серії ДП № 2407/033 від 01.12.2021
від Третіх осіб-1, 2 не з'явились
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 первісний позов задоволено в повному обсязі: стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Управління каналів річки Інгулець 10 012 200,00 грн. - заборгованості та судовий збір в сумі 150 183,00 грн.; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 заяву Управління каналів річки Інгулець про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Управління каналів річки Інгулець 80 352,01 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 залишено без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишено без задоволення; додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 у справі № 904/5431/21 залишено без змін.
12.09.2022 від Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 20.01.2022, в якій він просив суд:
- не видавати судовий наказ до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду від 20.01.2022;
- надати Відповідачу (Позивачу за зустрічним позовом) відстрочку виконання рішення суду від 20.01.2022 до закінчення дії воєнного стану в Україні, але не більше ніж на рік з моменту задоволення заяви про надання відстрочки.
В обґрунтування поданої заяви Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) зазначає, що введення воєнного стану та активні військові дії у певних регіонах України значною мірою вплинули на його фінансовий стан і платоспроможність, оскільки впали обсяги видобутку та реалізації товарної продукції, втрачено ринки збуту, розірвано логістичні зв'язки, значно зросла дебіторська заборгованість, витрати соціального характеру. Крім того, відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 07.06.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (в редакції наказу від 10.06.2022 № 113), Снігурівська міська територіальна громада Баштанського району Миколаївської області, відповідно, перебуває в тимчасовій окупації. Позивач (Відповідач за зустрічним позовом) не надав підтвердження зміни податкової адреси чи перереєстрації на підконтрольній Україні території, а лише наголошує на відсутності рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом Президента України, щодо віднесення Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області до тимчасово окупованих територій і визначення дат початку тимчасової окупації. Проте, окупація території Снігурівської міської територіальної громади є загальновідомим фактом. Тому, виходячи із загальних вимог законодавства, Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) вважає достатньою підставою, що забороняє здійснювати розрахунки з організацією, яка розташована та здійснює діяльність на тимчасово окупованих територіях, включення такої території до Переліку.
Листом від 14.09.2022 повідомлено Відповідача (Позивача за зустрічним позовом), що питання щодо розгляду заяви за № 2216 від 12.09.2022 про відстрочку виконання рішення суду від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 буде вирішено після повернення справи на адресу Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки 18.02.2022 справу направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 заяву Управління каналів річки Інгулець про відкликання заяви про ухвалення додаткового рішення до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі № 904/5431/21 задоволено; закрито провадження з розгляду заяви від 12.09.2022 Управління каналів річки Інгулець про ухвалення додаткового рішення до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі № 904/5431/21.
16.09.2022 справа № 904/5431/21 повернулась на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
16.09.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022, які набрали законної сили 08.09.2022, судом видано наказ за № 904/5431/21.
16.09.2022 на виконання додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022, які набрали законної сили 08.09.2022, судом видано наказ за № 904/5431/21.
Ухвалою суду від 19.09.2022 призначено розгляд заяви Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 904/5431/21 у судовому засіданні на 22.09.2022 о 15:00 год.
20.09.2022 від представника Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "EаsyCon", оскільки у судове засідання, призначене на 22.09.2022 о 15:00 год., він не має можливості з'явитись зв'язку із значною віддаленістю місця проведення судового засідання від його фактичного місцезнаходження.
Ухвалою суду від 21.09.2022 у задоволенні заяви представника Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
21.09.2022 від Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, в яких він вважає доводи Заявника (Боржника) необґрунтованими та просив суд відмовити у її задоволенні. Крім того, Позивач (Відповідач за зустрічним позовом) звертає увагу, що накази суду від 16.09.2022 у справі № 904/5431/21 на даний час повністю виконані приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. у виконавчих провадженнях ВП № 69882395 і ВП № 69882556. Фактичне повне виконання наказів суду свідчить про відсутність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тобто про відсутність підстав для відстрочки виконання судового рішення. Також, фактичне повне виконання наказів суду унеможливлює прийняття рішення про відстрочку виконання рішення суду.
Позивач (Відповідач за зустрічним позовом) у судове засідання 22.09.2022 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа і заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 20.09.2022.
Відповідач (Позивач за зустрічним позовом, Заявник) у судовому засіданні 22.09.2022 заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав та підтвердив обставини повного фактичного виконання рішення суду.
Третя особа-1, Третя особа-2 у судове засідання 22.09.2022 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про невидачу наказу суду до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 та про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21, суд вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.
Стосовно вимоги Заявника про невидачу наказу суду до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21.
Статтею 284 Господарського процесуального кодексу України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами та видаються протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, зупинення строку видачі судом наказу (судового наказу) чи відкладення такої процесуальної дії Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
Накази суду видаються на підставі приписів процесуального закону, який не передбачає подання будь-яких клопотань чи заяв сторін з цього приводу, оскільки видача наказу суду не є диспозитивним правом сторін, а є процесуальним обов'язком суду.
Враховуючи, що Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 та Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 у справі № 904/5431/21 набрали законної сили 08.09.2022, Господарський суд Дніпропетровської області зобов'язаний видати наказ у справі № 904/5431/21 по кожному рішенню окремо, що і було зроблено останнім 16.09.2022.
Отже, вимога Боржника про невидачу наказу у справі № 904/5431/21 до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 не відповідає приписам процесуального закону та задоволенню не підлягає.
Крім того, як вказувалось вище, 16.09.2022 на виконання рішень суду Господарським судом Дніпропетровської області видано два накази.
Стосовно вимоги Заявника про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Із зазначеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми і національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача і боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатись законним та справедливим.
До того ж, у судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про відстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст. 331 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
Щодо наявності форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Заявник (Боржник) має зобов'язання перед Управлінням каналів річки Інгулець (Стягувачем) щодо оплати коштів на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1096-р "Про скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець" (10 012 200,00 грн.), що підтверджується вказаним вище рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022.
У той же час, Заявником (Боржником) не надано суду сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, виданого на звернення Боржника, про наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання ним обов'язків, передбачених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1096-р "Про скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець".
Наданий Заявником (Боржником) лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не є належним доказом для оцінки судом наявності форс-мажорних обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов'язків, передбачених вищевказаним нормативним актом.
Стосовно впливу воєнних дій на фінансовий стан Заявника (Боржника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Заявник (Боржник) стверджує, що введення воєнного стану та активні військові дії у певних регіонах України значною мірою вплинули на його фінансовий стан і платоспроможність, оскільки впали обсяги видобутку та реалізації товарної продукції, втрачено ринки збуту, розірвано логістичні зв'язки, значно зросла дебіторська заборгованість, витрати соціального характеру.
У той же час, Заявником (Боржником) не надано суду жодних первинних документів, які б відповідали вимогам абзацу 11 ст. 1, частин 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (договори, акти, платіжні вимоги, квитанції, складські документи, наряди на виробництво та ін.) та були належними доказами падіння обсягів виробництва і реалізації продукції Боржником саме у зв'язку із бойовими діями.
Крім того, Заявник (Боржник) не надав будь-яких доказів вчинення дій для відновлення свого фінансового стану. Так, відповідно до заяви Боржник має дебіторську заборгованість у розмірі 6 769 280 000,00 грн., у тому числі основних контрагентів: ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" - 78 981 189,47 грн., ПАТ МК "Запоріжсталь" - 44 848 473, 43 грн., ПрАТ "KАMET СТАЛЬ" - 116 688 555,41 грн., однак будь-яких доказів з приводу ведення претензійно-позовної роботи до всіх та/або окремих контрагентів суду не надав, як і не надав доказів пошуку інших ринків збуту та замовників.
До того ж, зобов'язання щодо оплати коштів на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1096-р "Про скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець" Заявник (Боржник) має з весни 2019 року, тому мав достатньо часу для планування погашення боргу та акумуляції коштів для цього.
Стосовно місцезнаходження Стягувача та можливості здійснювати з ним розрахунки.
Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону визначається 4 типи тимчасово окупованих територій:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
При цьому, визначеною п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є територія, дату окупації Російською Федерацією якої визначено ч. 2 ст. 1 цього Закону, тобто окупована з 19.02.2014 року територія - окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей. До зазначених територій місто Снігурівка Миколаївської області, яке є місцем реєстрації Стягувача, не належить.
Території, визначені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 3 Закону (води, надра та повітряний простір) також не є місцем реєстрації Стягувача.
Території, визначені п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону - інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, тимчасово окуповані після початку повномасштабного вторгнення збройних формувань Російської Федерації 24.02.2022, межі яких визначаються рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
У той же час, рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними у дію указом Президента України в умовах воєнного стану, межі територій України, тимчасово окупованих після початку повномасштабного вторгнення збройних формувань Російської Федерації 24.02.2022, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону, не визначались.
Більш того, адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, передбачена ч. 2 ст. 3 Закону, Кабінетом Міністрів України також не визначена.
Таким чином, у встановленому вищевказаним Законом порядку місто Снігурівка Миколаївської області (місце реєстрації Стягувача) не зазначене як таке, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Встановлення тимчасової окупації територій та віднесення їх до тимчасово окупованих територій України судом самостійно під час судового розгляду у цій справі не є компетенцією суду.
Листом Ради національної безпеки і оборони України № 1721/21-04/2-22 від 08.07.2022, наданим Заявником (Боржником) до заяви, визначено, що будь-яких рішень Радою національної безпеки і оборони України не виносилось.
Враховуючи вищезазначене, доводи Заявника (Боржника) про знаходження Управління каналів річки Інгулець (Стягувача) на тимчасово окупованій території України є недоведеними.
Відповідно, не є доведеними твердження Заявника (Боржника) й про необхідність застосування приписів частин 2 та 6 статті 13 Закону в частині обмежень здійснення розрахунків з юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, оскільки згідно з ч. 1 ст. 13 Закону приписи вказаної статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Положення цієї статті можуть бути поширені і на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, але в умовах воєнного стану за рішенням Кабінету Міністрів України, яке не приймалось.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, прийнятий на виконання Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, не є належним актом Кабінету Міністрів України для приписів Закону та регулює інші відносини.
Крім того, Управління каналів річки Інгулець (Стягувач) є державною установою, рахунки якої відкриті в Державній казначейській службі України (м. Київ) та видатки за якими здійснюються виключно за рішенням ДКС України за наявності дозволу військово-цивільної адміністрації Миколаївської області, що виключає будь-які ризики фінансування тероризму чи окупаційних адміністрацій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Заявником (Боржником) не доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 або роблять його неможливим.
Як вказувалось вище та підтверджено відповідними доказами, наданими Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом), а саме постановами про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2022 по виконавчим провадженням за №69882395 та №69882556, заборгованість за наказами Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2022 у справі № 904/5431/21 стягнута з Боржника в повному обсязі.
Так, 20.09.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 69882395, відкритого на підставі наказу суду від 16.09.2022 у справі № 904/5431/21, виданого на виконання рішення суду від 20.01.2022, про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Управління каналів річки Інгулець 10 012 200,00 грн. - заборгованості та судового збору в сумі 150 183,00 грн. Підставою для закриття виконавчого провадження було те, що на рахунок приватного виконавця стягнуті кошти Боржника, необхідні для задоволення вимог Стягувача за цим виконавчим провадженням, основної винагороди і витрат виконавчого провадження.
Фактичне повне виконання наказу суду від 16.09.2022 у справі № 904/5431/21 свідчить про відсутність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 або роблять його неможливим, тобто про відсутність підстав для відстрочки виконання судового рішення.
Отже, фактичне повне виконання наказу суду від 16.09.2022 у справі № 904/5431/21 унеможливлює прийняття рішення про відстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про невидачу наказу суду до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 та про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/5431/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 22.09.2022 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота
Повна ухвала складена
22.09.2022