вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" вересня 2022 р. Справа№ 910/4217/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника (-ів): згідно протоколу судового засідання від 13.09.2022
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.04.2021 (повний текст рішення складено 11.05.2021)
у справі №910/4217/18 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтова компанія»
до Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1. Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 2. ОСОБА_1
про визнання неукладеним договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтова компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» про визнання неукладеним договору про надання гарантії №10.17-GR.104 від 29.08.2017 та стягнення судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання гарантії №10.17-GR.104 від 29.08.2017 від імені позивача відповідно до установчих документів містить підпис не директора ОСОБА_2, а іншої особи. При цьому позивач не вчиняв дій, спрямованих на схвалення спірного договору, а тому він підлягає визнанню неукладеним у судовому порядку.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 у справі №910/4217/18 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення судової експертизи покладено на позивача. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі №910/4217/18.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що висновком експертів, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі, підтверджується, що спірний Договір від імені позивача підписано директором ОСОБА_2, а відтак сторонами в належній формі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, отже такий договір є укладеним в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України.
Також місцевим господарським судом встановлено, що позивачем та відповідачем вчинялися дії на виконання спірного правочину, що виключає можливість кваліфікувати даний договір як неукладений, оскільки визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №910/4217/18 та ухвалити нове рішення, за яким позовні вимоги задовольнити та визнати неукладеним договір про надання гарантії №10.7-GR.104 від 29.08.2017.
На обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що він має сумніви стверджувати, що підпис на договорі про надання гарантії №10.17-GR.104 від 29.08.2017 не є підписом особи, яка була уповноважена на укладення такого правочину установчими документами позивача на дату його підписання, тобто не є підписом ОСОБА_2 А тому наявні підстави для визнання спірного договору неукладеним.
При цьому позивач не погоджується із висновком судового експерта від 30.12.2020 №32665-32667/20-32 при проведенні судової почеркознавчої експертизи, вважаючи, що вказаний висновок є неповним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» у справі №910/4217/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Коробенко Г.П., судді Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4217/18. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/4217/18 до надходження матеріалів справи №910/4217/18.
01.11.2021 матеріали справи №910/4217/18 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/4217/18 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/4217/18.
Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Укратрансгаз» заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, посилаючись на відсутність обставин та доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апелянта не відповідають дійсності та суперечать нормам права, які регулюють спірні правовідносини, спростовуються матеріалами та фактичними обставинами даної справи, та висновком судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №32665-3267/20-32 від 30.12.2020.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав, що не є перешкодою перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Представник третьої особи 1 у судовому засіданні щодо вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволені вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/4217/18 у даній справі просив залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом, 29.08.2017 між Публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» (принципал) було укладено договір №10.17-GR.104 (далі - Договір), предметом якого є зобов'язання Банка надати, за дорученням Принципала, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», надалі за текстом - Бенефіціар, гарантію виконання договірних зобов'язань, надалі за текстом - Гарантія, в забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов'язань по договору №1512000761 транспортування природного газу від 01.04.2016, надалі - за текстом - Основне зобов'язання, на суму 6 000 000,00 грн, надалі за текстом - сума гарантії, умови якої вказуються в заяві про надання гарантії/контргарантії №315/3 від 29.08.2017, надалі за текстом - заява. (т.1, а.с. 12-17).
Пунктами 2.1 - 2.6 Договору визначено: гарантія надається Принципалу для подальшої передачі Бенефіціару. Гарантія видається українською мовою згідно з текстом, наведеним у Додатку №1 до заяви. Зобов'язання Банка за гарантією обмежуються сумою гарантії. Гарантія видається на строк до 01.10.2018 (включно) і набуває чинності з дати її видачі. Сплата грошової суми, в межах суми гарантії, здійснюється Банком на підставі оформленої належним чином письмової вимоги Бенефіціара про необхідність здійснення такого платежу. Банк несе зобов'язання перед Бенефіціаром відповідно до умов Гарантії, але в межах суми Гарантії.
Згідно з п.п. 4.1.1-4.1.3 п. 4.1 Договору Принципал зобов'язаний, зокрема: на момент укладення цього договору надати Банку засвідчену нотаріально або підписом уповноваженої особи та відбитком печатки принципала копію основного зобов'язання (за наявності); сплачувати Банку комісійну винагороду за надання гарантії та управління гарантією відповідно до умов, визначених п. 5.1 та 5.2 цього договору; у випадку виконання Банком платежу на користь бенефіціара за гарантією, незалежно від відповідності такого виконання умовам гарантії, в день здійснення платежу відшкодувати Банку суму, сплачену за гарантією, а також всі витрати, пов'язані з Гарантією.
Відповідно до п. 4.3 Договору Банк зобов'язаний, зокрема: за умови належного виконання Принципалом п.п. 3.1 та 4.1.1 цього Договору надати протягом 2 робочих днів Гарантію на умовах, встановлених цим Договором та заявою; після одержання письмової вимоги Бенефіціара щодо сплати коштів за Гарантією протягом 3 робочих днів повідомити про це Принципала і надати/надіслати йому копію цієї вимоги разом з копіями документів, що будуть додатні до неї (у разі їх наявності); розглянути вимогу Бенефіціара разом з доданими до неї документами (у разі їх наявності) і встановити відповідність вимоги та додатних до неї документів умовам Гарантії; у разі відповідності одержаної письмової вимоги Бенефіціара щодо сплати коштів за Гарантією та доданих документів (за наявності) умовам Гарантії, перерахувати на рахунок Бенефіціара суму, зазначену у письмовій вимозі Бенефіціара, але не більше суми Гарантії.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за надання гарантії принципал сплачує Банку на рахунок №37396010309092 комісійну винагороду у розмірі 10 000,00 грн. Комісійна винагорода сплачується протягом 3 робочих днів з дати укладення даного договору.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що за управління Гарантією принципал сплачує Банку на рахунок № 37396010309092 комісійну винагороду у розмірі 5% річних від суми гарантії із розрахунку фактичної кількості днів строку дії гарантії (в т.ч. з урахуванням зміни строку) у поточному місяці та фактичної кількості днів у році.
Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2020 у справі №145/2047/16-ц.
Судом встановлено, що у спірному Договорі, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» (Принципала) спірний договір підписано директором ОСОБА_2, яка діє на підставі Статуту.
Позивач заперечуючи факт укладення Договору стверджує, що від імені позивача Договір містить підпис не ОСОБА_2, а іншої особи.
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 30.12.2020 №32665-32667/20-32 досліджувані підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» ОСОБА_2, які містяться в графах «Принципал» на всіх сторінках договору про надання гарантії №10.17-GR.104 від 29.08.2017 виконано ОСОБА_2 рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відхилення висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 30.12.2020 №32665-32667/20-32.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи у справі №910/4217/18.
Сама по собі незгода сторони з експертним висновком не є достатньою підставою для призначення повторної судової експертизи. Побідний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №912/1583/18.
Таким чином, спірний Договір з боку позивача підписаний уповноваженою на це особою, підпис якої підтверджено висновком судового експерта.
Крім того, листом №362/1 від 09.10.2017 позивач звертався до відповідача із проханням внести зміни в умови надання гарантії, затверджені Договором про надання гарантії №10.17-GR.104 від 29.08.2017, в частині збільшення суми гарантії до 1 4000 000,00 грн. (т.1, а.с. 141).
13.10.2017 між сторонами укладено Договір про внесення змін №1 до Договору №10.17-GR.104 про надання гарантії від 29.08.2017 та викладено п. 1.1 статті 1 Договору в редакції, відповідно до якої предметом цього договору є зобов'язання Банка надати, за дорученням Принципала, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», надалі за текстом - Бенефіціар, Гарантію виконання договірних зобов'язань, надалі за текстом - Гарантія, в забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань по Договору №1512000761 транспортування природного газу від 01.04.2016, на суму 14 000 000,00 грн, умови якої вказуються в заяві про надання Гарантії/контргарантії №315/3 від 29.08.2017. (т.1, а.с. 142).
13.10.2017 позивачем було сплачено на рахунок відповідача комісійну винагороду у сумі 10000,00 грн за внесення змін в умови дання гарантії згідно Договору №10.17-GR.104 від 29.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №L603 від 13.10.2021. (т.1, а.с. 143).
За приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами договору вчинялися дії на виконання спірного правочину, що виключає можливість визнати спірний Договір неукладеним.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/4217/18 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/4217/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтова компанія».
Матеріали справи №910/4217/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.09.2022.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир